РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 2 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Алуштинської державної нотаріальної контори, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про встановлення факту прийняття спадщини, внесення змін в свідоцтво про право на спадщину, зобов’язання щодо вчинення певних дій,
за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Алуштинської державної нотаріальної контори, КРП «СМБРТІ» про встановлення факту прийняття спадщини, внесення змін в свідоцтво про право на спадщину, зобов’язання щодо вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивував тим, що його батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проживали в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Дану квартиру вони приватизували в рівних частках 29.11.1993р. На початку 2002 року позивач переїхав жити в квартиру своїх батьків для того, щоб доглядати за тяжко хворою матір’ю, оскільки його батько зловживав спиртними напоями і не приділяв їй ніякої уваги. ІНФОРМАЦІЯ_1р. мати позивача померла не залишивши заповіту. Після її смерті, позивач фактично прийняв спадщину шляхом проживання в спірній квартирі, а 06.06.2003р. позивач зареєструвався в зазначеній квартирі. Оскільки позивач був у подавленому стані і вже вжив заходи з прийняття спадщини, то не поспішав звертатися до нотаріуса. Однак весною 2009 року він випадково дізнався, що його батько ОСОБА_6 в 2007 році оформив тільки на себе право на спадщину належної частки квартири його матері ОСОБА_7 і йому Алуштинською державною нотаріальною конторою 08.06.2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідач відмовився надати згоду на зміну у свідоцтві для оформлення прав позивача. На захист своїх спадкових прав позивач просив встановити факт прийняття ним спадщини померлої матері ОСОБА_7 в квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з проживанням разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зобов’язати Алуштинську державну нотаріальну контору внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.06.2007 року, що видане у зв’язку зі смертю ОСОБА_7, шляхом зазначення рівних часток в спадщині її сина ОСОБА_5 і чоловіка ОСОБА_6, в тому числі, в Ѕ частки квартири, що спадкується з розрахунку, що всього спадкоємцю ОСОБА_6 буде належати ѕ часток квартири, а спадкоємцю ОСОБА_5 ј частка квартири. Зобов’язати Алуштинську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 нові свідоцтва про право на спадщину з зазначеними вище змінами. Зобов’язати СМБРТІ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_6 на придбану в порядку спадкування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_7
Відповідач ОСОБА_6 вимоги не визнав, звернувся з зустрічним позовом про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування. Свої вимоги мотивував тим, що син, ОСОБА_5, з 1990р. по 2003рік проживав за межами АРК, до Алушти приїжджав рідко, в основному на відпочинок, знаючи про тяжке захворювання матері, ухилявся від надання їй якої-небудь допомоги.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати в частині первісного позову та задовольнити його вимоги. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд не звернув уваги на доведеність факту прийняття спадщини та не дав належної оцінки тому, що відповідач навмисно ввів нотаріуса в оману приховавши від нього факт існування іншого спадкоємця.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частині зустрічного позову сторони погодилися з висновками суду першої інстанції і не оскаржили рішення.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Вирішуючи питання в частині первісного позову, суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону і тому помилково застосував до спірних правовідносин положення ЦК України 2003р., який набрав чинності після смерті спадкодавця та закінчення строку, визначеного законом для прийняття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України 1963р., діючої на час відкриття спадщини, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців звертався до державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини або фактично вступав в управління та володіння спадковим майном.
По справі встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_5 оселився та зареєструвався в квартирі, яка є спірним спадковим майном, протягом місяця після смерті спадкодавця. Цей факт підтверджений його паспортом з відміткою про реєстрацію.
За таких обставин суд незаконно відмовив йому у встановленні факту прийняття спадщини, що впливає на реалізацію його спадкових прав.
Відповідно до ст.273 ЦПК України, діючого на час виникнення правовідносин законодавства, та роз’яснень у п.3. постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли юридичний факт пов’язаний з вирішенням питання про право таки вимоги розглядаються у загально позовному порядку. За роз’ясненням Верховного Суду у постанові Пленуму від 24.06.1983р. №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» у п.2. спори про право власності на спадкове майно вирішуються судом, якщо одержання свідоцтва про право власності на спадщину в нотаріальній конторі неможливо.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач бажає реалізувати свої спадкові права на частку майна, як спадкоємець за законом першої черги. Але, помилково посилаючись на норми нового ЦК України, невірно сформулював зміст своїх вимог, щодо спонукання нотаріуса до внесення змін у свідоцтво про право на спадщину.
Втім, за правилами п.4 Перехідних положень ЦК України 2003р. положення Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, що виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення Кодексу застосовуються до таких прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У даному випадку спадщина відкрилася та строк для її прийняття закінчилися в період дії ЦК України 1963р. За таких обставин за нормами законодавства, яке застосовується до спірних правовідносин, питання остаточно розв’язується в суді і за наявності факту прийняття спадщини вирішується питання про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині долі, на яку має право позивач, та про визнання за ним права власності на зазначену частку майна в порядку спадкування.
Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., визнати недійсним свідоцтво про право власності в порядку успадкування в частині права власності на ј частину зазначеної квартири, яке видане на ім’я відповідача та визнати за позивачем право власності у порядку успадкування на ј частку АДРЕСА_1
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 314, ч.4 ст.309, 315, 316 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року в частині первісного позову скасувати;
позов ОСОБА_5 задовольнити частково, встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.;
визнати за ним право власності у порядку успадкування на ј частку АДРЕСА_1
визнати недійсним свідоцтво про право власності в порядку успадкування в частині права власності на ј частину зазначеної квартири, яке видане на ім’я ОСОБА_6 08.06.2007р. державним нотаріусом Алуштинської державної нотаріальної контори за реєстровим №2-986.
В решті вимог відмовити.
В частині зустрічного позову це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: