Справа № 11-840/2010 Головуючий 1 інстанції – Самусь Л.В.
Категорія – ч. 2 ст. 185 КК Доповідач – Миронцов В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В.М., Шахової О.Г.
з участю прокурора Шваб Л.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженець м. Чернігова, українець,
громадянин України, з повною загальною середньою
освітою, не працюючий, не одружений, має на
утриманні матір, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження та батька
інваліда 3 групи, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, мешкає за
адресою: АДРЕСА_1, раніше
судимий:
- 03.08.2001 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 81, ч.2 ст. 140, ч.2 ст 141 КК України 1960 р. до 3 років позбавлення волі;
- 28.11.2006 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 06.04.2007 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
Засудж Засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.04.2007 року, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 344 грн. 70 коп. судових витрат за проведення експертизи.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено взяття під варту.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він 24.03.2010 р. близько 10.30 год. знаходячись у маршрутному таксі №37 в районі зупинки громадського транспорту «Третя поліклініка», розташованої по пр. Миру у м. Чернігові, таємно викрав з кишені курточки потерпілої мобільний телефон «Нокіа 7500», вартістю 896 грн., з картою пам’яті «Apaser» miсro SD ємністю 2 Гб, вартістю 120 грн., стартовий пакет мобільного оператора «МТС» з сім-карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 25 грн., з грошима на рахунку у сумі 25 грн., а всього майна на загальну суму 1066 грн., що належить потерпілій ОСОБА_2
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок переглянути, оскільки він не вчиняв злочину, за який несе відповідальність. Вирок вважає неправильним, так як допущені однобічність та неповнота досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону, кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує, що суд упереджено підійшов до кваліфікації його дій, оскільки в основу взяті лише покази працівників карного розшуку міліції та їх суб’єктивне і незаконне ставлення до подій, що відбулися. Суд безпідставно критично віднісся до його особистих показів, в яких він зазначав, що працівники міліції навмисно поклали йому в кишеню мобільний телефон. Суд не дав належної оцінки фактам, що знаходяться в матеріалах справи і свідчать про фальсифікацію працівниками міліції криінальної справи стосовно нього. Вважає покази свідка ОСОБА_3 такими, що не відповідають дійсності і неправдивими. Просить вирок скасувати, справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляцію з викладених в ній підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляції засудженого, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
На досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та показав, що у маршрутному таксі його не було і телефон він не викрадав. В той день він дійсно був на Центральному ринку і купував кепку, коли до нього підійшли працівники міліції, поклали до кишені телефон, після чого відвели до міліції, де при понятих вилучили телефон. Він ніяких пояснень не надавав
Не дивлячись на таку позицію засудженого, його вина в інкримінованому злочині, за який його засуджено підтверджується показами потерпілої, свідків та іншими матеріалами справи.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що наприкінці березня 2010 р. близько 10.00 – 11.00 год. вона їхала у маршрутному таксі № 37 по вул. Бойовій у м. Чернігові, в районі зупинки «Готель «Градецький», поговоривши по телефону, поклала його в кишеню, а коли вийшла на зупинці «Дитячий світ», то телефону вже не було. Звернула увагу, що в автобусі біля неї стояло двоє молодих людей, один з яких був високий, у кепці, який її штовхнув. Вона його впізнала на фотографії та на очній ставці.
Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні пояснив, що на початку літа 2010 р., але точно не пам’ятає, він знаходився на Центральному ринку і молодий хлопець запропонував йому купити мобільний телефон, але він відмовився. У подальшому, при пред’явленні йому фотознімків, він впізнав цього хлопця і ним виявився підсудний.
Із свідчень ОСОБА_5 вбачається, що 24.03.2010 р. близько 10.30 год. вона їхала у маршрутному таксі № 37 до центру міста, в якому було багато людей, не доїжджаючи до зупинки «Третя поліклініка», вона побачила, як високий хлопець, котрий стояв поряд з нею, витягнув у дівчини, яка стояла перед ним, мобільний телефон в корпусі чорного кольору, вона злякалась, тому нічого не встигла сказати. На зупинці «Дитячий світ» хлопець відразу пішов в сторону Центрального ринку, а вона підійшовши на зупинці до співробітника міліції, показала на того хлопця та сказала, що він у маршрутному таксі вийняв у дівчини мобільний телефон.
Також, вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами:
- заявою потерпілої про злочин від 24.03.2010 р. (а.с.2) та її поясненням від 24.03.2010 р. (а.с.3);
- рапортами оперуповноважених відділу карного розшуку УМВС України в Чернігівській області від 24.03.2010 р. (а.с.4, 8);
- протоколом огляду, виявлення та вилучення від 24.03.2010 р., згідно якого у ОСОБА_1 був вилучений мобільний телефон «Нокіа 7500» (а.с.5);
- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 24.03.2010 р., згідно яких ОСОБА_1, як особу, яка вчинила крадіжку мобільного телефону, впізнала потерпіла ОСОБА_2 (а.с.21) та свідок ОСОБА_5 (а.с.22);
- протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 07.04.2010 р., згідно якого ОСОБА_6, як особу, яка пропонувала купити мобільний телефон «Нокіа 7500», впізнав свідок ОСОБА_4 (а.с.59);
- протоколом очної ставки від 24.03.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, де свідок підтвердила, що дійсно бачила, як той вчинив крадіжку мобільного телефону (а.с.23);
- протоколом очної ставки від 24.03.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де потерпіла підтвердила, що підозрює того у вчиненні крадіжки (а.с.24);
- висновком судово-товарознавчої експертизи від 28.04.2010 р. № 661к (а.с.47);
- гарантійним талоном до телефону «Нокіа 7500» від 26.11.2007 р. згідно якого, власником названого телефону являється ОСОБА_2 (а.с.9).
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
За викладених обставин, невизнання своєї вини ОСОБА_1, а також заперечення причетності до названого злочину, колегія суддів розцінює як захисну позицію засудженого, з метою уникнути покарання.
Крім того, твердження апелянта, що працівники міліції навмисно поклали йому в кишеню мобільний телефон та сфальсифікували кримінальну справу стосовно нього, а також те, що покази свідка ОСОБА_3 не відповідають дійсності є безпідставними, оскільки показанням потерпілого та свідків суд дав належну оцінку й обґрунтовано визнав їх достовірними, оскільки вони не містили суттєвих суперечностей, доповнювали та уточнювали одне одного з урахуванням суб’єктивного сприйняття обставин події з огляду на місце і час їх спостереження та повністю узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції доказами.
Як вбачається з матеріалів справи досудове та судове слідство проведено без порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.
Не встановлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які згідно закону тягнуть скасування вироку.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим.
Підстав для скасування вироку суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Головуючий Судді: