РІШЕННЯ
іменем України
2010 р. листопада місяця 2 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Філатової Є.В.
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Позовні вимоги мотивував тим, що 13.08.2008 року у дворі будинку, де мешкає позивач відповідач з хуліганських мотивів спричинив позивачу тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття мозку середнього ступеню, які відносяться до середньої тяжкості. Постановою Київського райсуду м. Сімферополя від 23.04.2009р. ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину за ст. 122 ч.1 КК України, його звільнено від відповідальності за актом амністії, цивільний позов ОСОБА_2 залишений без розгляду. Такими діями позивачеві спричинена матеріальна та моральна шкода. На лікування витрачено 1210грн. Позивач, як підприємець, за період хвороби не отримав очікуваного прибутку, який складає, виходячи зі середньої суми доходів 76760грн. Моральна шкода у зв’язку із злочинними діями оцінена позивачем у 30000грн. і полягає в фізичному болі і сильному нервовому потрясінні, тривалому лікуванні, порушені соціальних зв’язків, неможливості працювати, необхідності брати участь в процесуальних діях і необхідності спілкуватися з відповідачем під час розслідування.
Відповідач позов визнав частково в розмірі 500 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. В решті частини позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. З ОСОБА_3 стягнуто на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 77970 грн. та грошове відшкодування моральної шкоди – 3000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 788,20 грн. та витрати на ІТЗ – 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт посилається на те, що судом невірно обчислювано дохід позивача від підприємницької діяльності. Витрати на ліки не виправдані, викликає сумнів чеки, яки не співпадають з діагнозом позивача. Також, апелянт зазначив, що сума моральної шкоди не відповідає принципам розумності і справедливості. Постраждалий сприяв збільшенню шкоди, тим, що своєчасно не звернувся до лікарні. Крім того, суд не врахував, що відповідач пропонував добровільно сплатити 500 грн. і навіть 2000 грн., щоб закрити справу. Не врахував також і те, що відповідач має двох малолітніх дітей, не працюючу дружину та малі доходи від бізнесу. Суд посилався не на ті норми матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких обставин.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 13.08.2008 року відповідач побив позивача, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Колегія погоджується з цим висновком, як таким що відповідає фактичним обставинам справи і підтверджено постановою Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 23.04.2009р., якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.
Разом з тим, довід апелянта про неповноту дослідження обставин справи і недоведеність певних висновків суду заслуговує на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень. За принципом диспозитивності і змагальності сторони мають рівні процесуальні права та обов’язки.
Із зазначених положень закону випливає, що позивач був повинен обґрунтувати і довести суму матеріальної і моральної шкоди.
Суд першої інстанції вважав доведеною суму матеріальної шкоди на суму 77970грн., яка складається з витрат на ліки – 1210 грн. та упущена вигода за час непрацездатності – 76760 грн..
Проте з цим не може погодитися колегія суддів, оскільки в матеріалах справи не має та позивачем не надано доказів витрат зазначеної суми на його лікування у зв’язку з травмою. Як вбачається з копій фіскальних чеків придбанні позивачем препарати відносяться до всіх груп лікарських засобів, що продаються в аптеці, їх прив’язка до діагнозу відсутня, не має підтвердження медичним висновком, що саме такі препарати використані в процесі лікування. Відповідно до виписного епікризу, позивачу було призначено лікування препаратами, яких в наданих ним чеків не вбачається. З чеків видно, що позивач в один і той же день - 15.08.2008р., переважно увечорі з інтервалом від півтори години до кілька хвилин 8 разів відвідував аптеку, 16.08.2008р. – 6 разів, 18.08.2008р. – 8 разів, 19.08.2008р. – 4 і т.д. купував анальгетики, антисептики, вітаміни, корвалол, кларітин. Колегія критично ставиться до таких доказів і не бере їх до уваги.
Відповідно до ч.1,3 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування., які його не стосуються, суд не бере до уваги.
Що стосується упущеної вигоди, то суд першої інстанції виходив з середнього доходу позивача на день, який складав 2105 грн. за винятком 85 грн. оплати ним послуг на електроенергію, воду, та прибирання території по договору. Проте цього висновку суд дійшов помилково, без урахування вимог ЦК України. А саме, відповідно до ст.ст. 1195, 1198 цього Кодексу фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Розмір доходу, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Отже виходячи з положень цих норм закону, суд мав визначити упущену вигоду, виходячи з чистого прибутку, який обчислюється за правилами ст.1197 ЦК України, тобто виходячи з середнього доходу за 12 або 3 останніх календарних місяця роботи за винятком податків, внесків до пенсійного фонду та інших обов’язкових платежів, а також невиробничих витрат, зокрема на електрику, водопостачання обслуговування території. Позивач не надав суду розрахунок суми прибутку, з урахуванням всіх видів податків, обов’язкових платежів та витрат, пов’язаних з веденням підприємницької діяльності, враховані судом першої інстанції витрати в сумі 85грн. нічим не підтверджені. Середньо денний розмір доходів розрахований невірно, виходячи з 36-денного періоду, в якому позивач мав доходи. Слід також зазначити, що площа для надання платних послуг відпочиваючим становить 312 кв.м., на неї встановлений батут, басейн, гірка, тобто обслуговування зазначених атракціонів потребує як мінімум, окрім позивача, ще одну особу для забезпечення безперебійного надання послуг і нагляду за їх безпекою. Втім даних про те, що атракціони не експлуатувалися в період хвороби позивача також не надано.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
На вимоги колегії позивач не представив розрахунків з урахуванням цих положень, не надав даних про розмір чистого прибутку, вказавши, лише приблизний розмір невиробничих витрат.
Виходячи з зазначеного колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині матеріальної шкоди є недоведеними, тому рішення в цій частині підлягає скасування.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач зазнав фізичного болю від побоїв, душевних страждань у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача та пошкодженням здоров’я. Визначаючи розмір відшкодування 3000грн., та, керуючись принципом розумності та виваженості, суд першої інстанції врахував відсутність тяжких наслідків потерпілого та матеріальне становища відповідача. ОСОБА_2 зазначеної суми не оскаржив.
Тому, колегія погоджується з рішенням суду у частині відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304, ст.ст. 314, 316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 червня 2010 року в частині матеріальної шкоди скасувати.
В позові ОСОБА_2 у відшкодуванні матеріальної шкоди відмовити.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди це ж рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 8 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ – 37 грн.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: