УХВАЛА
іменем України
2010 р. жовтня місяця 26 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Макарчук Л.В.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим”, ОСОБА_3, третя особа – Будинкоуправління №1 Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування, зобов’язання вчинити певні дії, встановлення сервітуту, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим”, ОСОБА_3, третя особа – Будинкоуправління №1 Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування, зобов’язання вчинити певні дії, встановлення сервітуту.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 Починаючи з 1997 року в його безоплатному користуванні знаходились приміщення загального користування, площею 25,22 кв.м. Власником зазначених приміщень є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим”, оскільки йому був переданий житловий фонд, у тому числі б. №15 по вул. Нагорна від КЕЧ Ялтинського району Міністерства збройних сил України. У 1997 році позивач на підставі договору оренди здійснив невід’ємні поліпшення місць загального користування, а саме: у коридорі та тамбурі за рахунок позивача було проведено ремонт підлоги, стін, стеля та встановлено металеву огорожу на загальному вході для забезпечення схоронності майна. До 2009 року зазначені приміщення безперешкодно використовувалися в якості проходу до квартири позивача, оскільки іншого проходу до квартири не має. Але після передачі частини суміжних приміщень площею 30,65 кв.м. відповідачу ОСОБА_3.о. в оренду під розміщення магазину, використання приміщень загального використання стало неможливим. Так орендатор у коридорі встановив перегородку, душ, туалет, умивальник та спорудив кухню. Інша частина коридору, який веде до квартири позивача використовується для складування тари, коробок, хлібних лотків та відходів. Зазначені порушення встановлені актом №Б-031 від 12.08.2009 року, затвердженим начальником Будинкоуправління №1 ЦМР „Крим” МЗС України 13.08.2009 року. Таким чином позивач позбавлений можливості вільного проходу до своєї квартири.
За таких обставин позивач просив зобов’язати ОСОБА_3.о. не чинити позивачу та членам його сім’ї перешкод у вільному користуванні приміщеннями (місцями) загального користування, а саме: тамбуром та коридором, загальною площею 25,22 кв.м., які розташовані у цоколі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 перед входом у квартиру №1-а, зобов’язати ЦМР „Крим” МЗС України привести приміщення (місця) загального користування, а саме: тамбуром та коридором, загальною площею 25,22 кв.м., які розташовані у цоколі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 перед входом у квартиру №1-а у первісний стан, придатний для спільного та безперешкодного використання, шляхом демонтажу у коридорі: перегородки, душу, туалету, умивальнику та кухні за власний рахунок з подальшим стягненням цих витрат з ОСОБА_3.о., встановити сервітут – право користування безперешкодного проходу позивачу та членам його родини через приміщення (місця) загального користування, - тамбур та коридор.
Представник відповідача ОСОБА_3.о. позов не визнав та пояснив, що квартира позивача має декілька окремих самостійних виходів, якими позивач може вільно користуватися. Нерухомим майном відповідач користується на підставі договору оренди, ніяких перешкод позивачу у користуванні квартирою відповідач не чинить.
Представник відповідача – ЦМРСЛ „Крим” позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_3.о. користується нерухомим майном на підставі договору оренди, умови договору виконуються повністю, перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою не чиняться.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 09 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. ОСОБА_3.о. зобов’язано не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні коридором, що розташований у цоколі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 перед входом у квартиру №1-а, шляхом передачі ОСОБА_2 ключів від металевої решітки для потрапляння у квартиру.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3.о. – ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про заборону ОСОБА_2 користуватися для проходу в займану ним квартиру АДРЕСА_1 приміщеннями коридору і тамбура, які розташовані у цокольному поверсі будинку. При цьому посилається на неповне з’ясування судом обставин що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те, що суд не прийняв до уваги факт того, що коридор і тамбур, які використовуються ОСОБА_3.о. дійсно відгороджені від прибудинкової території залізною решіткою, але зазначена решітка була надана в оренду разом з приміщенням під магазин та санвузлом, тобто була встановлена не ОСОБА_3.о. Крім того, позивач має вільний доступ до своєї квартири через два окремих незалежних входу. Апелянт зазначає, що у відповідності з санітарно-технічними та пожежними нормами магазини, розташовані в цоколі або вбудовані у жилі будинки, повинні мати окремий вхід та повинні бути ізольовані від приміщень житлового фонду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про повне задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд не надав оцінки тому факту, що у різних договорах оренди вказані різні метражі, а саме у договорі від 2001 р. – 30, 65 кв.м., від 2005 р. – 20, 5 кв.м., від 2006 р. – 30, 7 кв.м., що дозволяє на свій розсуд самовільно користуватися коридором. Апелянт зазначив, що санвузол знаходиться у місці, не передбаченим проектом будинку та підключений до каналізації, яка призначена тільки для потреб кухонного миття. Також судом не досліджено та не надано оцінку факту використання приміщень магазину під гуртожиток.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За правилами ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень.
Судом встановлено, що позивач є власником АДРЕСА_1 розташованої у цокольному приміщенні багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 Відповідач ОСОБА_3.о. є орендарем суміжних з квартирою позивача приміщень загальною площею 30,7кв.м.
Згідно документів ( додатку до договору оренди та матеріалів інвентарної справи) ОСОБА_3.о. передані підвальні приміщення 1,2,3. Вхід в ці приміщення та у квартиру позивача здійснюється через два коридорних приміщення та закривається металевими дверима. Крім того, квартира позивача має окремий вихід через прихожу 14,5кв. м.
Виходячи з того, що позивач має право на прохід через загальні приміщення, які запираються орендарем, суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав ОСОБА_3.о. надати позивачеві ключ, чим усунув перешкоди власнику у користуванні квартирою. Такі заходи не суперечать вимогам ст.391 ЦК України і є достатніми для захисту права позивача.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли одночасно з приводу порушення права власності, яка є житловим приміщенням, на спірні правовідносини також поширюються норми Житлового Кодексу. Відповідно до ст. 61,62 ЖК України порядок користування жилими приміщеннями регулюється положеннями цього кодексу та спеціальними нормами житлового законодавства. Правилами користування приміщеннями житлових будинків у редакції від 24.01.2006р. передбачено, що мешканці допоміжні приміщення: підвали, горища коридори, сходові клітини знаходяться у загальному користуванні мешканців будинку.
Виходячи із зазначених положень закону позивач має право на прохід до своєї квартири через передбачені проектом будинку допоміжні приміщення. За таких обставин встановлення сервітуту, щодо права проходу через ці приміщення є зайвим.
Підвальне приміщення 5,5 кв. м було передано ОСОБА_3 на підставі договору оренди, відображене у матеріалах інвентарної справи та не перешкоджає проходу позивача у власну квартиру. Тому його законні інтереси не порушені, і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у демонтажу цього приміщення.
Решта вимог ОСОБА_2 також не підтверджена достатніми доказами, за поясненнями інших учасників процесу ОСОБА_3. прибрав товар з загального коридору.
Всі наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом перевірки судом першої інстанції, досліджені на підставі наданих сторонами доказів, яким надана відповідна оцінка відповідно до ст. 212 ЦПК України.
З оглядом на наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304,308, ст.ст. 314, 315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: