Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 11817/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Глянь С.І.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» грудня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від «18» листопада 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Чернігівського району електричних мереж до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, Чернігівська центральна районна лікарня про стягнення боргу за спожиту електроенергію та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Чернігівського району електричних мереж про визнання неправомірною відмову врахувати право на пільгу за спожиту електроенергію, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиту електроенергію.
В позові зазначало, що між ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ та ОСОБА_3 23.09.2004 року укладено договір на користування електричною енергією № 25281. Внаслідок невиконання умов договору щодо внесення оплати за спожиту електроенергію, у відповідачів за період з 18.03.2009 по 04.01.2010 року утворилась заборгованість перед ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ в сумі 1361 грн. 23 коп. Посилаючись на те, що такими діями відповідачів позивачу завдано матеріальних збитків, ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ просило суд стягнути із ОСОБА_3 на їх користь 1361 грн. 23 коп. вартості спожитої електричної енергії, 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В ході судового розгляду справи, ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ, з урахуванням збільшення періоду за який стягується заборгованість, неодноразово збільшувало розмір позовних вимог і в останньому судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію в розмірі 2470 грн. 10 коп. та судові витрати в сумі 81 грн.
Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2010 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області та Чернігівську районну лікарню.
У квітні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Чернігівського району електричних мереж про визнання неправомірною відмову врахувати право на пільгу за спожиту електроенергію.
В позові зазначали, що вони з 1998 року працюють в Чернігівській ЦРЛ Запорізької області і відповідно до п. „ї” ст. 77 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров ’ я” мають право на безоплатну квартиру з опаленням та освітленням, що також підтверджено постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 26.10.2006 року. Між тим, ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ, нараховуючи плату за використану електричну енергію, не враховує надану їм пільгу на освітлення та опалення.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати неправомірною відмову ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ врахувати пільгу з безоплатного житла з опаленням та освітленням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як медичних працівників, які мешкають в селищі міського типу з березня 2009 року по квітень 2010 року, та стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму 46 грн. 30 коп.
Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2010 року об’єднано в одне провадження справи за позовом ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ та за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2010 року позовні вимоги ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ заборгованість за період з 18.03.2009 року по 31.10.2010 року за використану електроенергію в сумі 2470 грн. 10 коп., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. Позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням районного суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просили рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ відмовити, а їх позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував норми матеріального права до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами ті обставини, що 23 вересня 2004 року між ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ВАТ Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ укладено договір про користування електричною енергією, відповідно з яким енергопостачальник бере на себе зобов’язання поставляти споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах, згідно до потужності 1,3 кВт електроустановок. Вказаним договором встановлені строки оплати електричної енергії, згідно обумовлених тарифів.
Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
При розгляді даної справи судом встановлено, що вказаний договір не оскаржувався та не змінювався, строк його дії не закінчився.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують умови договору стосовно строків оплати за спожиту електроенергію, внаслідок чого в них утворилась заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 2470 грн. за період з 18.03.2009 року по 31.10.2010 року. Наявність заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п.”ї” ст. 77 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” відповідачі мають право на безоплатне користування житлом з освітленням, оскільки будь-яких доказів проте, що в квартирі де проживають відповідачі встановлений електроопалювальний пристрій, який вони використовують для опалення свого житла ними не надано.
Не можливо погодитися з доводами відповідача ОСОБА_3 про те, що в його будинку не функціонують системи централізованого теплопостачання, він опалює своє житло за допомогою тепло вентилятора ( потужністю 1,8 кВт) і, таким чином, має право на користування пільгою щодо безоплатної квартири з опаленням згідно п. „ї” ст. 77 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, оскільки в порушення п.9.7 існуючого договору № 25281 від 23.09.2004 року споживач ОСОБА_3 зміни щодо збільшення потужності і відомості про наявне у нього електроопалювальне обладнання не вніс, а максимальна дозволена потужність за договором 1,3 кВт.
Крім того, згідно ч.3 п.п.а п.1 Постанови Кабінету Міністрів від 01.08.1996 року № 879, пільги на електроопалення надаються у сільських і міських населених пунктах у будинках, обладнаних електроопалювальними установками.
Вирішуючи даний спір судом встановлено, що використовуючи для обігріву житла тепло вентилятор потужністю 1,8 кВт ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не звертались до ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Чернігівського РЕМ про збільшення величини потужності, для установлення в квартирі електрообігрівачів, а також між сторонами відсутній договір щодо врегулювання даних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання неправомірною відмову врахувати право на пільгу за спожиту електроенергію суд обґрунтовано виходив з того, що рішення Чернігівської селищної ради від 20.09.2007 року, на яке відповідачі посилаються, як на обґрунтування своїх позовних вимог і, яке було прийняте у виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1995 року № 953 „Про встановлення тимчасових норм споживання населенням електроенергії та природного газу, на оплату яких надається субсидія” не регулює правовідносини, що виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги, в яких апелянти повторюють обставини, якими заперечувалися позовні вимоги за первісним позовом або обґрунтовувалися вимоги за зустрічним є неспроможними. Перелічені обставини були належним чином досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції і знайшли своє відображення в рішенні суду, що перевірено під час апеляційного розгляду справи і вище зазначено в даній ухвалі.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 209,218,307,308,313-315. 317 ЦПК України , колегія суддів. -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від «18» листопада 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: