Справа № 2-а-1057/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

6 грудня 2010 року  Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Андрухіва В.В.

при секретарі        Василенко М.С.

розглянувши  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи та щорічної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії

        В С Т А Н О В И  В:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  до Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, вказуючи, що він є інвалідом 3 групи 1-ої категорії учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Відповідно до абз. 4 частини 1 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків на ЧАЕС, які стали інвалідами, захворювання яких пов'язано з виконанням обов'язків ліквідації наслідків на ЧАЕС, виплачується одноразово грошова компенсація за втрату здоров'я: інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що складало станом на квітень 2008 року - на час встановлення йому інвалідності, 15 750 грн. (Розмір мінімальної заробітної плати складає на квітень 2008 року – 525,00 грн.. (Закон України "Про Державний бюджет на 2008 рік" № 107-VI від 28.12.2007 р. (стаття 59). В порушення вимог закону вказана компенсація йому виплачена не була. Також йому не була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення. При зверненні до Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради йому було відмовлено у виплати компенсації та допомоги. Позивач просив визнати неправомірною відмову виплатити одноразову компенсацію за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи та щорічну допомогу та зобов'язати відповідачів виплатити йому одноразову грошову компенсацію за втрату здоров'я як інваліду 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а саме 15 750 гривень, а також виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік – 2 525,00 грн., 2007 рік - 2 525,00 грн., 2008 рік – 2 525,00 грн., а всього 7 575,00 гривень (з урахуванням одержаної частини грошової допомоги на оздоровлення по 100грн. у 2006, 2007 і 2008 роках, а всього у сумі 22 325 гривень.

В ході судового розгляду позивач уточнив свої вимоги в частині розміру виплати у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати та просив стягнути з відповідачів грошову компенсацію за втрату здоров'я як інваліду 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, яка становить на день ухвалення судового рішення, а також виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2006, 2007 та 2008 роки з розрахунку кратності до мінімальної заробітної плати на Україні, яка становить на день ухвалення судового рішення (з урахуванням одержаної частини грошової допомоги на оздоровлення по 100 грн. у 2006, 2007 та 2008 роках), а всього у сумі не менше 38 805,00 гривень.

Відповідачі, повідомлені належним чином до суду не з’явилися.

    Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Позивач є інвалідом 3-ої групи 1-ої категорії учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, інвалідність встановлена 20.04.2008 року. До встановлення інвалідності мав статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії

Позивач звернувся до УПтСЗН Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про виплату йому щорічної грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але отримав відмову.

Відшкодування шкоди особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюється у відповідності з Законом України від 28 лютого -1991 року №796-XII „Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон України №796-ХП).

Статтею 48 зазначеного закону в редакції діючій на 20.04.2008 року - час встановлення позивачу інвалідності, визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, одноразова компенсація виплачується: інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-й категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем проживання органами соціального захисту населення. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена виплата одноразової компенсації за втрату здоров'я інвалідам 3 групи в розмірі 189,60 грн.

Суд вважає, що з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є підзаконним нормативно-правовим актом, то у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України, застосуванню підлягають положення останнього, так як він має вишу юридичну силу.

Таким чином, одноразова компенсація за втрату здоров'я та щорічна допомога на оздоровлення повинна визначатися позивачу відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному відношенні до мінімальної заробітної платі, визначеної на момент виплати.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.04.2008 року мінімальна заробітна плата була встановлена в розмірі 525,00 грн., виходячи з якого позивачем заявлені уточнені позовні вимоги, на яких він наполягав в судовому засідання. Одноразова компенсація за втрату здоров'я інваліду 3 групи складає 15750 грн. (30x535грн), щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії за 2005 та за 2006 р. складає 2625 грн. (525грн.х5), за 2007 рік Як інваліду 3 гр.- 2100грн.(525грн.х4). Виплачено фактично було позивачу лише 200грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2006 рік - по 100 грн. щорічно. Таким чином невиплачені позивачу виплати складають 22900 грн. (15750грн.+2525грн.+2525грн.+2100грн.).

Статтею 11 КАС України визначено, що при розгляді адміністративної справи суд може вийти за межи позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП виплати, зазначені в цій статті, тобто одноразова компенсація за втрату здоров'я та щорічна допомога на оздоровлення, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Закон не ставить обов'язок відповідних суб'єктів владних повноважень виплатити зазначені компенсацію та допомогу в залежність від звернення громадянина за вказаною виплатою у разі наявності у суб'єкта владних повноважень відомостей про цього громадянина, тобто якщо він знаходиться на обліку у відповідному органу.

Враховуючи, що позивач знаходився на обліку в 2006-2010 роках в УПтСЗН Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та у Департаменті Праці та соціальної політики Одеської міської ради, які не виплатили передбачені Законом України № 796-ХП виплати позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає необхідним для повного захисту прав позивача визнати протиправними бездіяльність обох зазначених відповідачів щодо своєчасності виплати належних позивачу грошових коштів відповідно до Закону України № 796-ХП.

Крім того, суд вважає, що виплатити виниклу заборгованість по сплаті позивачу грошових коштів у сумі 22 900 грн. зобов'язаний Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, оскільки позивач знаходиться на цей час на обліку саме в цьому органі державної влади та саме він зобов'язаний забезпечити на відповідній території реалізацію державної політики у сфері соціального захисту та соціального обслуговування населення, у тому числі громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд також враховує, що в ст.13 Закону України № 796-ХП проголошено - Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її, у тому числі за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Як зазначив Європейський Суд у справі Уvоnnе van Duym  v.  Home Ofiсе (Саsе 41/74 van Duym  v.  Home Ofiсе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяти державою, навіть якщо таки зобов'язання містяться у законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, якій полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - нарахування компенсацій та допомоги за завдану шкоду здоров'ю громадян, передбачених Законом України № 796-ХП, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики.

Суд вважає, що стягнення на користь позивача підлягає безпосередньо з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оскільки саме зазначений орган влади виплачує визначений чинним законодавством розмір компенсаційних виплат, доплат, допомог, оскільки Головним розпорядником бюджетних коштів, що призначені для виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці та соціальної політики України, яке відповідно до своїх повноважень розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до вимог діючого законодавства виплата одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення покладається'на органи соціального захисту населення.

Оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про їхню протиправність виходячи з наступного:

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.

Встановивши під час з`ясування обставин справи невідповідність оскаржуваних дій законові, суд на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України  ухвалює постанову про визнання таких дій протиправними та яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнння протиправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо своєчасності виплати належних позивачу грошових коштів відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнання протиправною бездіяльність Департаменту Праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду З групи та щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання Департамент Праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я у розмірі - 26 070 гривень, щорічну допомогу на оздоровлення за 2006- 2008 роки у розмірі 12 735 гривень, а всього 38 805 гривень.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині негайного виконання постанови суду, оскільки ст. 256 КАС України передбачає негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету у межах суми стягнення за один місяць, а в даному випадку розглядаються вимоги про зобов’язання виплатити одноразову компенсацію за втрату здоров'я та щорічну допомогу на оздоровлення, тому передбачених законом підстав для негайного виконання постанови, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 11, 72, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо своєчасності виплати належних позивачу грошових коштів відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи та щорічної допомоги на оздоровлення.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за втрату здоров'я у розмірі - 26 070  грн., щорічну допомогу на оздоровлення за 2006- 2008 роки у розмірі 12 735 грн., а всього -  38 805 (тридцять вісім тисяч вісімсот п’ять)  гривень.

В іншій частині адміністративного позову – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                 В.В.Андрухів