Справа №2-3473/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І   м  е  н  е  м       У   к   р   а  ї  н   и

14 грудня 2010 року Бахчисарайський  районний    суд  Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого  судді             Ястребова  Д. О.

при секретареві                   Гура І. І. ,

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні в залі суду в м.   Бахчисарай   цивільну   справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення суми за невиконання грошового зобов’язання за договором позики у зв’язку із знеціненням національної валюти на час виконання зобов’язання ,

В     С     Т     А     Н     О     В     И     В  :

Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення суми за невиконання грошового зобов’язання за договором позики у зв’язку із знеціненням національної валюти на час виконання зобов’язання за укладеним 24.07.2006 договором позики, за яким відповідач зобов’язався повернути борг у сумі, еквівалентній 3 000 доларам США до 30.05.2006, не виконавши взяті на себе зобов’язання.  У зв’язку із виконанням зобов’язання 18.02.2010 за курсом 5,5 грн. України за 1 долар США за рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року просить стягнути за невиконання грошового зобов’язання у зв’язку із знеціненням національної валюти упущену вигоду у сумі 8 850 грн. , що є різницею у кірсі долару США взятих зобов’язань, на виконання яких стягнуто 15 150 грн.  та які еквівалентні на час його виконання  3 000 доларів США у сумі 23 100 грн. Просить стягнути судові витрати у справі.

З’явившись до суду, позивач вимоги підтримала. Пояснила, що у зв’язку із тривалим розглядом справи та невиконанням зобов’язань відповідачем виконано зобов’язання за визначеним рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09 квітня 2009 року курсом іноземної валюти долару США на час ухвалення рішення. У зв’язку із цим 18.02.2010 на час виконання зобов’язання виконано лише в обсязі, зазначеному у рішенні. За таких обставин вважає наявними підстави для стягнення, оскільки про це прямо роз’яснено у рішенні апеляційної інстанції.

Прокурор, допущений ухвалою суду до участі у справі задля представництва інтересів відповідача на підставі Закону України «Про прокуратуру» проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки за зазначеним зобов’язанням сплинули строки позовної давності, які просить застосувати на підставі діючого цивільного законодавства.

Відповідач, сповіщений належним чином за зареєстрованим місцем проживання про дату та час розгляду справи, до суду не з’явився, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

За відсутності передбачених ст. 169 ЦПК України підстав для відкладення судового розгляду справу розглянуто за відсутності відповідача.

Заслухавши прокурора, пояснення позивача, дослідивши в межах позовних вимог надані й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог й відсутність підстав для задоволення їх у повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із наступного.

Судом вірогідно встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.07.2006 укладений договір позики, за яким позивачем передані відповідачеві в борг 3 000 доларів США,  що встановлено рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  28 квітня 2010 року та рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року, що набрали законної сили та відповідно до ч. 2 ст.64 ЦПК України встановлюють обставини, які не підлягають доказуванню (арк. спр. арк. спр. 7-8, 12-13).

Виходячи із цього до зазначених обставин рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року застосовані наслідки невиконання зобов’язання, передбачені ст. ст. 1050 ЦК України та наслідки невиконання зобов’язання, встановлені законом, а саме ст. 625 ЦК України із стягненням 3% річних рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року (арк. спр. арк. спр. 12-13).

Статтею 16 ЦК України визначено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу, захист якого здійснюється шляхом визнання права, визнання право чину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права, примусового виконання обов’язку в натурі, зміни право відношення, відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди, визнанням незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст. 11 ЦПК України  цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить із того, що упущеною вигодою, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог є відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитки, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Наявність таких обставин є підставою для відшкодування майнової шкоди, що є наслідком виникнення деліктних зобов’язань.

Як встановлено із зазначених вище доказів, між сторонами існували зобов’язання із договору позики, до яких застосовуються норми цивільного законодавства про виникнення, зміну та припинення зобов’язання, в даному випадку грошового.

Наслідки неналежного виконання такого зобов’язання визначено законом та застосовано судом, яким захищене порушене право позивача.

Крім того, ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.      Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки прокурор, який представляє інтереси відповідача, звернувся до суду з відповідною заявою щодо застосування строку позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги, що стосуються неналежного виконання зобов’язання, про порушення якого позивачеві стало відомо 30.05.2006 із наступним неодноразовим зверненням за його виконанням та захистом порушеного права, неможливе  у зв’язку із пропуском строку позовної давності, поновити який із поважних причин із наданням доказів позивач не просить.

Обставини, що свідчать про його переривання відсутні.

Виходячи із цього, та враховуючи ненадання позивачем доказів виконання зобов’язання саме 18.02.2010, у задоволенні позову слід відмовити.  

Доводи позивача  про наявність підстав для захисту її порушеного права саме обраним нею способом не відповідають зазначеним вище нормам та положенням, крім того, ст. ст. 13, 14 ЦК України.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України сплачені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 88 грн. 50 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і ст. ст. 13, 14, 16, 257 ЦК України й керуючись ст. ст. 10, 11, 57-59, 88, 209, 213-215, 218  ЦПК України, суд, -

                  В     И     Р     І     Ш     И     В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення суми за невиконання грошового зобов’язання за договором позики у зв’язку із знеціненням національної валюти на час виконання зобов’язання відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд протягом десяти днів із дня його винесення особами, які брали участь у справі, й у той же строк особами, які не брали участь у справі, із часу отримання його копії із надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 17 грудня 2010 року.

Головуючий:

               суддя п/ п

Рішення _______________набрало законної сили.

 З оригіналом згідно:

                          суддя

                     секретар