УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
21 грудня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Фоміна Ю.В.,
суддів: Андрушкевича С.З. та Зав’язуна С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и в :
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, єгер Новаоград-Волинського ДЛМГ, житель села Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області, раніше не судимий , -
виправданий за ст. 125 ч. 1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - підписка про невиїзд з місця постійного проживання, скасована.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 до підсудного ОСОБА_3 про стягнення 6000 гривень в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду, відмовлено.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій вказав, що 16 листопада 2008 року близько 10-ї години він знаходився з групою інших осіб біля села Морозівка в районі військового полігону і до нього підійшов підсудний ОСОБА_3 і приставив йому до живота рушницю, сказавши, що застрелить. Він з метою самозахисту рукою відбив стволи рушниці від себе, стволами рушниці йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, після цього до них підбігли інші особи і з допомогою
яких у підсудного було відібрано рушницю, щоб він надалі не мав змоги спричиняти тілесні ушкодження і реалізовувати свої погрози.
_________________________________________________________________
Справа № 11-876/2010 Головуюча у суді 1-ї інстанції: Савицька Л.Й. Категорія: ст. 125 ч. 1 КК України Суддя-доповідач: Фомін Ю.В.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 свою скаргу підтримав. Пояснив, що 16.11.2008 року приблизно о 9 години він разом із друзями знаходився на полігоні біля с. Морозівка та снідали. Через деякий час до них підійшли ОСОБА_2 з ОСОБА_6 та почали вимагати надати документи, при цьому виражались грубою нецензурною лайкою. Підсудний ОСОБА_3, погрожуючи йому тим, що застрелить, приставив до живота рушницю, від якої він відчув біль, оскільки був прооперований. З метою самозахисту, він лівою рукою відбив дуло рушниці від себе, при цьому спричинивши собі на мізинці лівої руки тілесні ушкодження. Крім того, пояснив, що йому була заподіяна підсудним моральна шкода, яка полягає в тому, що він переніс великий страх за своє життя, самі тілесні ушкодження спричинили йому фізичний біль, була принижена його честь та гідність, а також він являється інвалідом 2-ї групи і перенесені фізичні і моральні страждання внаслідок дій підсудного негативно вплинули на його стан здоров'я. Просить стягнути з підсудного моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив наступне. 16.11.2008 року він із групою осіб на чолі із начальником УТМР М’ясковським С.М. проводили в Красилівських приписних угіддях полювання на козулю по ліцензії. Близько 10 години почули два постріли і начальник УТМР М’ясковський наказав йому та ОСОБА_6 поїхати на службовому автомобілі та з'ясувати, що це були за постріли. Проїхавши декілька метрів, вони побачили потерпілого ОСОБА_1 з групою осіб, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які всі разом снідали. Підійшовши до них та представившись їм, попросили в них надати для огляду документи, на що останні почали висловлювати грубою лайкою і на їх вимогу про надання документів відмовились. ОСОБА_8 відібрав у ОСОБА_6 облікову картку, коли останній її пред'являв для огляду. Про даний конфлікт він повідомив начальника УТМР М’ясковського С.М., який сказав, щоб ОСОБА_6 приїхав за ним на службовому автомобілі. Після того, як ОСОБА_6 поїхав за начальником УТМР, потерпілий ОСОБА_1 накинувся на нього та почав відбирати зброю, яка була на плечах. В цей час до нього приєднались ОСОБА_8, ОСОБА_10, за допомогою яких у нього забрали зброю. Забравши зброю, потерпілий та всі особи, які з ним були, сіли в автомобілі та почали їхати з місця пригоди. Він намагався їх зупинити, однак вони цього не зробили. Про дані події було повідомлено в міліцію.
Дослідивши докази по справі здобуті під час судового слідства, вислухавши пояснення потерпілого та підсудного, суд прийшов до висновку,
що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.02.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. за ст. 129 КК України відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 3-4). Зміст даної постанови не суперечить показам потерпілого та підсудного даними ними в ході судового розгляду.
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи, при обстеженні ОСОБА_1 05.12.2008 року, виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна на зовнішній поверхні середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті, воно утворилось від дії тупого предмета за механізму удару та тертя, давністю близько 2-3 тижнів до моменту обстеження, в тому числі можливо 16.11.2008 року, належать до легких тілесних ушкоджень.
В ушкодженні у ОСОБА_1 не відобразилося специфічних ознак, які б дозволили ідентифікувати травмуючий предмет або його частину, та описати конкретні обставини його утворення.
Тілесні ушкодження у вигляді садна на зовнішній фаланги п'ятого пальця лівої кисті могло утворитись від удару об ствол мисливської рушниці лівою кистю, як він повідомляв у судовому засіданні (а.с. 66-68).
Диспозиція статті 125 ч. 1 КК України передбачає умисні дії винної особи в нанесенні легких тілесних пошкоджень.
Із суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 125 ч. 1 КК України, характеризується прямим умислом. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до норм КПК України та постанови Пленуму ВСУ № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року, якщо немає доказів на підтвердження обвинувачення, суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити виправдувальний вирок.
Досліджені у своїй сукупності джерела доказів по справі про обвинувачення ОСОБА_3. за ст. 125 ч. 1 КК України носять сумнівний характер щодо направлення умислу винного на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
В своїх поясненнях в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 стверджував, що він відбивав дуло рушниці від себе, при цьому спричинив собі на мізинці лівої руки тілесні ушкодження.
Враховуючи, що в судовому засіданні не доведено скоєння підсудним ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, у відношенні потерпілого ОСОБА_1, то суд вважає, що він підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.
В задоволенні позову потерпілого ОСОБА_1 до підсудного ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 6000 грн., суд відмовив за безпідставністю.
В апеляції потерпілий ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати, у зв’язку з однобічністю і неповнотою проведеного судового слідства, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд необ'єктивно дослідив усі обставини кримінальній справі. Вказує на те, що ОСОБА_3 підтвердив наявність конфлікту та суперечки у вказаний час та у вказаному місці між ним, його товаришами та ним особисто. ОСОБА_3 підтвердив те, що він перебував з мисливською рушницею. Обставинами справи не встановлено, що у нього була будь-яка зброя. Встановлено, що тілесні ушкодження у нього могли утворитися від удару об мисливську рушницю. Суд проігнорував показання трьох свідків. Вважає доказаним умисел дій ОСОБА_3, оскільки погроза зарядженою рушницею, приставляння дула рушниці до тулуба людини ніяк інакше, крім як умислу, кваліфікуватися не може.
Заслухавши доповідача, вивчивши справу та матеріали Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирської області за №№ 4380, 117 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та інших за ст. 248 КК України і ОСОБА_3 за ст. 129 КК України, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про те, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому його слід виправдати у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, у відношенні потерпілого ОСОБА_1, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив що він діяв за наказом свого безпосереднього керівника. ОСОБА_1 накинувся на нього та почав відбирати зброю, яка була на плечах. В цей час до нього приєднались ОСОБА_8, ОСОБА_10, за допомогою яких у нього забрали зброю. Про дані події було повідомлено в міліцію.
В своїх поясненнях в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 стверджував, що він відбивав дуло рушниці від себе, при цьому спричинив собі тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, при обстеженні потерпілого ОСОБА_1 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна на зовнішній поверхні середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті, яке утворилось від дії тупого предмета за механізму удару та тертя, належать до легких тілесних ушкоджень. У вказаному ушкодженні не відобразилося специфічних ознак, які б дозволили ідентифікувати травмуючий предмет або його частину та описати конкретні обставини його утворення.
Злочин, передбачений ст. 125 ч. 1 КК України, характеризується лише прямим умислом. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що досліджені докази по справі носять сумнівний характер щодо направлення умислу винного на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.02.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 129 КК України відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 3-4).
Що стосується посилання в апеляції на те, що суд проігнорував показання трьох свідків, то, відповідно до протоколу судового засідання, у судовому засіданні справи під головуванням судді Савицької Л.Й. вони не допитувались, а потерпілий ОСОБА_1, який по даній категорії справ виступає обвинувачем, не наполягав на їх допиті. Погроза зарядженою рушницею, шляхом приставляння дула рушниці до тулуба, про що йдеться в апеляції, не входить в предмет доказування по вказаній категорії справ та з цього приводу є не скасована постанова органу дізнання.
З урахуванням наведеного вирок суду щодо ОСОБА_3 слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді :