Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Вавшка В.С.,
суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці і соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини, щомісячної грошової допомоги на дитину та встановлення розміру щомісячної грошової допомоги відповідно до чинного законодавства,
бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької міської ради на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом.
Зазначала, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною – донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, та є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного страхування, що підтверджується довідкою від 26 серпня 2010 року та свідоцтвом про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 2933319386 від 27 січня 2004 року, однак відповідачем щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується їй не у повному обсязі.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 30 жовтня 2007 року по 31 січня 2009 року у розмірі 6094 грн.93 коп. та суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини у розмірі 1963 грн.80 коп.; зобов’язати відповідача встановити та виплачувати їй з лютого 2009 року грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини не у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену суму щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною, передбаченої ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років на місяць, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з 30 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 22 серпня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при народженні дитини, передбачену ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
У апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір’ю малолітньої дитини та має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років у 2007 році починаючи з 9 липня 2007 року (в силу прийнятого рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до 6 років, відповідно до положень ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані неконституційними положення п.7 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", отже, з цього часу відновлено дії ст.ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак повністю з таким висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав.
Пунктом 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладений в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Згідно ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Дане положення неконституційним не визнавалось.
Згідно з п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.
Положення ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 45 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» неконституційними не визнавались, а тому є діючими на час здійснення відповідних виплат.
Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити позивачці недоплачену суму щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною за період з 22 травня 2008 року до 22 серпня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Оскільки дії відповідача по нарахуванню позивачці з січня 2008 по серпень 2010 року розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з врахуванням змін внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 – 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому колегія суддів вважає за необхідне в цій частині рішення суду слід змінити та виключити даний період з рішення.
В решті оскаржуване судове рішення є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької міської ради задовольнити частково.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року у цій справі змінити.
Викласти абзац 3 (три) рішення суду у наступній редакції:
«Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену суму щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною, передбаченої ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років на місяць, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з 30 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат.
В решті залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно :