ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

02.10.2007  року                                                            Справа № 16/365

 

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

 

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                       Парамонова Т.Ф.

                                                            Семендяєвої І.В.

 

за присутністю секретаря

судового засідання                              Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

          від позивача                                         Ніколенко О.В., дов. від 21.05.2007 № б/н

                   

        

          від відповідача                              ОСОБА_1, дов. від 10.07.2007 № 2651

 

                 

                   

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Дочірнього підприємства фірма „Екотехніка М”, м. Київ

 

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                      13.07.2007

по справі                                            №16/365 (суддя -Р.М. Шеліхіна)

 

за позовом                                         Дочірнього підприємства фірма „Екотехніка М”, м. Київ

 

до відповідача                              Суб'єкта підприємницької діяльності -

                                                     фізичної особи ОСОБА_2, м. Сватове Луганської області

 

 

про                                                      стягнення 78238 грн. 88 коп.

 

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 11.09.2007, 17.09.2007 та 01.10.2007

 

В С Т А Н О В И В :

      Позивач -Дочірнє підприємство Фірма „Єкотехніка М”, м. Київ (далі -ДП фірма „Екотехніка М”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (далі -СПД - ОСОБА_2) згідно укладеного сторонами по справі договору комісії від 09.03.2004 № 7 (далі -договір)  заборгованості у сумі 78238 грн. 88 коп. за відвантажений для реалізації товар.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2007 (підписане 18.07.2007) у задоволені позову відмовлено.

          Відмова у задоволенні позову обґрунтована недоведеністю позивачем факту реалізації товару та наявності у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем. Також, судом першої інстанції зазначено про відсутність в матеріалах справи звіту комісіонера (відповідача), на підставі якого можна дійти висновку про вчинення правочинів і одержання майна відповідачем від позивача, або повернення майна за звітом, а також, документів, якими б було оформлене виконання договору комісії, укладеного сторонами по справі. Мотивоване рішення  місцевого суду положеннями ст. 19 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 629, 1022, 1023 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, умовами договору.

За висновком суду першої інстанції, підстави вважати обов'язки Комісіонера (відповідача) за договором комісії невиконаними відсутні.  

           Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове  про задоволення позову.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, що, на думку позивача, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Скаржник вважає посилання суду першої інстанції на ст. 1022 Цивільного кодексу України необґрунтованим, оскільки, на думку позивача, звіт комісіонера жодним чином не підтверджує отримання товару комісіонером від комітента, а засвідчує результат діяльності самого комісіонера.

          За доводами скаржника, у рішенні місцевого господарського суду, у порушення п. 4 абз. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 „Про судове рішення”, не відображено всіх обставин, на які посилався позивач у своїй позовній заяві, а саме, те що відповідач загубив товар або пошкодив його, що  є підставою для стягнення коштів з СПД - ОСОБА_2.

         Відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. За твердженням відповідача, товар від позивача він не отримував, в видаткових накладних не підписувався, відомості в накладних стосовно довіреності на особу, якою отриманий товар, відсутні. Також відповідач звертає увагу на невідповідність валюти (рублі), що зазначена у видаткових накладних, позовним вимогам про стягнення грошової суми у гривнях.

     Мотивовані заперечення відповідача положеннями Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати переданого йому товару на суму 78 238 грн. 88 коп. За твердженням позивача, товар відповідачем пошкоджений або втрачений, про що свідчить недотримання відповідачем п.п. 2.5 та 2.6 договору, відповідно до яких Комісіонер зобов'язаний реалізовувати кожну партію товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання приймально-здавальних документів та подавати Комітенту (позивачу) дані про рух товарів.

Висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог судова колегія вважає такими, що відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи.

         Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов'язання за дорученням Комітента (позивача) за винагороду здійснювати операції по продажу товарів, що передані на комісію згідно приймально-передавальним документам, які є невід'ємною частиною договору та здійснювати реалізацію кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання приймально-здавальних документів на товар ( п. п. 1.1, 2.6 договору).

         Згідно п. 7.1 договору оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем за фактично реалізований товар. Докази реалізації товару відповідачем у матеріалах справи відсутні. За позовною заявою позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за фактично відвантажений товар, що не відповідає умовам п. 7.1 договору.

         Пунктом 7.2 договору передбачено, що поставлений відповідачеві товар залишається власністю Комітента до повної оплати вартості товару.

         Доводи про те, що товар відповідачем втрачений або пошкоджений, позивачем не доведені належним чином відповідно до положень                           ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Лише факт недотримання відповідачем 30-денного строку, передбаченого   п. 2.6 договору, за відсутністю документального підтвердження, доказом пошкодження або втрати відповідачем товару не може бути. Тобто,  посилання позивача на п. 2.7 договору є необґрунтованим.

         Докази звернення до відповідача з вимогою про повернення товару відповідно до умов п. 8.1 договору позивачем не надані.

         Отже, з врахуванням угоди сторін за договором стосовно порядку оплати та права власності на переданий відповідачеві для реалізації товар, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що відповідає умовам договору, вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

         Підстав для скасування рішення не вбачається.

         Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

 

П О С Т А Н О В И В:

 

            1. Апеляційну скаргу ДП фірма „Екотехніка М” на рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2007 по справі № 16/365 залишити без задоволення.

 

           

 

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2007 по справі 16/365 залишити без змін.

 

 

 

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

 

 

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

 

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

 

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва