Справа № 22ц-6689/2010 Головуючий у першій інстанції Меженнікова С.П.
Категорія – цивільна Доповідач – МАМОНОВА О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.,
за участю: Позивачки ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про перерахунок щомісячних виплат, пов’язаних з втратою працездатності, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на її користь 1757 грн. 39 коп. перерахунку щомісячних виплат, пов’язаних з втратою працездатності за період з 01.12.2009 року по 31.08.2010 року одноразово, а також - судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2010 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не застосовані положення ст. 1197, ч. 1 ст. 1208 ЦК України. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому просила застосувати ст. 1197 ЦК України та обчислити заробіток втрачений внаслідок ушкодження здоров’я, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2010 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на час звернення до суду ОСОБА_6 існувало рішення Деснянського районного суду від 22 липня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 вересня 2010 року, про припинення відшкодування матеріальної шкоди з нього. Вважає, що з січня 2006 року ОСОБА_6 втратила право отримувати відшкодування матеріальної шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_6 суми перерахунку щомісячних виплат за період з 01 грудня 2009 року по 31 серпня 2010 року в розмірі 7723 грн. Посилання суду на ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає помилковим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечувала проти апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на збільшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України, а при визначенні розміру відшкодування суд виходив з того, що підвищення розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я слід проводити, виходячи з підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до законів „Про Державний бюджет України” на 2009-2010 роки.
Досліджуючи обставини справи та докази, що містяться в справі, аналізуючи доводи позивача, та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що, суд в повному обсязі дослідив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 4 ст. 223 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, змінюються обставини, що впливають на визначені розміри, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом подання нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. У частині 2 цієї статті установлено, що за заявою потерпілого на підставі рішення суду у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати підлягає відповідному збільшенню розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Таким чином, у ч. 1 ст. 1208 ЦК України йдеться про індексацію розміру відшкодування шкоди, а в другій частині-про збільшення розміру.
Судом по справі встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 щомісячно було стягнуто по 60 грн., починаючи з 01.12.2003 року, що було розраховано, виходячи з середнього заробітку позивачки на той час 300 грн. та висновків судово-медичних експертиз, в яких вбачається, що в результаті ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження, наслідком яких є 20% стійкої втрати працездатності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки з часу ухвалення рішення від 18.12.2003 року, яким було встановлено розмір щомісячного відшкодування 60 грн., розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувався, то необхідно здійснити перерахування розміру відшкодування втраченого позивачкою у зв’язку з ушкодженням здоров’я заробітку з 01.12.2009 року по 31.08.2010 року, а при визначенні розміру відшкодування суд обгрунтовано виходив з того, що загальна сума відшкодування шкоди за період з 01.12.2009 року по 31.08.2010 року становить 2297 грн. 39 коп. Позивачка за зазначений період отримала від відповідача 540 грн. ( 9 міс. х 60 грн.) на підставі рішення Чернігівського районного суду від 18.12.2003 року, таким чином розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я позивачці складає 1757 грн. 39 коп., про що свідчить наведені в рішенні суду обґрунтовані розрахунки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо нарахування розміру відшкодування шкоди виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати помноженої на 20% втрати працездатності відповідно до ст. 1197 ЦК України, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами продовжують існувати з приводу стягнення вже розрахованої рішенням Чернігівського районного суду від 18.12.2003 року суми 60 грн.
Посилання ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі як на підставу звільнення від сплати відшкодування на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 вересня 2010 року, не можуть бути підставою для скасування рішення суду по даній справі, оскільки в порядку ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду першої інстанції набрало законної сили 17 вересня 2010 року.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Розглядаючи справу відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: