КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2007 № 12/179
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особаОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2007
у справі № 12/179
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МініМакс"
до Дочірнє підприємство "Аскона-Центр"
Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2
Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особаОСОБА_1
про припинення порушення прав на винахід "Решітка Вентиляційна" за патентом України № 30079 та відшкодування збитків у розмірі 178620 грн.
Суть рішення і скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “МініМакс” (надалі - ТОВ “МініМакс”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Аксона-Центр” (надалі - ДП “Аксона-Центр”, Відповідач 1), Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (надалі - СПД ОСОБА_2., Відповідач 2) та Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД ОСОБА_1., Відповідач 3), про припинення порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 та відшкодування збитків у розмірі 178 620,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2007р. у справі № 12/179 даний позов було задоволено повністю, а саме:
- зобов”язано ДП “Аскона-Центр” припинити порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 на весь строк дії патенту України № 30079;
- заборонено ДП “Аскона-Центр” виготовляти, пропонувати до продажу, продавати та зберігати в зазначених цілях вентиляційні решітки з використанням винаходу за патентом України № 30079 без дозволу ТОВ “МініМакс”, протягом усього строку дії патенту № 30079;
- зобов”язано СПД ОСОБА_2. припинити порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 на весь строк дії патенту України № 30079;
- заборонено СПД ОСОБА_2. виготовляти, пропонувати до продажу, продавати та зберігати в зазначених цілях вентиляційні решітки з використанням винаходу за патентом України № 30079 без дозволу ТОВ “МініМакс”, протягом усього строку дії патенту № 30079;
- зобов”язано СПД ОСОБА_1. припинити порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 на весь строк дії патенту України № 30079;
- заборонено СПД ОСОБА_1. виготовляти, пропонувати до продажу, продавати та зберігати в зазначених цілях вентиляційні решітки з використанням винаходу за патентом України № 30079 без дозволу ТОВ “МініМакс”, протягом усього строку дії патенту № 30079;
- стягнуто з СПД ОСОБА_1. на користь ТОВ “МініМакс” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, за неправомірне використання об”єкта інтелектуальної власності - винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 збитки у розмірі 178 620 грн.;
- стягнуто з ДП “Аскона-Центр” на користь ТОВ “МініМакс” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 000 грн. витрат на проведення судової експертизи;
- стягнуто з СПД ОСОБА_2. на користь ТОВ “МініМакс” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 000 грн. витрат на проведення судової експертизи;
- стягнуто з СПД ОСОБА_1. на користь ТОВ “МініМакс” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 000 грн. витрат на проведення судової експертизи;
- стягнуто з ДП “Аскона-Центр” до Державного бюджету України 28,33 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- стягнуто з СПД ОСОБА_2. до Державного бюджету України 28,33 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- стягнуто з СПД ОСОБА_1. до Державного бюджету України 1 871,20 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач 3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2007р. у справі № 12/179, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ “МініМакс” відмовити в повному обсязі та стягнути з Позивача понесені витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими та порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 7 та 12 п. 1 Закону України “Про судову експертизу”, ст.ст. 244 та 1087 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Позивача надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього Відповідачем 3 апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Відповідача 2 надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджувався з доводами та вимогами, викладеними в апеляційній скарзі Відповідача 3 та просив її задовольнити, та, водночас, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відповідач 1, або його представник, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, так і не з”явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, в даному випадку, не перешкоджає розгляду і вирішенню справи без їх участі та участі Відповідача 2.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції від представника Відповідача 3 надійшло клопотання про призначення повторної судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої, зокрема, поставити питання: чи було використану кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу “Решітка вентиляційна” за патентом України № 30079 або ознаку, еквівалентну їй, при виготовленні та реалізації СПД ОСОБА_1. вентиляційних решіток, які охороняються патентами на промислові зразки № № 11299, 11300, 11301.
Проте, розглянувши вказане клопотання представника Відповідача 3, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки у ньому не було належним чином обґрунтовано наявності жодної, з передбачених законом правових підстав для призначення такої експертизи.
Тако, відповідно до ч. 4 ст. 42, п. 9.2. Роз”яснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 11.11.1998р. № 02-5/424, повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності.
Оскільки, вказаних підстав стороною у завленому клопотанні зазначено не було і таких не було встановлено судом під час розгляду даної справи, підстав для задоволення вказаного клопотання, на думку суду, немає.
Під час розгляду даної справи в судовому засіданні 16.10.2007р. оголошувалась перерва до 18.09.2007р.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача 3 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ТОВ “МініМакс” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ДП “Аксона-Центр”, СПД ОСОБА_2. та СПД ОСОБА_1., про припинення порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 та відшкодування збитків у розмірі 178 620,00 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2007р. у справі № 12/179 даний позов було задоволено повністю - зобов”язано Відповідачів припинити порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України №30079 на весь строк дії патенту України № 30079 та заборонено кожному Відповідачу виготовляти, пропонувати до продажу, продавати та зберігати в зазначених цілях вентиляційні решітки з використанням винаходу за патентом України № 30079 без дозволу ТОВ “МініМакс”, протягом усього строку дії цього патенту, а також стягнуто з Відповідачів витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати на проведення судової експертизи. Крім того, судом було також стягнуто з СПД ОСОБА_1. на користь ТОВ “Міні-Макс” за неправомірне використання об”єкта інтелектуальної власності винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України №30079 збитки у розмірі 178 620,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, посилаючись на висновок № 187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р., акт № 289 від 28.10.2005р. перевірки додержання вимог при виробництві вентиляційних решіток, протокол огляду місця події від 20.09.2005р., відібрання зразків продукції від 20.09.2005р. та довідку № 17/106-2685 від 24.11.2005р. Центральної міжрайонної ДПІ у м.Миколаєві, встановив, що при виготовленні та реалізації Відповідачами вентиляційних решіток було використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079, або ознаку, еквівалентну їй, що у розумінні абз. 5 ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” є використанням винаходу, яке призвело до порушення майнових прав інтелектуальної власності на винахід Позивача. При цьому, місцевий господарський суд прийшов також до висновку, що дохід у розмірі 178 620,00 грн. був отриманий Відповідачем 3 від виготовлення та реалізації вентиляційних решіток саме з порушенням прав Позивача на винахід за патентом України № 30079.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про задоволення вимог Позивача і стягнення саме з Відповідача 3 збитків в розмірі 178 620,00 грн., з огляду на наступне.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було видано патент України № 30079 на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА”. Заявку на видачу вищевказаного патенту було подано до Державного департаменту інтелектуальної власності 17.12.1997 р., а відомості про видачу зазначеного патенту було опубліковано у офіційному бюлетені “Промислова власність” № 1 за 2001р. з датою публікації 15.02.2001р.
В подальшому, між власником вказаного патенту на винахід та Позивачем було укладено ліцензійний договір № 01/04 від 05.01.2004р. про видачу Позивачу виключної ліцензії на використання винаходу за патентом України № 30079 (надалі - Ліцензійний договір).
При чому, суттєвими умовами даного Ліцензійного договору було те, що ліцензія на використання винаходу за даним патентом є виключною і Позивачу було передано право на видачу субліцензій третім особам на право використання винаходу за патентом України № 30079. Крім того, Позивачу було також надано право перешкоджати неправомірному використанню зазначеного винаходу, а також звертатися до суду за захистом майнових прав інтелектуальної власності за патентом України № 30079.
Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993р. № 3687-XII, з подальшими змінами і доповненнями (надалі - Закон про винаходи), строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Таким чином, відповідно до даної норми Закону про винаходу строк дії патенту України № 30079 на винахід складає 20 років від дати подання заявки на видачу патенту (17.12.1997р.), тобто, патент діє до 17.12.2017р., у зв”язку з чим, строк дії даного патенту не закінчився.
Відповідно до ч.ч. 2 і 5 ст. 28 Закону про винаходи патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, а також виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом. При цьому, згідно абз. 4 ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи використанням винаходу, зокрема, визнається “виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй”.
Для вирішення питання про можливість неправомірного використання Відповідачами при виготовленні та реалізації вентиляційних решіток кожної з ознак, включеної до незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 30079, або ознаку, еквіваленту їй, судом першої інстанції було призначено по справі судову експертизу об”єктів інтелектуальної власності, згідно висновку якої (№ 187 від 12.06.2007р.):
- винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА”, захищена патентом України № 30079 відповідно до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” відноситься до об”єктів технології, які мають назву “пристрій”;
- усі ознаки, що включені до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА”, яка захищена патентом України № 30079, є суттєвими;
- при реалізації Дочірнім підприємством “Аскона-Центр” “Решітки вентиляційної Люкс РВП-270С” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА”за патентом України № 30079;
- при реалізації Дочірнім підприємством “Аскона-Центр” “Решітки вентиляційної з жалюзі” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при реалізації Дочірнім підприємством “Аскона-Центр” “Решітки вентиляційної Екстра РВЕ-215” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при виготовленні та реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. “Решітки вентиляційної Люкс РВП-270С” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при виготовленні та реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. “Решітки вентиляційної з жалюзі” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при виготовленні та реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. “Решітки вентиляційної Екстра РВЕ-215” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. “Решітки вентиляційної” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. “Решітки вентиляційної” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079;
- при реалізації Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. “Решітки вентиляційної” використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079.
Оцінюючи даний висновок № 187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р. за правилами ст. 43 ГПК України, колегія суддів констатує, що він узгоджується із долученими до матеріалів справи іншими доказами, зокрема, із:
- копією патенту України № 30079 на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА”;
- копією публікації про видачу патенту України № 30079 на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” у офіційному бюлетені “Промислова власність” № 1 за 2001р. з датою публікації 15.01.2001р.;
- копіями сторінок із сайту http://www.ascona.com.ua/ в мережі Інтернет з інформацією про пропонування до продажу вентиляційних решіток;
- копіями рахунків ДП “Аскона-Центр” №№ СФ-0004245 і СФ-0004247 від 21.12.2005р. та видаткових накладних до них;
- фотографічними знімками продукції Відповідача 1;
- копіями сторінок із сайту http://www.bravo.in.ua/ в мережі Інтернет з інформацією про виготовлення, пропонування до продажу та продаж вентиляційних решіток;
- копіями замовлення на купівлю вентиляційної решітки, розміщеного на сайті http://www.bravo.in.ua/ в мережі Інтернет;
- фотографічними знімками продукції Відповідача 2;
- копіями сторінок з сайту http: //gepir.ean.ua/ Асоціації Товарної Нумерації України “ЄАН-Україна”;
- копією протоколу огляду місця події від 20.09.2005р.;
- копією акту відібрання зразків продукції від 20.09.2005р.;
- копією листа № 4903/10/26-810 від 20.09.2005р. В.о.Начальника УПМ ДПА у Миколаївській області про проведення експертного дослідження;
- копією експертного висновку про порушення прав на винахід за патентом України № 30079 (реєстр. № 246);
- копією акту № 289 від 28.11.2005р. перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил при виробництві СПД ОСОБА_1.;
- копією накладної від 20.09.2005р. на продаж Відповідачем 3 вентиляційних решіток на суму 4 768,00 грн.;
- фотографічними знімками продукції Відповідача 3.
При цьому, Відповідач 3 у своїй апеляційній скарзі стверджував, що висновок №187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р., не відповідає вимогам чинного законодавства з питань інтелектуальної власності.
Зокрема, Відповідач 3 зазначав, що до сукупності ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 30079 відносяться елементи кріплення (перший тип), що розташовані на корпусі решітки, яких не має у вентиляційних решітках Відповідача 3, на підтвердження чого посилався на опис до деклараційного патенту на винахід № 30079.
Однак, зазначені твердження Відповідача 3 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки незалежний пункт формули винаходу за патентом України № 30079 не містить такої суттєвої ознаки, як елементи кріплення, що розташовані на корпусі решітки.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993р. № 3687-ХП, з подальшими змінами і доповненнями, лише суттєві ознаки, включені до незалежного пункту формули винаходу або ознаки, еквівалентні їм, а не опис до деклараційного патенту на винахід, мають юридичне значення для встановлення факту використання або невикористання винаходу.
Разом з тим, як вбачається з тексту висновку експерта, при проведенні дослідження експерт правильно виходив саме з ознак незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 30079, а не інформації, зазначеної у описі до деклараційного патенту України № 30079, що повністю відповідає приписам ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи.
Отже, вказаний вище висновок № 187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р. в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства з питань інтелектуальної власності, а зазначені вище доводи Відповідача 3 не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Таким чином, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що при виготовленні та реалізації Відповідачами вентиляційних решіток було використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 30079, або ознаку, еквіваленту їй, що є використанням винаходу у розумінні абз. 5 ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.
При цьому, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом і в тій частині, що при виготовленні та реалізації Відповідачем 2 вентиляційних решіток усіх видів, а саме: “Решітки вентиляційної Люкс РВП-270С”, “Решітки вентиляційної з жалюзі” і “Решітки вентиляційної Екстра РВЕ-215” було використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079. Тому, доводи Відповідача 2 про те, що виготовлення та реалізація ним вентиляційних решіток, які відрізняються від вентиляційних решіток Позивача, не є порушенням прав на винахід за патентом України № 30079, не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи і, зокрема, висновком №187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р.
Крім того, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції і про те, що даний спір підсудній господарському суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
Як видно з матеріалів справи, порушення майнових прав інтелектуальної власності на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 відбувається зі сторони Відповідача 1 на території м. Києва, зі сторони Відповідача 2 - на території м.Тернополя, а зі сторони Відповідача 3 - на території м.Миколаєва.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Таким чином, оскільки порушення майнових прав інтелектуальної власності на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 відбувалося, зокрема, на території м. Києва, тому, на підставі ст. 15 ч. 3 та 16 ч. 3 ГПК України, Позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду м. Києва.
Крім того, твердженням Відповідача 3 про відсутність з його сторони порушення прав на винахід за патентом України № 30079 з огляду на отриманий ним 15.12.2005р. патент на промислові зразки №№ 11299, 11300, 11301, судова колегія відхиляє, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є порушення прав на винахід за патентом України №30079 та заборону його використання без дозволу Позивача.
На підставі п. 5 ст. 28 Закону про винаходи патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.
При цьому, випадки, коли використання винаходу не визнається порушенням прав, визначені ст. 31 “Дії, які не визнаються порушенням прав” Закону про винаходи. Так, у вказаній статті Закону про винаходи наведено вичерпний перелік дій, які не визнаються порушенням прав, у якому відсутня така дія, як отримання патенту на промисловий зразок.
Тим більше, як вбачається з висновку № 212 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 11.06.2007р., проведеної у справі № 21/318, вказані промислові зразки не містять елементів кріплення у вигляді металевих затискачів, з якими, як вбачається з фотографічних знімків вентиляційних решіток Відповідача 3, останній фактично використовує ці вентиляційній решітки.
Отже, судова колегія констатує, що вказані промислові зразки не дають Відповідачу 3 права використовувати вентиляційні решітки з елементами кріплення, а таке їх використання є використанням винаходу за патентом України № 30079.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що отримання Відповідачем 3 патентів на промислові зразки не спростовує порушення ним прав Позивача на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079 та не є перешкодою для реалізації закріпленого п. 5 ст. 28 Закону про винаходи права Позивача заборонити Відповідачу 3 використовувати без його дозволу винахід за патентом України № 30079, є законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 34 Закону про винаходи будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов”язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.
При цьому, в силу абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв”язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Таким чином, судова колегія констатує, що відповідно до приписів абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки, які мають відшкодовуватись позивачу зі сторони Відповідача 3 у зв”язку із здійсненням ним порушення прав на винахід “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079, не можуть бути меншими від суми доходів, одержаних Відповідачем 3 у зв”язку із даним порушенням.
В даному випадку, як видно з акту № 289 від 28.10.2005р. перевірки додержання вимог під час виробництва вентиляційних решіток СПД ОСОБА_1., таке виробництво вказаних решіток складає 100 % продукції останнього.
З протоколу огляду місця події від 20.09.2005р. та відібрання зразків продукції від 20.09.2005р. також вбачається, що Відповідач 3 здійснює підприємницьку діяльність саме стосовно виробництва та реалізації вентиляційних решіток, а не іншу підприємницьку діяльність.
Згідно довідки № 17/106-2685 від 24.11.2005р. Центральної МДПІ у м. Миколаєві від здійснення підприємницької діяльності, пов”язаної з реалізацією Відповідачем 3 вентиляційних решіток, останній протягом 2004 року та 1-3 кварталів 2005 року отримав доход всього у розмірі 178 620,00 грн.
Відповідно до висновку № 187 судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності від 12.06.2007р. при реалізації СПД ОСОБА_1. усіх видів вентиляційних решіток, було використано кожну з 9 ознак, включених до незалежного пункту формули винаходу “РЕШІТКА ВЕНТИЛЯЦІЙНА” за патентом України № 30079.
Таким чином, з огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що доходом Відповідача 3, який підлягає стягненню на користь Позивача, слід вважати суму коштів в розмірі 178 620 грн., отриманих Відповідачем 3 від виготовлення та реалізації вентиляційних решіток.
Отже, вимоги Позивача до Відповідача 3 про відшкодування збитків у розмірі 178 620 грн., завданих порушенням прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 30079, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, посилання Відповідача 3 на безпідставність відхилення місцевим господарським судом наданих ним накладних на реалізацію іншої продукції не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Надані Відповідачем 3 накладні (без номерів) на реалізацію тримачів, блок-каркаси та інших матеріалів від 08.10.2005р., 12.12.2005р. і 20.12.2005р. не беруться до уваги, так як не мають відношення до суми отриманого Відповідачем 3 доходу у розмірі 178 620 грн., оскільки відповідно до довідки № 17/106-2685 від 24.11.2005р. Центральної МДПІ у м. Миколаєві вказаний дохід Відповідачем 3 було отримано протягом 2004р. та січня-вересня 2005р., тобто - він не стосується періоду жовтня та грудня 2005р., яким датовані вищезазначені накладні Відповідача 3.
Інші ж надані Відповідачем 3 накладні (без номерів) від 28.01.2005р., 02.04.2005р., 07.05.2005р., 04.06.2005р., 14.07.2005р., 17.07.2005р., 03.08.2005р., 20.08.2005р., 12.09.2005р., 14.09.2005р., 19.09.2005р. і 29.09.2005р. не підтверджують отримання Відповідачем 3 доходу від іншої діяльності, не пов”язаною з виробництвом та реалізацією вентиляційних решіток, оскільки останнім не було надано відповідних банківських довідок про те, що на належний йому розрахунковий рахунок дійсно надійшли кошти, вказані у зазначених накладних за реалізацію не вентиляційних решіток, а іншої продукції.
Крім того, Відповідачем 3 не було надано відповідних податкових накладних, а також даних бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували отримання ним доходу у розмірі 178 620 грн. від іншої діяльності, не пов”язаної з виробництвом та реалізацією вентиляційних решіток.
Також, Відповідачем 3 не було надано відповідних договорів купівлі-продажу чи поставки з відповідними суб”єктами господарювання, за якими ним було передано у власність відповідну продукцію.
За змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV, лише довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Однак, Відповідачем 3 також не було надано довіреностей відповідних осіб, що розписалися у вказаних накладних за отримання продукції.
Отже, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано відхилив представлені Відповідачем 3 накладні, як неналежні докази по справі.
Таким чином, судова колегія констатує, що дохід у розмірі 178 620 грн. було отримано Відповідачем 3 від виготовлення та реалізації вентиляційних решіток з порушенням прав Позивача на винахід за патентом України № 30079.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України сплачені Позивачем судові витрати на проведення судової експертизи об”єктів інтелектуальної власності на підставі рахунку №50 від 05.05.2006р. та платіжного доручення № 257 від 18.05.2006р. у розмірі 3000 грн. суд першої інстанції правомірно розподілив між Відповідачами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач 3, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги СПД ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції не знаходить.
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2007р. у справі № 12/179 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МініМакс” до Дочірнього підприємства “Аксона-Центр”, Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, про припинення порушення прав на винахід “Решітка Вентиляційна” за патентом України № 30079 та відшкодування збитків у розмірі 178 620,00 грн., - без змін.
2. Справу № 12/179 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
12.11.07 (відправлено)