ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010 року                                                                       Справа №  Б38/180-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора –Рябцев Г.І., довіреність від 31 грудня 2008 року № 002;

від боржника –Дергач Е.Г., довіреність від 02 лютого 2010 року № 4;

від кредитора ТОВ “Февраль” –не з’явився;

розпорядник майна –арбітражний керуючий Зімниця О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Февраль”, м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року у справі № Б38/180-10

за заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства “Нікопольський завод сталевих труб  “ЮТіСТ”, м.Нікополь Дніпропетровської області

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року у справі № Б38/180-10 (суддя Бондарєв Е.М.) визначений розмір вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до боржника ЗАТ “Нікопольський завод сталевих труб  “ЮТіСТ” на суму 892050,60 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Зімницю О.І., ліцензія серії АВ № 499082 від 22 грудня 2009 року; зобов’язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів  за свій рахунок оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, надати докази подачі оголошення до 26 жовтня 2010 року; доручено розпоряднику майна скласти реєстр вимог кредиторів до 26 грудня 2010 року; визначено провести попереднє судове засідання до 15 січня 2011 року та скликати перші загальні збори кредиторів до 26 січня 2011 року, а також провести до 15 квітня 2011 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури чи припинення провадження у справі про банкрутство.

При винесенні ухвали суд керувався положеннями ст.ст.11, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо проведення підготовчого засідання.

Не погодившись із вказаною ухвалою, кредитором ТОВ НВП “Февраль” подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність викладених в ухвалі висновків обставинам справи, просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі кредитор зазначає, що судом порушені вимоги ст.ст.2 та 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки державний орган з питань банкрутства та він як кредитор були позбавлені можливості запропонувати кандидатуру розпорядника майна. Також кредитор вказує про неправомірність порушення судом справи про банкрутство, оскільки заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором складається лише із господарських санкцій, які не входять до складу грошових зобов’язань.

Розпорядник майна –арбітражний керуючий Зімниця О.І., проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а ухвалу –без змін. У поданому відзиві зазначає, що кредитор ТОВ НВП “Февраль” не мав процесуального права на подання даної апеляційної скарги, оскільки на момент винесення оскаржуваної ухвали не набув статусу кредитора. Зазначає, що вимоги ст.2 Закону про банкрутство у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки у статутному фонді боржника частка державної власності відсутня. Вказує, що його кандидатура як розпорядника майна була запропонована ініціюючим кредитором, а тому призначення його розпорядником майна ні чиїх прав не порушує.

Боржник –ЗАТ “Нікопольський завод сталевих труб  “ЮТіСТ” проти апеляційної скарги заперечує, ухвалу вважає законною, просить залишити її без змін.

Ініціюючий кредитор – Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у поданому відзиві зазначає, що нараховані відповідачу на підставі ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції є грошовим зобов’язанням, альтернативним зобов’язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів, вказані надходження до спеціального фонду Державного бюджету передбачені Законом про Державний бюджет України на 2010 рік і вони не є пенею або штрафом.  

Кредитор ТОВ НВП “Февраль” про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.3 т.2 зв. (п.19 листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”)/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності вказаного кредитора.

Вислухавши пояснення розпорядника майна, представників боржника та ініціюючого кредитора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

19 серпня 2010 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про порушення справи про банкрутство боржника –ЗАТ “Нікопольський завод сталевих труб  “ЮТіСТ” .

Ухвалою господарського суду від 21 серпня 2010 року за вказаною заявою порушено провадження у справі № Б38/180-10.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала від 15 жовтня 2010 року, винесена господарським судом у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з’ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника є:

а) грошові вимоги кредитора до боржника становлять 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

б) вказані вимоги є безспірними;

в) вимоги не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Як вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі господарського суду від 15 жовтня 2010 року, безспірність та розмір вимог кредитора до боржника в сумі 892050,60 грн. підтверджуються наданими ініціюючим кредитором доказами та є доведеними.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі № А10/584-07 з боржника на користь кредитора стягнуто 892050,60 грн. адміністративно-господарських санкцій, на виконання якої 12 лютого 2010 року господарським судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист, 05 березня 2010 року Нікопольським відділом ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа №А10/584-07; станом на момент звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство стягнення за виконавчим документом не здійснено.

Викладені кредитором в апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованості  порушення провадження у справі про банкрутство судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Вимоги ініціюючого кредитора пов’язані із несплатою боржником адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, передбачена ст.20 Закону про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні адміністративно-господарська санкція –це грошове зобов’язання, альтернативне зобов’язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону (п.2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819).

Статтею 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” надходження до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені як джерело формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів (п.19 ст.6 Закону).

Вищевказані адміністративно-господарські санкції не є санкціями за порушення законодавства або іншими господарськими санкціями, а тому вони не є штрафом у розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв’язку з чим положення ст.1 Закону про банкрутство щодо визначення терміну “грошове зобов’язання” до зобов’язань по сплаті адміністративно-господарських санкцій на підставі ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” застосовані бути не можуть.

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неплатоспроможність боржника, визнання грошових вимог ініціюючого кредитора у вказаній сумі та необхідність подання оголошення про порушення справи про банкрутство з метою виявлення кредиторів та осіб, які бажають прийняти участь у санації боржника, а також введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна.

Господарським судом було досліджено вказані ознаки неплатоспроможності боржника та надана їм обґрунтована правова оцінка.

Також, судова колегія відхиляє як безпідставні викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неправомірності призначення розпорядника майна.  

Як встановлено ч.1 ст.13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено п.2 ст.13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

При цьому, ч.2 п.2 ст.13 Закону про банкрутство закріплено право кредиторів запропонувати кандидатуру розпорядника майна.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.6.1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані.

При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов’язки.

Виходячи із положень п.2 ст.13 Закону про банкрутство, право надавати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна належить державному органу з питань банкрутства, кредиторам боржника (комітету кредиторів) або самому боржнику. При цьому, вирішення питання про обрання та призначення кандидатури ліквідатора підприємства-банкрута є прерогативою господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючим кредитором господарському суду було запропоновано дві кандидатури для призначення розпорядником майна боржника: арбітражного керуючого Новікова О.В. (ліцензія серії АВ № 397359 від 02 грудня 2008 року) та арбітражного керуючого Зімниці О.І. (ліцензія серії АВ № 499082 від 22 грудня 2009 року).

Господарським судом фактично розглянуто питання щодо обох кандидатур та прийняте обґрунтоване рішення про призначення розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Зімницю О.І.

Твердження кредитора про порушення судом вимог ст.2 Закону про банкрутство судова колегія визнає неспроможними, оскільки у статутному фонді боржника немає частки державної власності. Що стосується посилання скаржника на порушення його права щодо надання пропозиції відносно кандидатури розпорядника майна, то ТОВ НВП “Февраль” на момент вирішення вказаного питання ще не набув статусу кредитора у справі, фактично кандидатура арбітражного керуючого Зімниці О.І. була запропонована ініціюючим кредитором.

Таким чином, при призначенні розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Зімницю О.І. господарський суд дотримався встановленого Законом порядку призначення розпорядника майна, порушень норм чинного законодавства господарським судом не допущено.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно оцінені всі обставини справи в їх сукупності, оскаржувана ухвала господарського суду відповідає матеріальним та процесуальним нормам і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року у справі № Б38/180-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Февраль” –без задоволення.

Головуючий                                                                                                 О.В.Голяшкін                            

Судді                                                                                                                            В.Ф.Мороз

 І.М.Науменко

21.12.2010р.