Справа № 22ц-6572/2010 Головуючий у 1- ій інстанції КУЛІНІЧ Ю.П.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді: ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О., ШТУПУН О.М.
За участю: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, Фонду державного майна України, закритого акціонерного товариства виробничо-торгова фірма „ Сіверянка” про визнання недійсними наказу та договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В:
В липні 2009 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недійсними наказ Фонду державного майна України № 5ДУ від 17.08.93 року про дозвіл на приватизацію майна та договір купівлі-продажу майна № КП 154 від 14.09.93 року державного орендного підприємства Чернігівської фабрики „Сіверянка” і Фонду Державного майна України в частині включення будинків, які розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 у вартість цілісного майнового комплексу, поновивши строк звернення до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вони, позивачі, тривалий час працювали на ЗАТ ВТФ „Сіверянка” та отримали вказані жилі приміщення, які є гуртожитками, на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства. При проведенні приватизації державного майна до складу цілісного майнового комплексу був включений і житловий фонд.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянти посилаються на те, що судом не було з”ясовано статус приміщень, в яких вони мешкають; не з”ясовано на якій підставі вони зареєстровані та проживають в цих приміщеннях та чи правомірно вказані приміщення включені до складу цілісного майнового комплексу. Апелянти вказують на те, що судом не була постановлена окрема ухвала, яка мала бути скерована до правоохоронних органів для з”ясування питання на якій підставі вони зареєстровані та проживають в цих приміщеннях та чи правомірно вказані приміщення включені до складу цілісного майнового комплексу. Апелянти зазначають, що їм не було відомо про договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, а тому суд дійшов необгрунтованого висновку щодо пропущення строку звернення до суду. Апелянти посилаються на те, що судом не повно були з”ясовані обставини справи, оскільки не витребовувався оригінал справи по приватизації цілісного майнового комплексу Чернігівської швейної фабрики „Сіверянка”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 09 вересня 1993 року між Фондом державного майна України та організацією орендарів орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики „Сіверянка” був укладений договір № КП-154 купівлі-продажу державного майна підприємства, за умовами якого організація орендарів придбала майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики „Сіверянка” , що знаходиться за адресою : м. Чернігів вул. Малиновського 36; вказаний договір купівлі-продажу укладений на підставі наказу Фонду державного майна України № 5-ДУ від 17 серпня 1993 року.
12 листопада 1993 року було видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що приміщенням, в яких мешкають позивачі, не надавався статус гуртожитків, а фактичне переобладання нежитлових приміщень у житлові не переводить приміщення до державного житлового фонду; позивачами пропущений строк звернення до суду.
Апеляційний суд в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” ( в ред. на 1993 рік) дія даного Закону не поширювалася на приватизацію об”єктів державного земельного та житлового фондів.
За змістом ст. 1 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду” державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1986 року під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки проводиться з дозволу виконавчого комітету обласної ( міської) ради народних депутатів.
Як вбачається з листа комунального підприємства „ Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” № 26682 від 29 грудня 2009 року підприємство не має даних відносно приміщень за адресою : АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7.
Згідно з листом Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції № 04/18-364 від 27.10.06 року будівлі по АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 переобладнані з виробничих приміщень для тимчасового надання житла.
В ході розгляду справи сторони не оспорювали, що будівлі по АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 спочатку використувалися ЗАТ ВТФ „Сіверянка” як невиробничі приміщення ( тарний цех, побутовий корпус, господарське приміщення), а в подальшому були переобладнані під гуртожитки.
Як вбачається із заяви Фонду державного майна України № 10-25-18467 від 17 грудня 2009 року під час приватизації орендного підприємства Чернігівська швейна фабрика „Сіверянка” до складу цілісного майнового комплексу увійшли будівлі по АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11.
Згідно з листами відділу квартирного обліку Чернігівської міської ради № 7-342/349 від 23.03.06 року, № 13-1009/1537 від 25.11.10 року та № 13-1026/1683 від 09 грудня 2010 року будівлі по АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 знаходяться на балансі ЗАТ ВТФ „Сіверянка” та використовуються як гуртожитки; рішенням виконкому міської ради вказаним будівлям статус житлових не надавався.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що приміщенням, в яких мешкають позивачі, рішенням виконавчого комітету міської ради не надавався статус житлових , а фактичне переобладання нежитлових приміщень у житлові, реєстрація та проживання позивачів у вказаних приміщеннях, сплата комунальних послуг, не переводить приміщення до державного житлового фонду, а тому без переведення вказаних будівель до житлового фонду заявлені позовні вимоги є передчасними.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке в цілому відповідає вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий: Судді: