Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.07                                                                                            Справа №  138/18-05/4

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Мельника С. М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Ільєнок Т.В. суддів:                                 Корсакової Г.В. 

                                                                                                                               .

При секретарі судового засідання           Рустамяну Е.

 

розглянувши заяву про апеляційне оскарження постанови та апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари, Київської області на постанову господарського суду Київської області від 17.10.2006 року (підписана 20.10.2006 року)

 

по справі № 138/18-05/4 (суддя Попікова О.В.)

 

за позовом          Приватного підприємця ОСОБА_1., м. Бровари, Київської області

 

до          Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари, Київської області

 

про          визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

 

 

за участю представників:

 

від позивача:          не з'явились

 

від відповідача: - Семчук Т.М. - за довіреністю

 

 

 

 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України на підставі ст. 227 КАС України касаційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари, Київської області задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 24.05.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постановою господарського суду Київської області від 17.10.2006 року (підписана 20.10.2006 року) позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1., м. Бровари, Київської області до Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари, Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення -задоволені частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Броварської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.12.2004 року за № 18733/23-5 в частині визнання штрафних санкцій в сумі 2600 грн. сумою податкового зобов'язання.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Броварської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.12.2004 року за № 18733/23-05 в частині застосування до позивача 1700 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою місцевого суду, Броварська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до апеляційного суду із скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області по справі № 138/18-05/4, в якій в задоволені позовних вимог відмовити повністю, з огляду на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме.

Працівниками Броварської ОДПІ 07.09.2004 року було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу на торгівельному об'єкті за адресою: м. Бровари, вул. Красовського , 19 а. За результатами перевірки був складений відповідний акт за № 100606842305 від 07.09.2004 року.

Перевіркою встановлено порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та відсутність на місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером чинних декларацій на максимально-роздрібні ціни на цигарки, чим порушено вимоги ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” із змінами і доповненнями, відповідно до абзацу 5 ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачено, що у разі відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується штрафна санкція у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачена відповідальність за порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Зокрема, у разі оптової ( включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Приписами частини 4 статті 17 Закону України „Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного в плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачено, що рішення про стягнення штрафів, встановлених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним 1 плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах Їх компетенції, визначеної законами України

Однією з функцій органів державної податкової служби, встановлених Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, є здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких тютюнових виробів ( пункт 16 частини 1 статті 10 Закону). Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 8 Інструкції „Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органам державної податкової служби” № 110, передбачено, що дія Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” розповсюджується щодо штрафних (фінансових) санкцій, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких покладено на органи державної податкової служби, в частині процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових) санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення.

В податковому повідомленні-рішенні від 29.12.2004 року № 18733/23-5 чітко вказано, які норми Закону були порушені позивачем і на підставі, яких норм зазначеного Закону була застосована фінансова санкція, отже за своїм змістом спірне податкове повідомлення-рішення є рішенням про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення норм Закону У країни „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”

Представники позивача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на апеляційну скаргу не надав. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали суду від 31.01.2007 року про направлення копій сторонам. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову господарського суду Київської області від 17.10.2006 року (підписана 20.10.2006 року) по справі № 138/18-05 без змін виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом 7.09.2004 року працівниками податкової служби проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в магазині за адресою: м. Бровари, вул. Красовського, у якому здійснює свою господарську діяльність приватний підприємець ОСОБА_1.

В ході перевірки було виявлено порушення порядку застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: застосування РРО без використання режиму попереднього програмування в порушення вимог п. 11 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а також виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному Х звіті РРО на суму 163, 05 грн., чим порушено п. 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та встановлено відсутність на місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером чинних декларацій на максимальні роздрібні ціни на сигарети в порушення вимог статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”.

За результатами даної перевірки складено акт за № 100606842305/000077 від 7.09.2004 року.

На підставі вказаного акта Броварською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення - рішення від 29.12.2004 року № 18733\23-5, яким позивачеві нараховані фінансові санкції у розмірі 85 грн. на підставі п. 6 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, 815 грн. на підставі статті 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та 1700 грн. на підставі абз. 5 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, загалом на суму 2600 грн.

Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Приписами пункту 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до статті 2 згаданого Закону місцем проведення розрахунків вважається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Вимогами пункту 11 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язаний проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби У країни застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17-24 цього Закону. Згідно приписів статті 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, а у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.6 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ТІ обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на те, що зазначені в акті перевірки порушення позивача щодо виявленої невідповідності суми готівкових коштів сумі, зазначеній в денному звіті, та застосування РРО без використання режиму попереднього програмування не було спростоване позивачем під час судового розгляду, наведені обставини унеможливлюють висновок щодо відсутності з боку позивача порушень пп. 11,13 ст. 3 Закону „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за які до нього були застосовані фінансові санкції. При цьому судом приймається до уваги наступне: акт № 100606842305\000077 від 7.09.2004 року підписаний продавцем Березовською (присутня під час проведення перевірки) без зауважень.

Як вбачається спірним податковим повідомленням-рішенням Броварської об'єднаної ДПІ Київської області штрафні санкції застосовані до позивача на підставі п. 6 статті 17 та статті 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та визначені як податкові зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до ввідної частини Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), «включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” розповсюджується лише на штрафні санкції, які застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами та не можуть бути розширені приписами Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 29.12.2004 року № 18733\23-5 підлягає визнанню недійсним в частині визначення позивачу штрафних санкцій саме як податкових зобов'язань.

В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій на суму 900 грн. (815 грн. + 85 грн.) позов задоволенню не підлягає, з огляду на недоведеність позивачем відсутності порушень з боку останнього вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за які до нього застосовані санкції.

Стосовно нарахуванню позивачеві 1700 грн., фінансових санкцій за порушення останнім вимог п. 24 статті 6 Декрету Кабінету міністрів України ,,про акцизний збір”, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акта 100606842305\000077 від 07.09.2004 року на момент проведення перевірки в магазині позивача були відсутні засвідчені виробником або імпортером чинні декларації на максимальні роздрібні ціни на сигарети в порушення вимог статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”.

Відповідно до вимог ч. 24 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” у суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими товарами на видному місці повинні бути розміщені засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України.

Відповідач, виявивши під час перевірки порушення згаданої норми, застосував до Приватного підприємця штрафні санкції на підставі абз 5 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Як вбачається оспорюване податкове повідомлення-рішення № 18733\23-5, яким позивачеві нараховані фінансові санкції за відсутність у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером чинних декларацій на максимальні роздрібні ціни на сигарети, винесене податковою службою 29 грудня 2004 року.

Однак, визначена у статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та

тютюнових виробів” відповідальність за відсутність у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, - у вигляді фінансових санкцій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень, була передбачена вимогами згаданого Закону з 1 січня 2004 року і діяла до 16 грудня 2004 року - моменту опублікування (Урядовий кур'єр 12, 12.16.2004 року № 240) і відповідно набрання чинності Закону України від 18.11.2004 року № 2189 „Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу сприту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”.

Згаданим Законом були внесені зміни до Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, зокрема: у частині другій статті 1 7: в абзаці п'ятому слова „або за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі” виключити.

Отже, на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення -рішення від 29.12.2004 року № 18733\23-5 не була чинною редакція Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яка передбачала застосування до суб'єктів підприємницької діяльності відповідальність у вигляді фінансових санкцій за відсутність у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, і відповідно відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. згідно вимог абз. 5 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. При цьому судом першої інстанції враховані приписи статті 58 Конституції України та вимоги ч. 2 статті 11 закону України „Про систему оподаткування”.

 

За таких обставин колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Київської області від 17.10.2006 року по справі № 138/18-05/4 яка була прийнята по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський апеляційний суд,

 

УХВАЛИВ:

 

1.          Апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари, Київської області на постанову господарського суду Київської області від 17.10.2006 року по справі № 138/18-05/4 - залишити без задоволення.

 

2.          Постанову господарського суду Київської області від 17.10.2006 року по справі № 138/18-05/4 - залишити без змін.

 

3.          Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.

 

4.          Матеріали справи № 138/18-05/4 року повернути до господарського суду Київської області.

 

Головуючий суддя:                                                                          Мельник С. М.                                            Судді:                                                                                      Ільєнок Т.В.  Судді:                                                                                      Корсакова Г.В.