РІШЕННЯ
Іменем України
2010р. жовтня місяця «26» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
Суддів: Горбань В.В.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1
Вимоги мотивовані тим, що відповідачка ОСОБА_2 у 1993р. отримала спірну кімнату у зв’язку з трудовими відносинами і проживала там з чоловіком та дочкою. В подальшому вони придбали 3-кімнатну квартиру по АДРЕСА_2де мешкають постійно, проте спірну кімнату не звільняють. Чим перешкоджають позивачу у використанні нею за призначенням, тобто для задоволення житлових потреб працівників комбінату. У судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги і просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною кімнатою.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2010 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилою площею у кімнаті АДРЕСА_1 Усунено перешкоди в користуванні позивачем своїм майном – кімнатою АДРЕСА_1 шляхом звільнення кімнати від майна ОСОБА_4. Стягнуто з них на користь позивача судові витрати: судовий збір 8,50грн. та витрати на ІТЗ 37грн.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення та відмовити у позові, посилаючись на те, що суд вирішуючи справу, вийшов за межі позовних вимог, та ухвалив рішення щодо втрати ними права користування житловим приміщенням, хоча таких вимог не було заявлено, копію позову з цього приводу вони не отримували не були готові до цього і дізналися про таке лише з судового рішення. Пізніше відповідачі побачили в матеріалам справи додатковий позов, але в нього навіть не було вказано з яких підстав позивач просить визнати їх такими, що втратила право на жиле приміщення. Не зважаючи на це суд задовольнив позов без достатніх підстав та будь-якого обґрунтування, не взявши до уваги поважних причин відсутності ОСОБА_4, яка навчається за межами м. Сімферополя. Одночасно суд зробив висновок, що відповідачі підлягають виселенню за ст.132 ЖК України у наслідок припинення трудових відносин з підприємством. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_2 пропрацювала на заводі більш 10 років. Крім того суд допустив кілька процесуальних порушень, що обмежило процесуальні права відповідачів та позбавило можливості скористатися ними в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції до початку розгляду справи не з’ясував в чому полягають позовні вимоги, не дотримався процесуальних правил прийняття позову та безпосередньо до дня ухвалення рішення вирішував питання про суть заявлених вимог та їх зміну.
Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті вправі шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
Відповідно ст. 130 ЦПК України уточнення позовних вимог здійснюється на стадії попереднього засідання. Навіть якщо такого засіданні не провадиться, приймаючи до провадження позов, суд повинен дотримуватись ст.119,120 ЦПК України і перевірити, чи відповідає позов вимогам закону. Якщо суд вважає за необхідне прийняти позов після стадії попереднього засідання, він повинен виконувати вимоги ст. 127,128 ЦПК України, надати іншої стороні процесуальні гарантії підготовитися до заперечення проти висунутих вимог та надати відповідні докази. Зазначених вимог суд першої інстанції не виконав.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача первісні вимоги заявлені на підставі ст.319 ЦК України з приводу усунення перешкод власнику у користуванні майном шляхом зобов’язання відповідачів звільнити спірну квартиру від своїх речей. Позовна заява також містіть посилання на ст. 116, 132 ЖК України, втім ніяких вимог з цього приводу не наведено. В подальшому під виглядом уточнення позовних вимог позивач неодноразово змінював предмет та підставу позову, переходив із зазначених вимог на вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Проте такий спір випливає з інших правовідносин, що регулюються нормами Житлового Кодексу. При цьому позивач не визначився, з яких передбачених законом підстав просить визнати відповідачів втратившими право користування спірним житлом. Лише в останньому судовому засіданні в день ухвалення рішення позивач мотивував свої вимоги ст.71 ЖК України. Проте суд першої інстанції не вручив відповідачам жодної з додаткових позовних заяв, тому їх довід про те, що вони не були готові до заперечень з цього приводу та дізналися про суть спору після його розгляду заслуговують на увагу.
Такі процесуальні порушення обмежили процесуальні права відповідачів, призвели до поверхового та однобічного дослідження обставин справи та ухвалення необґрунтованого рішення.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення таким вимогам закону не відповідає.
Суд припустився суперечливих суджень щодо статусу спірного житла, зазначивши, що житлові приміщення у гуртожитку є одночасно службовими.
Судження з приводу ст. 116, 132 ЖК України взагалі не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки питання про виселення відповідачів не ставилося та не розглядалося судом.
Мотивувальна частина з приводу вимог про визнання позивачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, складається лише з двох речень.
Суд зазначив, що відповідачі втратили таке право з 2003р., тобто зі дня вибуття. Втім такі підстави передбачені ст. 107 ЖК України, на яку позивач не посилався. Суд не звернув уваги, що вимоги мотивовані ст. 71 ЖК України, яка зберігає право мешканців на жилу площу у разі їх відсутності з поважної причини. Не правильно застосувавши закон, суд не досліджував обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не допросив жодного свідка, не перевірив доводів відповідачів про тимчасовий виїзд ОСОБА_4 за місцям навчання.
Втім у засідання судової колегії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали довідку з місця навчання доньки та пояснили, що ніколи не залишали спірну кімнату. Після придбання власної квартири в неї оселилося лише подружжя, а повнолітня донька залишилася у гуртожитку. У спірній кімнаті знаходяться її речи, батьки на період її відсутності доглядають за житлом та сплачують комунальні послуги. Такі данні матеріалами справи не спростовані.
За таких обставин колегія приходить до висновку, що заявлені вимоги не знайшли підтвердження у зібраних по справі доказах, рішення суду першої інстанції не є законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.
Керуючись статтями п.2,4ст.309, ст.316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,–
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2010 року скасувати, в позові Відкритому акціонерному товариству «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Судді: