У Х В А Л А

                                   І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

     22 грудня 2010 року                                                                                   м. Рівне

     Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючої судді                              –    Ковальчук Н.М.

суддів:                                              -    Буцяка З.І., Мельника Ю.М.

при секретарі                                   –    Міщук Л.А.,

з участю  позивачки                         -    ОСОБА_3,

представника відповідачки               -    ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3  на  рішення Рівненського міського  суду від 20 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_5 про стягнення  боргу по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-    

                                               в с т а н о в и л а  :

        Рішенням Рівненського міського  суду від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3  до ОСОБА_5 про виплату заборгованості заробітної плати,  середнього заробітку за час затримки розрахунку та 9000 гривень моральної шкоди відмовлено.

        Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що воно є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та  процесуального права. А саме, суд в основу рішення поклав  лише відповідь Територіальної інспекції праці в Рівненській області  про результати проведення у відповідача  перевірки щодо законності нарахування і виплати заробітної  плати позивачу.  Суд не звернув увагу  на розбіжності, які є  в акті перевірки,  не  оглянув і не дослідив  табелі робочого часу та відомості про нарахування заробітної плати, подані для перевірки  і які сфальсифіковані відповідачем. Суд не взяв до уваги покази свідків про те, що робочий час  в кафе з 9 до 23 години. Вимоги про стягнення моральної шкоди взагалі не розглядались.  З цих підстав просила  рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про  задоволення позову.

       Перевіривши матеріали справи в межах  доводів апеляційної  скарги, беручи до уваги пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.  

       Згідно ст.303 ЦПК України  під час розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної  скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

        Кожна сторона  зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем при звільненні позивачки з роботи  не допущено  порушень норм трудового законодавства, а тому вимоги є безпідставні і задоволенню не підлягають.

        З таким  висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

_________________________________________________________________________

Справа №22-1946/10                                                       Головуючий у 1 інст. : Дужич С.П.

                                                                                       Суддя- доповідач : Ковальчук Н.М.    

       З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 працювала   у відповідача   на посаді  офіціанта кафе „Діброва”  відповідно до трудового договору № 26626 від 1 жовтня 2007 року із заробітком в розмірі мінімальної заробітної плати та відповідно до встановленого графіка робочого дня.

       1 серпня 2009 року сторони уклали угоду  про  внесення змін до трудового договору, згідно якої  ОСОБА_3 переведена на посаду  бармена цього кафе.

       Позивачка звільнена з роботи  за згодою сторін 1 лютого 2010 року.

       При звільненні позивачці нарахована  заробітна плата та компенсація за 32 дні невикористаної відпустки в сумі 1007,51 грн.

       Ці обставини сторони  не оспорюють.

       Виплата розрахункових проведена частково 01.02.2010 року, а решта коштів у сумі 279,94 грн запропоновано отримати 02.02.2010 року. Вказана сума направлена позивачці поштовим переказом 04.02.2010 року, які вона не отримала і гроші поштою повернуті   відповідачу.

       У судовому засіданні апеляційного суду позивачка пояснила, що  розрахункові при звільненні їй виплачені повністю.

        Відповідно до ст. 116 КЗПП України  при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення,  якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після  пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

       Відповідальність за невиплату розрахункових сум передбачена ст.117 КЗПП України.

       Як видно з наведених доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що роботодавець  провів розрахунок з  працівником при її звільненні у відповідності до вимог ст.116  КЗПП України, а тому відсутні підстави для  застосування  ст.117 КЗПП України.

Вірним є також висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині не проведення індексації заробітної плати позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, зокрема  оплата праці.

        Згідно ст. 4 цього Закону передбачені підстави для проведення індексації, а саме: коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

        За період роботи  ОСОБА_3 у кафе „Діброва” індекс споживчих цін не перевищив вказаного розміру.

        Жодними доказами не доведено, що позивачка  залучалась до роботи в надурочний час.

        Як видно з акту від 25 березня 2010 року , складеного за результатами перевірки   кафе „Діброва”  Територіальною інспекцією праці в Рівненській області, ОСОБА_3 не залучалась до роботи в надурочний час. Ця обставина підтверджена табелями  обліку робочого часу.

         Графік роботи  кафе не є графіком роботи працівника цього кафе, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про безпідставність  вимог про стягнення  оплати за надурочний час.

        Оскільки, судом не встановлено  порушення  трудових прав позивачки, то відсутні підстави для  відшкодування їй моральної шкоди.

       Доводи апеляційної скарги є надуваними і не спростовують законних висновків суду, які ґрунтуються на  доказах, що є в матеріалах справи.

       З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно  з"ясував обставини справи,  дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що  виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційну  скаргу слід відхилити, а рішення суду  першої інстанції залишити без змін.

         Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                     У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.        

        Рішення Рівненського міського  суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала суду  апеляційної  інстанції  набирає законної   сили  з   моменту її проголошення.

        Сторони  мають право  оскаржити  в касаційному порядку рішення  суду першої інстанції та ухвалу  апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня  набрання  нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

 Головуючий:                                             Ковальчук Н.М.

Судді                                                          Буцяк З.І.

                                                                  Мельник Ю.М.