Справа № 2-А-1114/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    14 грудня     2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в

складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження, в залі суду № 7, в місті Одесі адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Суворовського району м. Одеси про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1, 11 жовтня 2010р.     звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду Суворовського району м. Одеси з позовними вимогами в яких просить визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р., просить зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з  22.01.2003 р. по теперішній час.   Позов мотивований тим, що на думку позивача управління ПФУ в Суворовському районі  м. Одеси неправомірно проводить йому розрахунок та виплату пенсії, як особі яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи та належить до 1 категорії, відповідно до постанови КМ України № 530 від 28.05.2008р., яка передбачає розмір мінімальної пенсії за віком в розмірі 22,30 гривень, без врахування ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дані обставини стали підставою для звернення до суду.  

Ухвалою суду від 14.12.2010 року позовні вимоги   в частині вимог по 11 квітня   2010 року залишені без розгляду.  

Від представника відповідача до суду надійшли заява про розгляд справи за її відсутності.  

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.  

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.04.2010 року (а.с.7), а також визнаний інвалідом ІІ групи (а.с.8)  та має право на пільги і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси. Відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачу пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії І та інваліду другої групи, виходячи з розміру пенсії в 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до ст.49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно статті 50 цього Закону інвалідам 2-ої групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.  

Із врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на призначення державної пенсії у розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.  

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».  

Відповідно до ст.17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.  

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.  

На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.  

Так, відповідно до ч.1 ст.28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.  

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.       Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.  

Оскільки позивачеві слід визначати державну та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

На підставі викладеного, позивач мав право на перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет».  

Згідно положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.  

За таких підстав права позивача підлягають захисту з 25.04.2010 року шляхом визнання відповідної відмови відповідача неправомірною та зобов’язання   управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії   позивачу    відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.  

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 41, 71, 94, 99, 100, 102, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -      

ПОСТАНОВИВ:   

    Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду Суворовського району м. Одеси в перерахуванні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, що передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду - чорнобильцю ІІ групи першої категорії,- з 11.04.2010  року.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії  та сплатити ОСОБА_1  з 11.04.2010  по день винесення рішення відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.  

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі.

 Суддя: /підпис/

Вірно:                

          Суддя:

          Секретар: