УХВАЛА

                  іменем України

2010 р. жовтня місяця «19» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                              Головуючого:         Чистякової Т.І.

                                                      Суддів:         Філатової Є.В.

            Макарчук Л.В.

                                        При секретарі:          Бініашвілі Б.Ш.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за заявою ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду про виселення її зі всіма неповнолітніми членами сім’ї з квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року,

                      ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 24 червня 2010 року відстрочено виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 22 лютого 1999р. про виселення ОСОБА_2 зі всіма неповнолітніми членами сім’ї із квартири АДРЕСА_1 до її одужання.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити. При цьому посилається на те, що провадження неодноразово зупинялося, надавалася відстрочка. Проте відповідачі ухиляються від виконання рішення. Апелянт вказує на те, що суд вирішив питання з порушенням процесуального закону. Хвороба заявниці має постійний характер, вона визнана інвалідом 2-ої групи. Надавши відстрочку на невизначений період, суд фактично зробив неможливим виконання судового рішення. Крім того, суд вирішив питання у відсутності учасників виконавчого провадження без їх належного повідомлення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 22 лютого 1999р. ОСОБА_2 виселена зі всіма неповнолітніми членами сім’ї з із квартири АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про відстрочку виконання зазначеного судового рішення суд правильного керувався ч.1 ст. 373 ЦПК України, яка надає  суду право у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що утрудняють виконання, в тому числі у зв’язку з хворобою боржника. Проте за змістом цієї норми, суд повинен визначити строк на  який надається розстрочка або пов’язати її із певною подією.

Задовольняючи клопотання, суд надав відстрочку виселення до  одужання боржниці. Втім суд не врахував, що хвороба ОСОБА_2 має тривалий і постійний характер, вона  визнана інвалідом 2 групи безстроково.

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої  законом.

Поставивши питання виконання судового рішення у залежність від таких невизначених обставин, суд першої  інстанції фактично заборонив виконання рішення, що суперечить  зазначеним вимогам закону та змісту ст.373 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір про виселення сім’ї ОСОБА_2 неодноразово переглядався судами різних рівнів. Ухвалою Верховного суду АР Крим від 12.05.1999р. касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду від 22.02.1999р. без змін. Постановою Президії ВС АР Крим від 17.09.1999р. протест заступника прокурора АР Крим відхилено, рішення суду від 22.02.1999р. про виселення ОСОБА_2 зі всіма неповнолітніми членами сім’ї з із квартири АДРЕСА_1 залишено без змін. Рішення набрало законної сили. Проте тривалий час (11 років) рішення суду не виконується з різних підстав. ОСОБА_2 неодноразово надавалася відстрочка виконання рішення.  

Оскільки у даному випадку суд першої  інстанції фактично зробив виконання рішення  неможливим, колегія не може погодитися з  ухвалою суду і приходить до висновку, що  у клопотанні ОСОБА_2 про  надання відстрочки виконання рішення  із зазначених підстав на невизначений строк слід відмовити.

Доводи боржниці та прокурора про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом підробки документів, не може бути прийнятим до уваги, оскільки таке питання не було предметом розгляду, і ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися з ним до суду першої  інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,–

                         УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити, ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року скасувати. ОСОБА_2 у надані відстрочки у виконанні рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.

Судді: