ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 03/4987а
"05" листопада 2007 р. м. Черкаси
Господарський суд
Черкаської області, в складі:
головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;
за участю:
прокурора -Кучеренко О.І.,
представник позивача : Лещенко В.Г.,
представник відповідача : не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України, м.Київ
до приватного підприємця ОСОБА_1, Черкаська область, м. Монастирище
про стягнення 510 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення фінансових санкцій, нарахованих на підставі абзацу 5 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон) у розмірі 510 грн. за результатами перевірки 27.03.2007 р. встановлено, що близько 11 год. 30 хв. на стоянці таксі в м.Монастирищі відповідач використовував легковий автомобіль марки ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_1, облаштованим як таксі, без наявності ліцензійної картки, чим порушив вимогу ст. 39 Закону.
Прокурор і представник позивача позов підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача повідомлений про час і місце в судове засідання не з'явився. Відповідач в письмових запереченнях від 25.10.2007 р. - позов не визнав, мотивуючи тим, що акт перевірки був складений за його відсутності; автомобіль не був обладнаний як таксі; автомобіль стояв біля магазину, в якому ОСОБА_1 робив покупки як приватна особа. Пояснив, що не оскаржував постанову, оскільки був на прийомі у начальника територіально управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України Прадка М.І., де йому пообіцяли, що до адміністративної відповідальності його притягувати не будуть.
Суд, вважає за можливе розгляд справи провести на підставі ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
Господарська діяльність щодо перевезення пасажирів автотранспортом регулюється Цивільним кодексом України, Законом України “Про автомобільний транспорт”, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 та іншими нормативними актами.
На виконання Указу Президента України від 20.05.2004 р. № 570 “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом” Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190 утворено Головну інспекцію на автомобільному транспорті та затверджено “Положення про Головну інспекцію на автомобільному транспорті”.
У відповідності з цим Положенням Головна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є органом державного управління, що діє у складі Мінтрансу України і йому підпорядковується.
Наказом Мінтрансу України № 888 від 14.12.2005 р. затверджено Положення про територіальні органи Головної державної на автомобільному транспорті (далі - Положення), статтею 6 якого визначено, що територіальні управління мають право:
1) перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт;
2) залучати за погодженням з керівниками відповідних місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій їх спеціалістів для розгляду питань, що належать до компетенції територіального управління Головавтотрансінспекції;
3) у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 143 (далі - Порядок);
4) проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт;
5) у межах своєї компетенції одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
6) готувати пропозиції начальнику Головавтотрансінспекції про анулювання ліцензії відповідно до Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 02.03.2004 N 26/153, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.03.2004 за N 319/8918;
7) передавати правоохоронним органам матеріали про правопорушення, що містять ознаки злочину, згідно з Порядком.
Ст. 49 Господарського кодексу України зобов'язує підприємців не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.
Ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:
- безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач 27.03.2007 р. здійснив перевірку дотримання відповідачем вимог чинного законодавства, що підтверджується актом від 27.03.2007 р. № 005148 і встановив таке: автоперевізник ОСОБА_1 близько 11 год. 30 хв. на стоянці таксі в м.Монастирищі здійснював стоянку власним легковим автомобілем марки ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_1, облаштованим як таксі, без наявності ліцензійної картки, чим порушив вимогу ст. 39 Закону.
Ст. 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:
- вилучення прибутку (доходу);
- адміністративно-господарський штраф;
- стягнення зборів (обов'язкових платежів);
- абзац п'ятий виключено
- застосування антидемпінгових заходів;
- припинення експортно-імпортних операцій;
- застосування індивідуального режиму ліцензування;
- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;
- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;
- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Ст. 241 Господарського кодексу України зазначає, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 Господарського кодексу України.
Постановою від 14.05.2007 р. № 041384 до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачені абзацом 5 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Відповідач вказану постанову отримав 21.05.2007 р., про що свідчить поштове повідомлення.
Вищеназвана постанова відповідачем у встановленому порядку не оскаржена.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів заявлені ним позовні вимоги і позов підлягає до задоволення.
Враховуючи, що позов заявлено прокурором, який відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” звільнений від судового збору з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5 грн. 11 коп.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути 510 грн. 00 коп. фінансових санкцій з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, на рахунок № 31117106600002, код одержувача 22809222, код платежу 23030300, банк УДК в Черкаській області, одержувач ВДК в м.Черкаси МФО 854018 (штрафні санкції).
Стягнути 5 грн. 11 коп. судового збору з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, із зарахуванням до державного бюджету України через ДПІ у Монастирищенському районі.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко