Справа №2- 1482\2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2010 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Ткачової С.М.,
при секретарі Баленко Ю.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу по позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки та остаточного розрахунку та моральної шкоди , -
ВСТАНОВИВ
21.12.2009 р. до Краматорського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, який звернувся з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки та остаточного розрахунку та моральної шкоди.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що вона є директором Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», 12.11.2009 року позивач написав заяву про звільнення його з 30.10.2009 року, в це же робочий день та за три с половиною години до закінчення робочого часу пішов з робочого місця , залишивши заяву на столі керівника. На при кінці робочого дня 30.10.2009 року вона з позивачем обговорювала план роботи на 02.11.2009 року, ніяких бесід про звільнення з боку позивача не велось. 02.11.20009 року вона отримала від нього СМС – повідомлення про його від’їзд до Росії та просив оформити відпустку без оплати. З 13.11.20009 року по 26.11.2009 року протягом двох тижнів позивач не працював, таким чином з 02.11.2009 року по 26.11.2009 року позивач безпричинно був відсутнім на робочому місці. Тому наказом № 37 р від 26.11.2009 року ОСОБА_1 був звільнений згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогул з 30.10.2009 року. Позивач не правильно вказує, що не отримав заробітну плату, останнім фактично відпрацьованим днем є 30.10.2009 року, за жовтень позивач отримав заробітну плату в повному обсязі, а в листопаді він не працював тому заробітна плата йому і не виплачувалась. Моральну шкоду не визнала, в зв’язку з тим, що позивач на даний час працює підприємцем, додаткових зусиль не докладалось з боку позивача. Вважає, що відповідачем виконані всі вимоги законодавства при звільненні позивача, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Свої пояснення суду представник відповідача підтвердила письмовими поясненнями ( а.с.10-12).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, був допитаний в якості свідка, згідно протокольної ухвали суду від 28.05.2010 року, та суду пояснив, що перебував в трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2004 року, згідно наказу № 5р від 01.05.2004 року був прийнятий на посаду інженера по наладці та іспитам до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», з 14.10.2005 року працював на посаді заст.. директора по комерційним питанням, наказ № 7р від 14.10.2005 року. 15.10.2009 року його було нагороджено грамотою за довгу якісні роботу. 29.10.2009 року ним було подано заяву директору про звільнення за угодою сторін з 30.10.2009 року, директор не погодилась на таке звільнення. Він переписав заяву від 29.10.2009 року та просив його звільнити з 30.10.2009 року за власним бажанням, директор не підписала його заяву і він відпрацював з 30.10.2009 року по 12.11.2009 року включно два тижні, коли 13.11.2009 року він з’явився за трудовою книжкою та розрахунковим грошима, йому було відмовлено в їх отриманні. Тільки 30.11.2009 року він отримав трудову книжку, копію наказу про звільнення йому не було надано. В трудовій книжці була запис від 30.10.2009 року, що звільнений наказом № 37-р звільнений по ст.. 40.п.4 КЗпП України за прогул. Вважає, що він був звільнений незаконно. Просить, щоб суд зобов’язав відповідача змінити формулювання причин звільнення, стягнути середній заробіток за затримку розрахунку та видачі трудової книжки, відшкодувати моральну шкоду, так як він не міг працевлаштуватись, із-за порушень з боку відповідача трудового законодавства йому прийшлось звертатись до суду, відчувати моральні страждання.
Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2004 року, згідно наказу № 5р від 01.05.2004 року був прийнятий на посаду інженера по наладці та іспитам до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», з 14.10.2005 року працював на посаді заст.. директора по комерційним питанням, наказ № 7р від 14.10.2005 року. 15.10.2009 року його було нагороджено грамотою за довгу якісні роботу ( а.с. 29, 35,36).
Наказом №37р від 26.11.2009 р. позивач звільнений з 30.10.2009 р. по ст. 40 п.4 КЗ п П України за прогул без поважних причин а.с.-15.
З довідки Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», видно, що на підприємстві нема профспілкової організації, КТС та не укладався колективний договір а.с.-37.
У відповідності зі ст. 40 п.4 КЗ п П України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
прогулу ( в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Матеріалами, які представив відповідач а.с.-10-12, 33, підтверджується, що позивач був присутнім на робочому місці та працював 30.10.2009 року.
Згідно заяви від 29.10.2009 року позивач просить його звільнити 30.10.2009 року за власним бажанням а.с.13.
Згідно акту від 26.11.2009 року , складеного на Приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», позивач не був на роботі з 02.11.2009 року по теперішній час.
Як встановлено в судовому засіданні директор ОСОБА_2 на підприємстві діловодством та кадровою роботою займається самостійно.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 працював на Приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», позивач був на роботі з 02.11.2009 року по 12.11.2009 року включно, вони вирішували виробничі питання в офісі м. Донецька, 13.11.2009 року він чув як в кабінеті директора позивач просив видати йому трудову книжку.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що працює на Приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес», в офісі, який знаходиться в м. Донецьку, безпосередньо підпорядковувалась ОСОБА_3, в період з 02.11.2009 року по 12.11.2009 року бачила на офісі м. Донецька ОСОБА_1, який вирішував виробничі питання з ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що не знає чи працював ОСОБА_1 в період роботи з 02.11.2009 року по 12.11.2009 року в їх офісі м. Донецька тому, що в цей період там не був.
Виходячи з наданих документів відповідачем , усних та письмових пояснень директора ОСОБА_2 а саме письмові пояснення а.с. 10-12, де вона вказує, що позивач 30.10.2009 року та 12.11.2009 року був на робочому місці, однак в табелі за жовтень вказує як відпрацьований позивачем робочий день 30.10.2009 року – а.с.33, за листопад 12.11.2009 року вказала як невідпрацьований робочий день – а.с. 34. Такі ж протиріччя виявлені в інших документах, а саме вказала в наказі про звільнення , що звільняється 30.10.2009 року за прогул, хоча позивач відпрацював повний робочий день, а особистій картці вказує, що звільнений з 31.10.2009 року за прогул –а.с.32, хоча в акті від 26.11.2009 року вказано, що позивач не вийшов на роботу з 02.11.2009 року –а.с.14.
Таким чином суд приходить до висновку, що директор ОСОБА_2 могла на свій розсуд зареєструвати заяву позивача коли їй заманеться та в судовому засіданні нею не представлені докази, чому саме позивач надав заяву від 29.10.2009 року де просив його звільнити з 03.10.2009 року їй 12.11.2009 року та чим підтверджується, що він надав заяву не тими числами коли її подавав.
Суд приймає пояснення позивача про обставини подачі заяви та відпрацювання двох тижнів як правдиві, вони також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Суд, приходить до висновку, що ОСОБА_1 30.10.2009 року був на роботі, без поважних причин не був відсутнім, тобто не скоїв прогул.
За таких обставин, суд вважає, що позов в частині зміни формулювання звільнення підлягає задоволенню та необхідно змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з «Звільнити з роботи за прогул без поважних причин п.4 ст. 40 КЗпП України» на «Звільнити з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України».
З матеріалів справи видно, що після звільнення позивача приймались міри відповідачем для вручення йому трудової книжки тільки 26.11.2009 року, а.с.-16-17 та позивач отримав трудову книжку 30.11.2009 року а.с. 32
Згідно ст.. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, чином суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата з 02.11.2009 року по 26.11.2009 року включно, тобто в розмірі 598,12 грн.
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, факт відновлення судом порушених прав позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в розмірі 2000грн..
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.88 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь Держави необхідно стягнути витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 37 грн., та судовий збір в доход місцевого бюджету у сумі 59,50 грн.
Керуючись ст.ст.8,14,15,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 38,40, 233, 235, 237-1 КЗ п П України, суд –
ВИРІШИВ:
П озовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати за затримку видачі трудової книжки та остаточного розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з «Звільнити з роботи за прогул без поважних причин п.4 ст. 40 КЗпП України» на «Звільнити з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України».
Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки в розмірі 598,12 грн.; моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» в доход місцевого бюджету судовий збір у розмірі 59,50 грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБізнес» інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені та проголошені 28.05.2010 року. Повний текст рішення виготовлений 28.05.2010 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Рішення ухвалене й видрукуване в дорадчій кімнаті в єдиному екземпляра.
Суддя: