У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 08 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (як правонаступника відкритого акціонерного товариства „Сведбанк”) про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 08 листопада 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (як правонаступнику відкритого акціонерного товариства „Сведбанк”) про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки за безпідставністю позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що ні положення ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ні положення банківської ліцензії, а саме перелік дозволених банківських операцій, не передбачають надання кредиту фізичній особі в іноземній валюті.
Індивідуальна ліцензія Національного банку України на надання і одержання кредиту в іноземній валюті відповідачем не була надана суду.
Зауважує, що згідно п. 4 Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 індивідуальні ліцензії НБУ на використання готівкової іноземної валюти на території ……………………………………………………………………………………………………
Справа 22-2070 Головуючий у суді І інстанції - Кухарець В.М.
Категорія № 19.27 Доповідач – Шимків С.С.
України як засобу платежу, що були видані відповідно до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 року № 119, слід вважати анульованими з дня набрання чинності цією постановою.
На підставі вищевикладеного, зазначає про неповне дослідження судом всіх обставин справи.
Не погоджується ОСОБА_1 і з висновком суду щодо стягнення з нього судового збору, так як на дані правовідносини поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів”. Вказує, що кредитний договір складений на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки у зв”язку із постійною зміною курсу іноземної валюти змінюється і гривневе зобов”язання, що в свою чергу призводить до порушення його прав, як споживача.
Просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги та вказує, що він звільнений від сплати державного мита на підставі п. 10 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” як споживач.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав .
28 березня 2008 року між ВАТ „Сведбанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1701/0308/88-033, згідно якого позичальнику – ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 15000, 00 доларів США при фіксованому відсотку 11,9% річних. Дата остаточного повернення кредиту – 27 березня 2018 року.
У забезпечення кредитного договору між сторонами був укладений договір іпотеки № 1701/0308/88-033-Z-1.
Сам факт укладення даних договорів свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про ознайомлення та погодження з усіма умовами позивача-позичальника.
Стосовно оплати позивачем судового збору при поданні позову, то апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду.
Згідно п. 22 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов”язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов”язків найманого працівника.
З даного положення не слідує, що позивач являється споживачем, а отже і дія вказаного Закону не поширюється на дані правовідносини.
Решта доводів апеляційної скарги спростовуються мотивами, які викладені в судовому рішенні, журналом судового засідання, матеріалами справи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Рівненського міського суду від 08 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя: С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук