Справа №22ц-8618/10 Суддя першої інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 22 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
за участю: представника позивачки ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И Л А :
15 червня 2010 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
Зазначала, що 30 вересня 2005 р. вона уклала з відповідачкою нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у її власність 53/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2, а та зобов’язалась надавати їй матеріальне та грошове довічне утримання.
Посилаючись на те, що відповідачка перестала виконувати умови вказаного договору, зокрема: не забезпечує необхідним доглядом, грошовою допомогою та щоденним калорійним харчуванням, позивачка в уточненому позові просила суд розірвати зазначений договір та повернути їй указану нерухомість з визнанням за нею право власності на вказане житло.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 р. позов задоволено частково. Названий договір довічного утримання розірвано, зазначена нерухомість повернута позивачці та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка пояснила, що вже не заперечує проти розірвання вказаного договору довічного утримання, але буде ставити питання про повернення їй витрат, пов’язаних з ремонтом будинку позивачки та погашенням її боргів.
Вислухавши суддю - доповідача , пояснення сторін та перевіривши законність і обгрнтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 744, 745, 749 і 751 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. А договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
У цьому договорі мають бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. А матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2005 р. між сторонами був укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений у той же день державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори.
За умовами цього договору позивачка передала у власність відповідачці 53/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2, загальною вартістю 34160 грн., з відповідною частиною прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд. В цілому зазначене домоволодіння складається з двох житлових будинків літ. А (кам'яного, житловою площею 40.2 кв. м, загальною площею 56.5 кв. м), літ. З (кам'яного, житловою площею 56.9 кв. м, загальною --ощею 80.7 кв. м.), до яких прилягають: сарай літ. В, погріб літ. Гпд, вбиральня літ. Е, літня кухня літ. Ж, вбиральня літ. Л, тамбур літ. ж, огорожа 1,2,4,7,8,9, та споруди 3,10,1, II. Вказане домоволодіння належало позивачці на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської Ради 29 липня 2005 р.
В свою чергу, відповідачка взяла на себе зобов’язання по щомісячному матеріальному забезпеченню позивачки в сумі 250 грн. та утриманню (догляду), який сторони визначили у вигляді:
- забезпечення позивачки житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній частині домоволодіння;
- забезпечення щоденним триразовим калорійним харчування (сніданок, обід, вечеря). За домовленістю сторін раціон харчування складає дієтолог або лікар. Вартість продуктів харчування в місяць становить 200 (двісті) грн.;
- надання побутових послуг щомісячно (прання білизни, послуги перукарні, ремонт побутової техніки тощо) оцінюється сторонами у сумі 30 грн.;
- забезпечення необхідними лікувальними засобами (згідно лікарських рецептів).
В той же день указаний договір був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів під №867196.
Пунктами 3.1, 4.4 вказаного договору передбачена можливість його розірвання в судовому порядку у разі невиконання його умов однією із сторін.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах уточнених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку, що з кінця 2008 р. відповідачка не в повній мірі виконувала свої обов’язки по догляду та щомісячному матеріальному забезпеченню позивачки, яка є інвалідом першої групи.
В зв’язку з чим, 12 серпня 2009 р. позивачка машиною швидкої допомоги була перевезена для подальшого проживання до її сестри в АДРЕСА_1 і з цього часу відповідачка припинила виконувати свої зобов’язання по спірному договору.
У вересні 2009 р. лікар ОСОБА_5, яка обстежила позивачку за місцем нового проживання, відзначила значне покращення стану її здоров’я: поліпшився загальний тонус, знову почала розмовляти, цікавитись подіями, зникли пролежні на тілі.
Указані обставини підтвердила сама позивачка, допитана як свідок, а також свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Правильно встановивши, що відповідачка не виконує без поважних причин обов'язки по матеріальному забезпеченню позивачки, її доглядом та необхідною допомогою, місцевий суд, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 755 і ч. 1 ст. 756 ЦК України, обґрунтовано розірвав зазначений договір довічного утримання та повернув позивачці вказану нерухомість.
Не викликає заперечень і критична оцінка місцевим судом показів свідків з боку відповідачки, оскільки таке відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України.
Аргументи апелянтки про те, що її витрати на утримання та ремонти будинку позивачки значно перевищують умови спірного договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зустрічного позову про відшкодування чи повернення надлишкових витрат вона не заявляла.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення. В зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: