Справа № 2- 49/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді В.О.Регеша, при секретарі О.О.Фадєєвій, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житлом та виселення без надання іншого жилого приміщення, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 і сектор громадянства, паспортної та імміграційної служби Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір піднайму від 04.05.2005 року, укладений з ОСОБА_2 строком на 5 років, визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1, та виселити його, знявши з реєстрації із зазначеної адреси.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду розгляд даної цивільної справи був зупинений до вирішення цивільної справи №2-613/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини будинку, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, визнання недійсним договору піднайму, визнання права постійного проживання у квартирі та вселення у квартиру для постійного проживання .

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року у цій справі позов був задоволений частково - визнати недійсним договір піднайму квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строком на п’ять років, а саме до 4 травня 2010 року, визнати за ОСОБА_2 право постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 у вказану квартиру. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2010 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року було змінене – замість визнання за ОСОБА_2 права постійного проживання, за ним визнано право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким що втратив право користування житлом та виселення було відновлене та призначене до розгляду.

До початку слухання справи по суті позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог, якою відмовилась від позовної вимоги про розірвання договору піднайму від 04.05.2005 року, укладеного з ОСОБА_2 строком на 5 років. Дана відмова від позовної вимоги судом була прийнята. В решті позовних вимог позивачка просить суд позов задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_1, відповідач права власності в цій квартирі немає, членом її сім'ї не являється, тому за відсутності її згоди на проживання в цій квартирі він не має права нею користуватись та підлягає виселенню з послідуючим зняттям з реєстрації із даної квартири.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали. Відповідач вважає, що він був вселений у спірну квартиру разом із своєю колишньою дружиною ОСОБА_3 та малолітньою дочкою як член сім'ї. Позивачка ОСОБА_1, яка є матір'ю ОСОБА_3, є його колишньою тещею.

Представник третьої особи без самостійних вимог - сектору громадянства, паспортної та імміграційної служби Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області до суду не з'явився, в адресованій до суду письмовій заяві просить розглянути справу без їхньої участі.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає у спірній квартирі, у судовому засіданні показала, що шлюб між нею та ОСОБА_2 розірваний 08 квітня 2009 року. Спільне проживання з відповідачем неможливе, оскільки він постійно вживає алкогольні напої, в результаті чого ображає її, порушує процес виховання та розвитку малолітньої дочки, псує майно, яке знаходиться в квартирі.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показала, що її син ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі як власник, тому виселенню не підлягає.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

Згідно договору міни від 29.03.2005 року ОСОБА_1 являється власницею квартири АДРЕСА_1 Кіровоградської області (а.с.5).

Згідно довідки ЖЕК №4 м.Світловодська від 08.12.2010 року за №2111 позивачка ОСОБА_1 в цій квартирі не зареєстрована, а зареєстровані її дочка ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5, а також колишній зять відповідач ОСОБА_2 за договором піднайму строком на п’ять років до 04.05.2010 року (а.с.38).

Згідно свідоцтва поро розірвання шлюбу, виданого Світловодським відділом РАЦС, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний, про що зроблений актовий запис №50 від 08 квітня 2009 року (а.с.39).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року було визнано недійсним договір піднайму квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строком на п’ять років, а саме до 4 травня 2010 р.

З викладеного вбачається, що на даний час ОСОБА_2 втратив підстави для користування квартирою АДРЕСА_1 в м.Світловодську. Договір піднайму, в якому виражена згода ОСОБА_1 на тимчасове проживання ОСОБА_2 в цій квартирі, визнаний недійсним. Будь-який інший документ, з якого можливо було б зробити висновок про згоду позивачки на проживання ОСОБА_2 в її квартирі, відсутній. До членів сім'ї позивачки, перелік яких визначений ст.64 Житлового кодексу України, відповідач не відноситься, за однією адресою з ОСОБА_1 постійно не проживає, спільного господарства з нею не веде.

Згідно ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Згідно ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.3 ст.64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з рішення Світловодського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини будинку, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, визнання недійсним договору піднайму, визнання права постійного проживання у квартирі та вселення у квартиру для постійного проживання, а також як вбачається з рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2010 року у цій справі, за ОСОБА_2 було визнане право користування квартирою АДРЕСА_1 в м.Світловодську та вселення в цю квартиру в зв'язку з тим, що 12 січня 2009 року ОСОБА_1 змінила вхідні двері до спірної квартири і не допускала ОСОБА_2 до квартири. Тобто своїми діями вона не визнавала за ОСОБА_2 права користування цією квартирою, внаслідок чого фактично виселила його не у встановленому законом порядку.

Норми ч.3 ст.47 Конституції України та ч.4 ст.9, ст.109 Житлового кодексу України, на які посилається апеляційний суд Кіровоградської області в рішенні від 08 вересня 2010 року, передбачають можливість примусового позбавлення житла не інакше як на підставі закону за рішенням суду.

На даний час, вирішуючи питання про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 необхідно надати оцінку тій обставині, що після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній вже не являється членом сім'ї ОСОБА_3, внаслідок чого він є для ОСОБА_1 сторонньою людиною.

Не являючись членом сім'ї ОСОБА_1, не маючи права власності на частку квартири АДРЕСА_1 м.Світловодська, яка є приватною власністю ОСОБА_1, у ОСОБА_2 немає правових підстав користування жилим приміщенням у цій квартирі, оскільки на це відсутня згода позивачки ОСОБА_1

Проживання та реєстрація ОСОБА_2 у квартирі, яка є особистою приватною власністю ОСОБА_1, без її на це згоди порушує її права та законні інтереси як власника.

Отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись  ст.41 Конституції України, ст.383 ЦК України, ст.150 ЖК України, ст.209, 213-215, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:    

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Зняти ОСОБА_2 з реєстрації із зазначеної адреси.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду                                 В.О.Регеша