Справа № 3 –963/10                                                                                                

  П О С Т А Н О В А  

про адміністративне правопорушення  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  19 липня 2010 року суддя  Червоноградського міського суду Львівської області Адамович Б.М., при секретарі Козак І.Я. розглянувши матеріали, які надійшли від  Територіальної Державної інспекції праці у Львівській області  про притягнення до адміністративної відповідальності  

ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, працюючу  фізичною особою – підприємцем, проживаючу по АДРЕСА_1,  

за ст. 41 ч.1 КУпАП,  

В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_1, працюючи  фізичною особою – підприємцем, порушила  вимоги законодавства про працю, а саме :  

- вимоги ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, «Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою», затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260 – у приватного підприємця ОСОБА_1 з двома працівниками, а саме: ОСОБА_2 в період з березня 2005 року по січень 2010 року, ОСОБА_3 в період з березня 2005 року по березень 2009 року включно, мали місце неформальні трудові відносини, які полягають в тому, що фактично зазначені працівники допущені до роботи та виконують певний обсяг робіт, при чому вид роботи, процес виконання, встановлена тривалість виконання щоденної роботи містять ознаки трудового договору, тобто фактично мають місце трудові відносини, які не були приведені у відповідність до чинного законодавства, а саме, офіційно не було оформлено із вказаними працівниками трудових відносин шляхом укладення договорів відповідного змісту, а також не було їх зареєстровано у встановленому чинним законодавством про працю порядку в Червоноградському міському центрі зайнятості;  

- вимоги ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - Підприємцем не забезпечено ведення документів, які згідно із законодавством є обов’язковими, зокрема: табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування та виплати заробітної плати (як в період, коли з працівниками були оформлені трудові відносини, тобто з березня 2002 року по лютий 2005 року, так і в подальшому до січня 2010 року включно);  

- вимоги ст.46 Конституції України, ст. 253 КЗпП України – із нарахованої заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємцем не сплачувалися внески у фонди  загальнообов’язкового державного соціального страхування.  

- вимоги ст. 43 Конституції України, ст. 94 КЗпП України – зважаючи на те, що Підприємцем не забезпечено ведення відомостей нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам, відповідно, Підприємцем не представлено жодних документів, які б свідчили про те, що вона проводила виплату заробітної плати найманим працівникам.  

    Опитана в суді ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що в лютому 2005 року із працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудові договори були розірвані, та і надалі вони перебували з нею в трудових відносинах, до 2010 року і 2009 року, відповідно. Проте в період з 2005 по 2009 рік дані наймані працівники були оформлені Підприємцем через Державну податкову інспекцію у м. Червонограді, що полягало в наступному: щомісячно Підприємцем здійснювались платежі прибуткового податку в розмірі 15 відсотків мінімальної заробітної плати з двох працівників. При цьому спеціалісти ДПІ у м. Червонограді не вимагали у неї жодних документів, які б свідчили про реєстрацію трудових договорів з найманими працівниками в центрі зайнятості чи реєстрацію їх у інших фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування. Таким чином, Підприємцю не було відомо про те, що її дії порушували норми чинного законодавства, тому що податок з найманих працівників вона платила, а з інших фондів не надходило жодних повідомлень про таку необхідність.  

Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 є її чоловіком і вони разом займаються підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку для спільного сімейного бюджету і вона не вважає, що він був її найманим працівником. Підприємець щомісячно сплачувала платежі прибуткового податку на чоловіка до того часу поки він сам не зареєструвався приватним підприємцем, однак фактично жодної виплати заробітної плати своєму чоловікові вона не проводила, так як всі кошти отримані від підприємницької діяльності були спільними.  

Також підприємець ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 теж зареєструвалася як приватний підприємець і жодних претензій до неї з приводу того, що з її заробітної плати сплачувався тільки прибутковий податок не має.  

  Однак, її вина  стверджується зібраними матеріалами, а саме: актом перевірки № 13-09-080/0770  від 21.05.2010 р., протоколом про адміністративне правопорушення № 13-09-080/0878 від 07.07.2010 р.  

    Вивчивши матеріали адміністративної справи, суддя приходить до висновку, що діях ОСОБА_1  наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП.  

    Обираючи вид та міру стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника.  

    Керуючись ст.ст. 283, 284 КпАП України, суддя, -  

    п о с т а н о в и в :  

    ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.  

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту її винесення.  

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті.  

      СУДДЯ