УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року                                                                м.Ужгород

    Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегула М.М.,

суддів Машкаринця М.М., Лізанця П.М.,

            прокурора Цар І.І.,

            захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року,

встановив :

    Постановою органу досудового слідства від 24 листопада 2010 року порушено кримінальну справу, зокрема, щодо ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

    25 листопада 2010 року слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з поданням, погодженим з заступником прокурора Закарпатської області, про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту.

    Подання умотивовано тим, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, ухилятися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід – взяття під варту.

Постанова умотивована тим, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, може ухилитися від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі.

      У апеляції захисник порушує питання про скасування вказаної постанови судді та обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу не пов’язаного з позбавленням волі, посилаючись на те, що висновки судді, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.

    Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника, який підтримав апеляцію, промову прокурора про залишення постанови без змін, дослідивши матеріали справи, кримінальної справи, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України запобіжні заходи  застосовуються, зокрема, до обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання,  слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

    При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наведених обставин, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

    З матеріалів кримінальної справи убачається, що ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за скоєння ним наведеного суспільно небезпечного діяння (а.с., а.с. 54 “а”, 54 “б” - 54 “г”, 54 “д”, 54 “е”).

    З вироку Ужгородського міськрайонного суду від 30 жовтня 2007 року убачається, що ОСОБА_2 розкаювався у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, обіцяв, що більше вчиняти суспільно небезпечних діянь не буде, однак 24 листопада 2010 року щодо нього порушена нова кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

    З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції, викладеним у оскаржуваній постанові про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може ухилитися від слідства або суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі.

    Посилання захисника у апеляції на те, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані наведеними матеріалами справи.

    Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,

Ухвалив :

      Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

      Судді :