Cправа № 2- 583/10                                                                                                                                          КОПІЯ

    Р І Ш Е Н Н Я  

                                                             Іменем  України  

14 грудня 2010 року  Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  Андрущенка С. А.

при секретарі  Жовтяк Н.В  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ПП ПБТІ «Інвентаризатор», приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмила Андріївна, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Таміла Павлівна про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу нерухомого майна, про повернення нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ПП ПБТІ «Інвентаризатор», привітний нотаріус Огир Л. А. про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу нерухомого майна, про повернення нерухомого майна, посилаючись  на  те, що вона  була  власником  житловолго  будинку з  надвірними  спорудами  за  адресою  АДРЕСА_1, де  проживала  разом  із  сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р. 07.06.2007р. на  поховання сина з Росії приїхала її племінниця – ОСОБА_3, яка  скориставшись її станом   запропонувала їй підписати якийсь документ про надання матеріальної допомоги на поховання сина. Вона підписала цей документ, але в зв’язку з поганим зором документ не читала. У травні 2009р. ОСОБА_3  відправили її в Гадяцькій будинок для престарілих. Через деякий час її онука – ОСОБА_7 розшукала її та забрала до себе, так як із слів сусідів вони з онукою довідалися, що належний їй будинок продано ОСОБА_3 і вона в червні 2007 року  підписала довіреність на  ім’я ОСОБА_8 для продажу належного їй житлового  будинку ОСОБА_3 Намірів продати будинок у неї не було, так як  це було її єдине житло.

В судовому засіданні позивачка, її представники – ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали.

 Позивачка пояснила суду, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_10, побудували жилий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1. Від шлюбу мали двох синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. У ІНФОРМАЦІЯ_4р. помер молодший син ОСОБА_12, а у ІНФОРМАЦІЯ_5р. помер її чоловік ОСОБА_10 Після смерті чоловіка вона оформила спадщину на вищевказане домоволодіння у нотаріальній конторі та стала його єдиною власницею. З нею проживав старший син ОСОБА_6, який у 1980р. одружився з ОСОБА_13, а в 1981р.  у них народилась донька ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_6р. приїхала її племінниця з Росії – ОСОБА_3 та запропонувала їй підписати якийсь документ про надання матеріальної допомоги на поховання сина. Вона підписала цей документ, але в зв’язку з поганим зором документ не читала, а коли підписувала, то ОСОБА_3 водила її рукою. Документ вголос їй ніхто не зачитував.  У 2009р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 насильно відправили її в Гадяцькій будинок для престарілих. Через деякий час її онука – ОСОБА_7 розшукала її та забрала до себе, так як із слів сусідів вони з онукою довідалися, що належний їй будинок продано ОСОБА_3 Намірів продати будинок у неї не було. Всі документи на будинок без її дозволу ОСОБА_3 забрала собі. Про те, що будинок було продано ОСОБА_3 не говорила, а про підписання нею довіреності їй було невідомо. Вважає, що відповідачі скористались її безпорадним станом та обманули її, а вона помилилася, підписуючи довіреність, так як вважала, що підписала документ про отримання матеріальної допомоги на поховання сина. Після того, як вони з онукою дізналися про продаж будинку, звернулися до Ленінського райвідділу з заявою про незаконне заволодіння її будинком. Ніяких  коштів за  будинок їй  ніхто  не  давав.

Представник позивача ОСОБА_7 пояснила суду, що являється донькою ОСОБА_6, але з батьком спілкувалася рідко так як проживала з матір’ю. ІНФОРМАЦІЯ_1р. їй повідомила матір про смерть батька. Вони з матір’ю та бабусею організували поховання та поминальний обід. Вона пропонувала бабусі поїхати жити до неї в с. Хрещате Решетилівського району Полтавської обл., де вона мешкає з чоловіком та двома малолітніми дітьми, але бабуся відмовилася. Через два дні після поховання приїхала ОСОБА_3, а через декілька днів бабуся їй розповіла, що ОСОБА_3 возила її підписувати документи на одержання матеріальної допомоги на поховання. З 1999р. зір у ОСОБА_1 став погіршуватися, а в 2006р. коли вона йшла назустріч бабусі, та її не впізнавала. З медичної картки ОСОБА_1 яку їй видали в будинку для престарілих, вона дізналася, що в день смерті її батька бабуся зверталася до лікаря окуліста із скаргами на погіршення зору, про що в її медкартці є записи. У 2009р. вона довідалася про те, що її бабуся не проживає у належному їй будинку АДРЕСА_1. Вона почала її розшукувати та знайшла бабусю в Гадяцькому будинку для престарілих, а із слів бабусі дізналася, що її туди направила ОСОБА_3. Вона забрала бабусю до себе у с. Хрещате Решетилівського району Полтавської обл., де у вересні 2009р. ОСОБА_1 була зареєстрована. Із слів бабусі дізналася, що будинок вона не збиралася продавати так як іншого житла не має. У серпні 2009р. вона з бабусею написала скаргу про незаконне заволодіння громадянкою ОСОБА_3 будинку, який належить її бабусі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 заперечувала та пояснила суду, що з 2006р. до 2009р. за ОСОБА_1 доглядала її свекруха, а саме готувала їй їжу, заповнювала рахунки на оплату комунальних послуг. ОСОБА_1 дала згоду на складання довіреності так як ОСОБА_3 була її родичкою. У липні 2007р. вона з ОСОБА_3 та її чоловіком оформили у приватного нотаріуса Огир Л. А. договір купівлі продажу будинку який належав ОСОБА_1 Гроші у сумі 60000 грн. їй передала ОСОБА_3, а вона їх передала ОСОБА_1, а куди остання їх положила, не знає. Розписки з ОСОБА_1 про отримання нею 60 000 грн. не брала.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 заперечувала та пояснила суду, що являється родичкою позивачки та проживає в Російській Федерації. На початку червня 2007р. їй повідомили, що помер ОСОБА_6 – син ОСОБА_1. 07.06.2007р. вона з чоловіком приїхала в Полтаву. У ОСОБА_1 вона зустрілася з ОСОБА_7 – дочкою померлого та її матір’ю ОСОБА_14 Позивачка запропонувала оформити будинок на неї. Довіреність підписала сама, перед цим її прочитавши. На весні 2008р. ОСОБА_1 осліпла і так як нікому було за нею здійснювати догляд, відправила її в будинок для пристарілих. Гроші за придбання будинку перевезла через кордон не декларуючи.

Представник третьої особи – ПП ПБТІ «Інвентаризатор» в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, надав заяву з проханням слухати справу в його відсутність.

Третя особа – приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А. в судове засідання не з’явилась, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, надала заяву з проханням слухати справу в її відсутність, а також заперечення, в яких зазначала, що договір купівлі продажу посвідчила відповідно вимогам закону.

Третя особа – приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П. заперечувала проти позову та пояснила в судовому засіданні, що при посвідченні довіреності в неї не викликала сумнівів дієздатність ОСОБА_1, яка сама прочитала текст довіреності і сама її підписала. ОСОБА_1 нічого не казала за поганий зір.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника ОСОБА_7, представника позивача – адвоката ОСОБА_9, відповідачів, представника  відповідача, третю особу, свідків та дослідивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була  власницею  житлового  будинку з  надвірними спорудами в АДРЕСА_1 .( свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності)

Також в  судовому  засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер  ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1, зареєстрованого в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції 07.06.2007р.) який був  сином  позивачки

Відповідно до довіреності, посвідченої 09.06.2007р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 підготувати всі необхідні документи для відчуження належного їй житлового будинку з відповідними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, а також продати вказане нерухоме майно ОСОБА_3

Згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 03.07.2007р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., «Продавець» ОСОБА_2 за довіреністю від імені власника майна ОСОБА_1 згідно покладених на неї повноважень продала та ОСОБА_3 «Покупець» придбала за 60 000грн. житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_2. «Покупець» сплатила довіреній особі гроші під час підписання цього договору, а довірена особа «Продавця» своїм підписом підтвердила факт повного розрахунку та отримання від «Покупці» грошей у розмірі 60 000 грн.

Згідно з довідкою №3/604 від 20.08.2009р. ПП ПБТІ «Інвентаризатор» за ОСОБА_3 зареєстровано право власності в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями розташованому у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Огир Л. А. від 03.07.2007р.

Згідно з Путівкою №84 від 14.06.2009р. ОСОБА_1 направляється до Гадяцького будинку для пристарілих за адресою м. Гадяч Полтавської обл. вул. Тельмана, 8.

Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 остання була зареєстрована в АДРЕСА_3 з 16.06.2009р. по 11.08.2009р., а з 16.09.2009р. ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_4.

Відповідно до Постанови дільничого інспектора міліції Ленінського РВ ПМУ лейтенанта міліції Винник Р. А. від 04.11.2009р. відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту незаконного заволодіння громадянкою ОСОБА_3 будинку, який належить ОСОБА_1

Як вбачається з Постанови по даному факту було проведено перевірку, в ході якої із слів ОСОБА_1 з’ясувалося, що жодного будинку вона не продавала, а ОСОБА_3 давала їй на підпис якісь документи, які вона не прочитала, оскільки в зв’язку з віком має поганий зір, але підписала їх, так як ОСОБА_3 їй повідомила, що ці документи стосуються отримання матеріальної допомоги на поховання сина.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_3 проживає на території РФ та її опитати не було можливості – повністю встановити обставини даної події не представилося можливим.

З відмовного матеріалу №1936 наданого суду Ленінським РВ ПМУ, вбачається, що ОСОБА_1 давала дільничому пояснення аналогічні до викладених в судовому засіданні та зазначених у постанові про відмову в порушені кримінальної справи від 04.11.2009р., а також зазначала, що грошей від ОСОБА_2, ОСОБА_3 не отримувала, так як будинок не продавала. З пояснень старшої медсестри Гадяцького будинку для престарілих ОСОБА_16, наданих дільничому інспектору міліції вбачається, що 21.05.2009р. в будинок для престарілих поступила ОСОБА_1 в заторможеному стані та в неї на шкірі грудної клітини малися синці та ссадини, а також вона мала знижений зір.

Відповідно до медичної картки ОСОБА_1 з 1999р. зверталась до лікарів з питання погіршення зору. Також в  червні 2007р. вона зверталась до лікаря-окуліста 3 міської лікарні зі скаргами на низький зір.

Згідно з довідкою Хрещатівського Фельдшерсько-акушерського пункту ОСОБА_1 з 1999р. почала різко втрачати зір. Їй було встановлено діагноз: глаукома, катаракта, міопія. На даний час у ОСОБА_17 зовсім відсутній зір.

Відповідно до ст. 202  ЦК України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї  сторони,  яка  може бути представлена однією або кількома особами.  До правовідносин,  які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються  загальні  положення  про   зобов'язання   та   про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Волевиявлення учасника  правочину має бути  вільним і  відповідати  його  внутрішній волі.

 Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо   особа,   яка   вчинила  правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин  може  бути визнаний судом недійсним.      Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням

  Відповідно до  ст. 233 ЦК  України право чин, який вчинено  особою під  впливом тяжкої для  неї  обставини і  на  вкрай невигідних  умовах, може бути  визнаний  судом недійсним незалежно  від того хто був  ініціатором  такого  правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.      У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналізуючи вище встановлені фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як власниця домоволодіння АДРЕСА_1, неправомірно, під впливом помилки, яка має істотне значення, так як стосується природи правочину та  під  впливом  тяжкої для  неї обставини, на вкрай невигідних для себе умовах, видала довіреність на  продаж будинку.

Суд приймає до уваги, що для ОСОБА_1 її старший син ОСОБА_6 був останньою надією на забезпечену старість її годувальником, а тому смерть сина фактично стала життєвою трагедією, так як вона втратила останню близьку людину, надію на життя. Після смерті сина позивачка почала гірше себе почувати, була психологічно подавленою. Довіреність була посвідчена на четвертий день після смерті сина, коли престаріла ОСОБА_1. (82 роки.), знаходячись у безпорадному стані на вкрай невигідних для себе умовах підписала документ, який помилково вважала заявою про надання матеріальної допомоги. Записи в медичній картці позивачки про погіршення її зору з 1999р. а також медична довідка про те, що вона на даний час зовсім втратили зір, надають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 на момент підписання довіреності мала труднощі в прочитанні її тексту, а нотаріусом довіреність не була зачитана вголос.

Вказані обставини, психологічний та емоційний стан на час посвідченні довіреності, дають підстави вважати, що волевиявлення позивачки не було вільним.

Вирішуючи  питання про  вчинення правочину під  впливом  обману, то  суд вважає, що  ст. 230  ЦК України  не  може  поширюватися на  односторонні правочини, а вважає, що  мала  місце  помилка.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд вважає недоведеним посилання відповідачів на те, що ними сплачені позивачці кошти в  сумі 60000 грн. за проданий нею будинок, так як розписка про отримання позивачем вказаної суми, відсутня,  відповідачка   ОСОБА_2. в засіданні  пояснювала, що вона  отримала кошти  від  ОСОБА_3, а  потім  передала їх ОСОБА_1, а  свідок  ОСОБА_20 суду  пояснив, що  вони  з  дружиною привезли  кошти з  Росії  в  Україну  не  декларуючи їх та  передали  їх  позивачці.

За зазначених обставин  позов  підлягає задоволенню.

На підставі ст. 202,203,229,233,216  керуючись ст. ст.. 4,5,6,7,8,10,11,88, 212,213,214,215  ЦПК України.

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ПП ПБТІ «Інвентаризатор», приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмила Андріївна, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Таміла Павлівна про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу нерухомого майна, про повернення нерухомого майна – задовольнити.

Визнати недійсною довіреність видану ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_8 від 09.06.2007р., посвідчену приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Тамілою Павлівною, на продаж житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями розташованого в АДРЕСА_1 між продавцем за довіреністю ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмилою Андріївною 03.07.2007р.

Повернути ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1,  зобов’язавши  Приватне підприємство Полтавське бюро технічної  інвентаризації  « Інвентаризатор» скасувати реєстрацію за ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1, та зареєструвати його за ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 300 грн  судового збору та  по  60 грн витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення.

          На рішення може бути принесено апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту його проголошення.    

   Суддя /підпис/:             Андрущенко С.А.

ВІРНО:  Суддя Ленінського

 районного  суду  м. Полтави :                                                   Андрущенко СА.