Копія:

                                Справа № 2 – 99/10

                     Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И.

 15 листопада 2010 року.                             м.Тульчин

            Тульчинський районний суд Вінницької області в складі :

    головуючого – судді Карнауха А.П.

    при секретарі – Нечипорук Т.В.;    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,компенсації,моральної шкоди,

                    В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

        ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Піщанського районного споживчого товариства про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги мотивувала наступним.

    08.07.1999 року вона була незаконно звільнена з роботи у Піщанському комбінаті громадського харчування. Рішенням Крижопільського районного суду від 05.08.2002 року

вона була поновлена на роботі, але з вини ДВС Піщанського РУЮ та адміністрації комбінату громадського харчування рішення в частині поновлення її на роботі виконано не було. Поновлено її було на роботі лише 16.05.2007 року і тоді же звільнено за власним бажанням. Проте оплату за час вимушеного прогулу із 05.08 2002 року по 16.06.2007 року проведено не було. Оскільки поновлення її на роботі проведено Піщанським районним споживчим товариством, то воно й повинно виплатити їй кошти за час вимушеного прогулу

    Просить стягнути з Піщанського районного споживчого товариства на її користь 19270 грн.

    В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діяли від її імені, позовні вимоги змінили. Просили стягнути з Піщанського районного споживчого товариства на користь позивачки  25658 грн. заробітної плати, компенсацій за час вимушеного прогулу,моральної шкоди  про що подали письмову заяву від 09.11.2010 року.

    В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась та просила розглядати справи без її участі, за участю її представників, про що подала письмову заяву від 23.06.2010 року.

    Представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги в остаточній редакції від 09.11.2010 року повністю підтримав та суду пояснив,що позивачка з 08.07.1999 року по 16.06.2007 року не працювала. У неї був вимушений прогул,бо не виконувалось рішення суду про поновлення її на роботі. За цей час вона відповідно до ст..173 КЗпП України повинна отримати зарплату за час вимушеного прогулу та компенсацію за затримку виплати зарплати. Розрахунок таких виплат ними зроблений у позовній заяві та в заявах про зміну та доповнення позовних вимог. Оскільки Піщанське районне споживче товариство не виконало рішення суду про поновлення позивачки на роботі, тому  воно й  повинно бути відповідачем по справі. Від позовних вимог до комбінату громадського харчування вони відмовляються.

    Оскільки позивачка вже десять років судиться, то за цей час вона стільки пережила,що має право на відшкодування моральної шкоди. Ця шкода ними вирахувана по 1000 грн. за кожний рік.700 грн. складає надбавка за останній рік.

    Представники позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтримали позовні вимоги в редакції заяви про їх зміну та уточнення від 09.11.2010 року і надали суду подібні пояснення.

    Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував та суду пояснив, що позивачка в трудових відносинах із Піщанським районним споживчим товариством не перебувала. Судовим рішенням вона поновлена на роботі буфетника в Піщанському комбінаті громадського харчування.08.08.2002 року був виданий наказ про її поновлення на роботі.15.10.2002 року її знову звільнили. Потім було рішення суду від 03.09.2003 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді буфетника комбінату громадського харчування з 18.10.2002 року.21.05.2004 року був виданий наказ №39 про поновлення на роботі. ОСОБА_1 відмовилась приступати до роботи. Про відмову ОСОБА_1 приступити до роботи був складений акт від 21.05.2004 року, який підписали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 23.07.2004 року наказом № 41 ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

    Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що голова комбінату громадського харчування ОСОБА_6 запросила її бути присутньою при поновленні на роботі ОСОБА_1 Вона бачила, що їй підготували робоче місце, але чоловік ОСОБА_1 випхав позивачку в плечі і не дав приступити до роботи.

    Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює заступником головного бухгалтера Піщанського районного споживчого товариства. В 2007 році робила запис у трудовій книжці ОСОБА_1 на вимогу державного виконавця ВДВС Піщанського РУЮ Ламнова.

    На виконання судового доручення прокуратурою Піщанського району Вінницької області проведена перевірка фактів отримання позивачкою в липні та вересні 2004 року заробітної плати в СТ «Піщанський комбінат громадського харчування».В ході перевірки ОСОБА_1 підтвердила отримання коштів та підписання про це платіжних відомостей.

    Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд  вважає,що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на іншу роботу, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час  затримки.

    Законодавством встановлений спеціальний порядок вирішення  питань оплати за час невиконання рішення про поновлення на роботі. Цей порядок не передбачає позовного провадження розгляду такого спору і вирішується у безспірному порядку тим органом,що прийняв рішення про поновлення працівника на роботі.

    Окрім цього, при розгляді справи встановлено, що позивачці з метою виконання рішення суду було надано місце роботи та виданий наказ про її поновлення від 21.05.2004 року. Проте вона відмовилась приступити до роботи. Цей факт комісійно підтверджений.

    Проведеною прокуратурою Піщанського району встановлено факт отримання ОСОБА_1 заробітної плати в липні та вересні 2004 року.

    Обставини поновлення ОСОБА_1 на робочому місці 21.05.2004 року перевірені в судовому засіданні і суд вважає їх встановленими, тому вимоги позивачки про проведення виплат заробітної плати після цього дня  є безпідставними,оскільки вона сама відмовилась від виконання рішення суду про поновлення її на роботі.

    Судом також встановлено, що рішенням Крижопільського районного суду від 05.08.2002 року ОСОБА_1 поновлена на роботі буфетника пивного бару Піщанського комбінату громадського харчування,що є самостійною юридичною особою і згідно довідки ЄРДПОУ станом на 08.11.2010 року не ліквідований. Саме це підприємство зобов»язувалось за рішенням суду поновити ОСОБА_1 на роботі та виплатити компенсації за час вимушеного прогулу.

    На Піщанське районне споживче товариство жодних зобов»язань по виконню рішення суду не покладалось, тому воно не може нести матеріальної відповідальності за його невиконання..

    В ухвалі колегії суддів судової палати апеляційного суду Вінницької області від 05.02.2010 року вказувалось на необхідність залучення до участі в справі в якості співвідповідача Піщанського комбінату громадського харчування.

    Проте представники позивачки в судовому засіданні проти цього заперечували.

    В той же час згідно ст..33 ЦПК України заміна первісного відповідача на належного можлива лише за клопотанням позивача. З ініціативи суду така заміна не передбачена.

    Представники позивачки в судовому засіданні не заявляли клопотання про заміну відповідача або залучення до справи в якості співвідповідача Піщанського комбінату громадського харчування..

    За таких обставин залучення до справи в якості належного відповідача чи співвідповідача Піщанського комбінату громадського харчування у даній справі є неможливим.    

    Заявлені позивачкою та її представниками вимоги про стягнення коштів з юридичної особи,на яку не покладалось виконання рішення суду з цих підстав задоволенню не підлягають.                        

    Керуючись ст.ст.33,209,212,213,214,215,218  ЦПК України,ст..233-236 Кодексу законів України про працю,

                    В  И  Р  І  Ш  И  В :

        В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

        .Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

                Суддя:

Копія вірна:

        Суддя Тульчинського районного суду

                                А.П.Карнаух