У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року листопада місяця 2 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді

Суддів: Філатової Є.В.

Любобратцевої Н.І.                    

  Чистякової Т.І.

При секретарі Вернігор О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про припинення стягнення коштів на утримання подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року,

                                                               ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про припинення стягнення коштів на утримання подружжя.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 18.09.1960 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 16.06.1998 року. Рішенням суду від 21.01.2006 року з неї було стягнуто аліменти на утримання колишнього чоловіка, починаючи з 2006 року. Відповідач на даний час має додаткове утримання від доньки по 50 грн. щомісячно, отримує пенсію, а також працює і має прибуток. Крім того, він має  два автомобіля та нерухоме майно. Позивачка на теперішній сама потребує догляду та лікування, оскільки є інвалідом 3-ої  групи і стан її здоров’я значно погіршився, виникла необхідність стоматологічного протезування.  Вона ніде не працює і немає додаткового прибутку. Пенсії яку вона отримує не вистачає на всі її особисті витрати.

 Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року позов задоволено. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, стягнутих відповідно до заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 21.12.2006 року. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 9 грн. та витрати на ІТЗ – 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на те, що судом помилково застосовано статтю 75 СК України, замість ст. 76, яка регулює правовідносини між колишнім подружжям. Апелянт вказує на те, що суд не прийняв до уваги вимоги ч. 3 статті 61 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, оскільки аліменти визначені рішеннями та ухвалами судів, при цьому був встановлений дохід позивачки від заробітної плати, від пенсії і дохід відповідача, який значно менше. Крім того, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи не має доказів відносно його прибутку, на який посилався суд. Також, апелянт зазначив, що суд в порушення статті 129 Конституції України, не прийняв його зустрічний позов, та відмовив йому в клопотанні про запит відомостей відносно заробітної плати і доходів позивачки.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 75 СК України передбачене право на аліменти одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, за умов, що  другій з подружжя може надавати  матеріальну допомогу. Ст. 76 СК України також передбачене, що аліменти на підставі ст. 75 Кодексу можуть отримувати подружжя після розірвання шлюбу, якщо особа, що потребує допомоги, стала непрацездатною протягом 1 року з моменту розлучення. Проте таке право також  залежить  від  можливості іншого  з колишнього подружжя надавати матеріальну допомогу.

Вирішуючи питання, суд  фактично виходив  із зазначених положень закону. Тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими.

Колегія не може погодитися і з доводами про порушення  процесуального закону, зокрема ст.61 ЦПК України.

Апелянт посилається на фактичні обставини, які були встановлені рішенням Київського райсуду м. Сімферополя та  ухвалою  Апеляційного суду АРК  у справі  про  стягнення аліментів. Зазначені обставини оскарженим рішенням не спростовуються. Втім надання матеріальної  допомоги може бути припинено на підставі ст.82 СК України, якщо платник аліментів неспроможній надавати таку допомогу або  якщо одержувач перестав потребувати  матеріальної допомоги.

Зі справи вбачається, що обидві сторони є особами похилого віку. Позивачка з 2006р. сплачує відповідачу аліменти в розмірі 100грн. щомісячно, але її матеріальне становище останнім часом погіршилося, оскільки вона  досягла 73 річного віку, визнана інвалідом 3-ої групи, не працює, страдає  на суттєві захворювання, які потребують систематичного лікування, їй показане обширне стоматологічне протезування. Позивачка не має інших доходів крім пенсії. Розмір пенсії не покриває її власних потреб. Суд першої  інстанції  дав належну оцінку всім зазначеним обставинам, які підтверджені медичними документами та іншими  доказами. Тому  дійшов правильного висновку про те, що  позивачка не  в змозі в подальшому надавати матеріальну допомогу колишньому чоловіку.

Колегія не може погодитися з доводами апелянта, який є інвалідом 2-ої групи, що матеріальне становище відповідача гірше ніж у позивачки, оскільки він крім пенсії  отримує щомісячну допомогу від доньки, працює та є власником коштовного майна, а саме двох автомобілів та двох гаражів, земельної ділянки з двоповерховою спорудою у садовому товаристві, а також квартири, яку він придбав за період коли отримував аліменти.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що суд обґрунтовано припинив  стягнення аліментів з позивачки на користь відповідача, таке рішення є законним і обґрунтованим і не суперечать закону.

До апеляційної скарги не додано переконливих доказів на підтвердження потреби відповідача в  матеріальній допомозі. Доводи проте, що йому 3 роки не виплачується заробітна плата, не  позбавляють його права звернутися до суду за захистом порушених   трудових прав або знайти іншу роботу і не можуть бути підставою  для  стягнення аліментів з позивачки.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 314, 315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

                                                            У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.

Судді: