УХВАЛА

                      іменем України

2010 р. листопада місяця 2 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                              Головуючого:         Любобратцевої Н.І.

                                                       Суддів:         Філатової Є.В.

                                                                           Чистякової Т.І.

                                        При секретарі:           Вернігор О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну  справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 липня 2010 року,      

                                                          ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення моральної шкоди.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони за правом успадкування є  співвласниками квартира АДРЕСА_1 АРК по  ј частки кожен. Квартира складається з трьох кімнат, площею 15,6 кв.м., 14,7 кв.м., 12,0 кв.м. Дві кімнати: 15,6 кв.м. і 12,0 кв.м. відповідачі, без узгодження з позивачами, зайняли і закрили на ключ в грудні 2006 року. Такими діями вони порушили рівноправність сторін. Приїжджаючи з м. Москва для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, позивачі вимушені були зупинятися в готелі, що заподіяло ним психологічні страждання. Відповідачі працюють в м. Сімферополі, в спірні квартирі не проживають. Квартира знаходиться в занедбаному стані і потребує ремонту. Загальна жила площа спірної  квартири становить 42,3 кв.м., ј частка кожного зі спадкоємців складає 10,6 кв.м. Відповідачами зайнято 27,6 кв.м., тобто 6,5 кв.м. на протязі чотирьох років вони користуються незаконно. Заборгованість за користування опаленням та гарячою водою була сплачена позивачкою повністю за всю квартиру.

За таких обставин неодноразово уточнюючи позовні вимоги позивачі просили, визначити порядок користування приміщеннями спірної квартири і виділити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кімнату площею 14,7 кв.м., виділити ОСОБА_5 і ОСОБА_4 кімнату площею 15,6 кв.м., кімнату площею 12,0 кв.м. залишити у загальному користуванні. Зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні жилою кімнатою площею 12,0 кв.м., коридор, ванну, туалет, кухню, вбудовану шафу і лоджію залишити у загальному користуванні співвласників квартири. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн., на користь ОСОБА_3 – 2000 грн.

 Відповідачка ОСОБА_5 та представник відповідачів просили у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що визначити порядок користування між співвласниками неможливо, моральна шкода не доведена.

 Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 липня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у користуванні жилою кімнатою площею 12 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1

  У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

  В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати в частині зобов’язання відповідачів не чинити перешкоди у розпорядженні жилою кімнатою площею 12,0 кв.м., в іншій частині рішення залишити без змін. Позовні вимоги в частині виділення позивачам кімнати пл. 15,6 кв.м., а відповідачам кімнат 12,00 і 14,7 кв.м. просять  задовольнити. Апелянти посилаються на те, що відповідно до висновку експерта визначити порядок користування спірною квартирою всіма співвласниками не можливо. Крім того, апелянт ОСОБА_5 зазначила, що вона зареєстрована і мешкає в спірній квартири, сплачує комунальні послуги. ОСОБА_4 вимушена проживати тимчасово в іншому жилому приміщенні на умовах найму, оскільки позивачі не надали згоди їй на користування кімнатою пл. 12,0 кв.м. ОСОБА_4 вказує на те, що при визначенні порядку користування спірною квартирою зачіпаються не тільки її права, як власника частки жилого приміщення, але і її неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність  і обґрунтованість рішення суду першої  інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої  інстанції.

Сторони погодилися  з рішенням суду першої  інстанції у частині відмови у частині вимог про  встановлення порядку користування  квартирою і не оскаржили його в цій частині.

Відповідно до ст. 358 ЦК України  право спільної власності здійснюється  за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен з них має право на  надання  у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає  його частці у праві спільної часткової власності. А у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом цієї норми, враховуючи, що квартира є неподільною, залишилася у загальній частковій власності з невизначеним порядком користування, сторони мають рівне право користування всіма житловими приміщеннями. Виходячи з наведеного, вимоги претензії позивачів на користування разом з відповідачами спірною кімнатою 12,0 кв.м є обґрунтованими.

Відповідачі визнали, що  закрили  доступ позивачам  до цієї кімнати. За таких обставин суд першої  інстанції правильно ухвалив рішення про захист прав  позивачів на користування кімнатою. Спосіб, яким усунені перешкоди, позивачами не оскаржується.

Доводи, на які посилається апелянт в обґрунтування свого виключного права на спірну кімнату, не заснований на законі. Житлові потреби відповідачів не позбавляють інших співвласників належного ним права на спільне майно. Відповідачі  мають  встановленими законом способами вирішити питання шляхом встановлення платного користування часткою майна позивачів або припинення права  спільної  часткової власності з виплатою співвласникам квартири  матеріальної компенсації.

Не впливає на висновки суду і довід  про те, що  позивачі не виконують обов’язків по  утриманню квартири, оскільки на підставі ст. 360 ЦК України відповідачі мають право  у регресному порядку стягнути з інших співвласників понесені витрати пропорційно їх частки у спільному майні.

На підставі викладеного, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не можна визнати законними  і обґрунтованими, рішення суду першої  інстанції не суперечить закону, підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304,  308, 315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,                                                  

                                                           УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 липня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.

 Судді: