№ 2-а-2225/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада  2010 року м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний  суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді

при секретарі Старової Н.А.,

Лешко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Джанкойського міжрайонного прокурора  в інтересах ОСОБА_3  до управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі  Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з  25.04.2010 року по  30.10.2010 року,-

встановив:

Джанкойський міжрайонний прокурор 25.10.2010 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з зазначеною позовною заявою. Свої вимоги мотивує наступним. ОСОБА_3  відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього закону  Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але їй не в повному обсязі нараховується та виплачується щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, внаслідок чого порушені її законні права.  Просить визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати здійснити  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010  року по 30.10.2010 року  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням сплачених сум за цей період.

Ухвалою  Джанкойського міськрайонного суду від 26.10.2010 року позовні вимоги  за період з 01.01.2010 року по 24.04.2010 року залишені без розгляду відповідно до ст.ст.  99, 100, 107 КАС України.

Прокурор та позивач в судове засідання не з’явилися, в письмових  заявах  просять розглянути справу в їх  відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився  надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив  розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у  задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи наступним. Згідно ч. 5 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду  відносно  оскарження рішення суб’єкта владних повноважень на підставі якого може бути заявлена вимога про стягнення  грошових коштів встановлений місячний строк. Відповідно до ст. 100 КАС України просить відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Частиною 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  встановлено, що мінімальний розмір, встановлений цією нормою, застосовується  виключно  для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 року встановлено, що  у ч. 3 ст. 28 ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено вимогу  щодо застосування  мінімального розміру пенсії за віком, встановленого  у абзаці першому частини першої ст. 28  зазначеного закону виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Також відповідач посилався у запереченнях на  ст. 7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  відповідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога не сплачується.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Матеріалами справи та наявними доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с.5). Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195 від 18.11.2004 року, позивачка має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За спірний період з 25.04.2010 року по 30.10.2010 року ОСОБА_3  не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами і підтверджено відповідачем у письмових запереченнях.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-І від 09.07.2003 року передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

  Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року  № 107-VI стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року  викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» (пункт 41 розділу ІІ).

Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно із ст. 54  Закону  України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498,00 грн.)

Згідно з Законом України  «Про Державний бюджет України на 2010 рік»  №2154-17 вiд 27.04.2010 року редакція ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  не змінювалася.

Таким чином, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата в 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року.          

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 (п. 8) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.

ОСОБА_3  відповідно до довідки, виданої Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим за спірний період виплачувалося підвищення до пенсії в  розмірі 49,80 гривень.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим.

Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключено законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Відповідно до Конституції України, Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Згідно з резолютивними частинами Рішень Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, які визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень, тобто з 09.07.2007 року  і 22.05.2008 року відповідно.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вищезгаданих рішень Конституційного Суду України, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року  діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене Постанова Кабінету Міністрів України №530  «Деякі питання соціального захисту окремих громадян»  від 28.05.2008 року суперечить зазначеній нормі закону та згаданим Рішенням Конституційного Суду України і положенням Конституції України, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

Згідно до   ст. 4 до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства  України  у    разі   невідповідності    нормативно-правового    акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого  надана  Верховною  Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», інші нормативно-правові акти, яки б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, відсутні.

Посилання на частину третю статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 №08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальна пенсія, встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідач в запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, посилаючись на те, що згідно ч. 5 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду  відносно  оскарження рішення суб’єкта владних повноважень на підставі якого може бути заявлена вимога про стягнення  грошових коштів встановлений місячний строк. Суд не приймає до уваги  доводи відповідача в частині застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач звернулася до суду із вимогою щодо оскарження бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії, конкретно визначене рішення відповідача позивачем не оскаржується. Щодо даних правовідносин підлягає застосуванню строк  звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Стосовно вимог позивача щодо визнання бездіяльності відповідача незаконною, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач у запереченнях посилається на те, що діяв правомірно, посилаючись на ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів пенсійного фонду.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачено можливості   ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Згідно  частини 2 статті  3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності із вимогами ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), виходячи із визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно до частин 3, 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства яке регулює спірні правовідносини.

Статтею 17 Закону України  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що судами України при розгляді справ повинні застосовуватися Конвенція про захист прав людини і практика Європейського суду як джерела права. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до «Конвенції про захист прав людини і основних свобод громадян»  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії суд не приймає до уваги, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року). Безпідставними є  посилання на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Отже, суд визнає  бездіяльність з боку відповідача по ненарахуванню та невиплаті  ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з  25.04.2010 року по 30.10.2010  року протиправною.  

Суд відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягує з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 8-11, 71, 99, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Позовну заяву Джанкойського міжрайонного прокурора  в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі  Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25.04.2010 року по 30.10.2010  року -  задовольнити.

2.  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі  Автономної  Республіки  Крим по ненарахуванню та невиплаті  підвищення до пенсії ОСОБА_3  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 25.04.2010 року по 30.10.2010  року –протиправною.

3 . Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі  Автономної  Республіки  Крим   здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 25.04.2010 року по 30.10.2010 року включно з урахуванням сплачених сум за цей період.

  Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.  

Суддя                                 Н.А.Старова