Справа № 2-5297/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010р.

    Суворовський районний суд м. Одеси  в складі:

    головуючого судді – Кисельова В.К.

    при секретарі – Калініченко О.О.

    за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2

    представника третьої особи – Масловського М.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області

     про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом  до ОСОБА_4, третя особа Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власником 7/16 часток житлового будинку,
розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належить позивачці на праві спільної часткової власності. Вищевказану частку житлового будинку позивачка отримала  на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси  від 12.06.2007року. У вищевказаному будинку позивачка проживає з 1964р., а зареєстрована вона з 13.06.2008 року.

Окрім позивачки за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають  молодша донька позивачки  - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1,  онука позивачки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, а також зареєстрована з 24.12.1980 року її старша дочка ОСОБА_4.

Позивачка стверджує, що ОСОБА_4 не проживає в будинку з 01.12.1987р., після свого одруження, що підтверджується актом від 04.03.2010р., який був складений працівниками КП „ЖКС „ Пересипський " дільниця № 4.

Позивачка запропонувала відповідачці знятись з реєстраційного обліку, проте вона відмовилась це зробити. В той же час, за твердженням позивачки, відповідачка не надає їй коштів для оплати комунальних послуг. В зв’язку чим, позивачка вимушена сплачувати додаткові кошти за комунальні послуги, оскільки послуги розраховуються по кількості зареєстрованих осіб.

На підставі ст.71 ЖК України, ст. 319, 391 ЦК України, а також ст.ст. 7,12 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» позивачка просить визнати  ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідачка в будинку не проживає, коштів для сплати комунальних послуг не надає, у зв’язку з чим, вона вимушена витрачати додаткові кошти. Позивачка також пояснила, що відповідачка в будинку не проживає з 1987р., а саме після свого одруження.

Відповідачка ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. В справі є заперечення відповідачки в якому вона позовні вимоги не визнає, оскільки вона також співвласником житлового будинку АДРЕСА_1.

Представник третьої особи пояснив, що у разі визнання відповідачки такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, вона буде знята з реєстраційного обліку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає,  що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що позивачка є власником 7/16 часток житлового будинку,
розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належить позивачці на праві спільної часткової власності. Вищевказану частку житлового будинку позивачка отримала  на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси  від 12.06.2007 року. У вищевказаному будинку позивачка проживає з 1964р., а зареєстрована вона 13.06.2008 року.

Окрім позивачки за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають  молодша донька позивачки  - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1,  онука позивачки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, а також зареєстрована з 24.12.1980 року її старша дочка ОСОБА_4.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно  ОСОБА_4 не проживає в будинку АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2. Вищевказаний факт зокрема підтверджується запереченням відповідачки, в якому вказана її фактична адреса.

Крім того, даний факт підтверджується актом від 04.03.2010р., який був складений працівниками КП „ЖКС „ Пересипський " дільниця № 4.

Необхідно відзначити, що згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.08.2008р. за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/16 частину домоволодіння  АДРЕСА_1.

    Однак право власності на дану частку домоволодіння ОСОБА_4 ще не зареєструвала, у тому вона, в силу положень ст. 331 ЦК України, не є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки таке право у неї виникне з моменту державної реєстрації права власності.

    В позовних вимогах ОСОБА_1 посилається на ст. ст.71 ЖК України, ст. 319, 391 ЦК України, а також ст.ст. 7,12 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

    Так, дійсно згідно ст.ст. 71, 72 Житлового Кодексу України встановлено, що при тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.  Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.  

    Проте такий порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням можливо застосувати тільки для будинків що відносяться до державного і громадського житлового фонду.

    Однак будинок АДРЕСА_1 відноситься до приватного житлового фонду, у зв’язку з чим, дані правовідносини  регулюються Главою 6 ЖК України, тобто між сторонами виникли правовідносини щодо порядку користування приватним житловим фондом. В зв’язку з чим, в даних правовідносинах неможливо застосувати положення ст. 71 ЖК України.

    Суд вважає також, що посилання позивачки на ст.ст. 319, 391 ЦК України також не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

    Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що   власник  володіє, користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

    Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у  здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Суд вважає, що твердження позивачки про те, що факт реєстрації відповідачки у будинку перешкоджає їй розпоряджатись майном не відповідає дійсності, оскільки при цьому  позивачка не позбавлена можливості розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності.

    Вирішуючи спірні питання, суд вважає, що в даному випадку можливо було б  застосувати  положення  ч. 2 ст. 405 ЦК України.

    Так, згідно  ч. 2 ст. 405 ЦК України    член сім'ї власника житла втрачає  право  на  користування цим  житлом  у  разі  відсутності  члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між  ним  і  власником житла або законом.

    Однак позивачка не посилалась на ч. 2 ст. 405 ЦК України, а тому суд не має право виходити за межи позовних вимог, та застосувати відповідні положення,  у зв’язку чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.  

    На підставі викладеного, керуючись ст. 71 ЖК України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст. ст.  10, 11, 209, 212-215   ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -  відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено  в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги  в 10-ти денний строк з   дня отримання копії повного  рішення.

    Суддя: