Справа №2.а-1905/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 червня 2009 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Гришковець А.Л.,

із секретарем Турбал В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати дії відповідача у неправильному нарахуванні йому чорнобильських коштів неправомірними та стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради передбачену ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заборгованість за період з 01.01.1998 року по 31.12.2008 року по грошовій допомозі у зв»язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва в сумі 1743,20 грн. та по доплаті до заробітної плати в сумі 39061,92 грн., мотивуючи тим, що він працює і є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. За вищевказаний період роботи йому виплачувалась допомога у зв»язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та доплата до заробітної плати, що встановлена в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав.

В судове засідання позивач не з'явився , але в своїй позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав лист-заперечення, в якому просить справу розглянути без його участі. Щодо задоволення позову заперечує.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково , з наступних підстав

Позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПСЗН Коростенської міської ради та проживає в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. ст.. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на відповідні доплати, які отримував згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст. 37 - в сумі 2,10 грн. та ст.39 - в сумі 10,5 грн.( в залежності від відпрацьованого часу).

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями документів: посвідченням потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС, паспорту, довідкою вагонного депо ст.. Коростень про проведені виплати вказаних доплат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на час виникнення правовідносин була передбачена серед інших виплат і доплата по :

ст.. 37 Закону - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться щомісячна грошова допомога в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40% мінімальної заробітної плати;

ст.39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати, а пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема :

допомога в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб. (2,10 грн. за гр..реф.).

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис.крб. (10,5 грн. за гр.реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови KM № 987 від 20,06.00 га №936 від 20.09.05. та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх га встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом, не було.

Посилання на Бюджетний Кодекс та норми, які визначають видатки в межах Законів „Про Держаний бюджет" суд також вважає безпідставними, оскільки останніми передбачено лише видатки в межах кошторисів, що не забороняє проводити нарахування компенсацій та допомог на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Викладена вище думка суду також ґрунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.02 та 01.12 04, рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомога та соціального захисту з боку держави.

Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.

Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановою KM № 836, остання фактично призупинила дію окремих статей Закону, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.

В своїх же рішеннях, щодо невиконання рішень судів України, Європейський Суд з прав людини вказує, що стверджувані труднощі держави не можуть перешкоджати в отриманні компенсації („Долгов проти України" від 19.04.05). економічні труднощі не можуть бути виправданням Уряду („Черняєв проти України" від 26.07.05), органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів, як на виправдання невиконання рішення („Деркач та Палек проти України" від 21.12.04), що суд також враховує відносно безпідставності мотивів представника відповідача про неможливість виплат згідно Закону у зв'язку з браком коштів у бюджеті.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе

Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою KM України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням KM України № 17 від 12.01.93, емт Першотравневе Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

- з 01.01.1998 року 45 грн. - з 01.07.1998 року 55 грн., - з 01.01.1999 року 74 грн.,

- з 01.04.2000 року - 90 грн., - з 01.07.2000 року -118 грн., - з 01.01.2002 року - 140 грн., - з 01.07.2002 року - 165 грн., - з 01.01.2003 року 185 грн., - з 01.12.2003 року 205 грн..

- з 01.09.2004 року - 237 грн., - з 1.01.2005 року -262 грн.,

- з 01.04.2005 року - 290 грн.,

- з 01.07.2005 року - 310 грн.. - з 01.09.2005 р.-332 грн.,

- з 01.07.2007 p.-440 грн., - з 01.10.2007 p.-460 грн.,

- з 01.01.2008 p.- 515 грн.,

ЛІ п'.2008 р. 525 грн., -і 01.10.2008 р. -545 грн., -з 01.12.2008 р. 605 грн.

В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів становить: За ст.. 37 Закону:

- з травня 2008 року по і рудень 2008 року : ( 525х0,4О%х5+545хО,40%х2+605х0,40%)-2,1 х8=17Г 1,20 грн. за ст. 39 Закону :

- з червня 1998 року по грудень 1998 року

(45x2x0,76% f 45х2хЗ+45х2х0.90%+45х2х0.91 % Ь55х2х0.50%+55х2х0,97%+55х2х0,31 %х2 Ь55х2х0,93%+55х2)-10.5x4-7,93-9,48-9,52-5,23-10,18-3.3-3,28-9,78-842,96 грн.:

- з січня 1999 року по грудень 1999 року

(74х2х0,94%+74х2х0,90%+74х2х0,84%+74х2+74х2х0,95%+74х2х0,97%+74х2х0,32%+74х2х0,63%+74х2х0,51%+74х2х 2474x2x0,95%)-10,5x3-9,84-9,42-8,79-9,98-10,22-3,37-6,59-5,32-10= 1375,39 грн.;

- з січня 200 року по грудень 2000 року (( 74x2x3+90x2x3+118x2x6)-10,5x12=2274,00 грн.; -з січня 2001 року по грудень 2001 року ( 118x2x12)-10,5x12=2706,00 грн.;

- з січня 2002 року по грудень 2002 року: ( 140x2x6+165x2x6)-10,50x12= 3534,00 грн.;

- з січня 2003 року по грудень 2003 рік:

(185x2x0.87%+185x2x0,92%+185x2x0,56%+! 85x2x3=185x2x0,97%+185х2х0,87%+185х2х0,77%+185x2x2+205x2+205x2)

-10,5x6-9,17-9,71 -5,9-10,2-9.1 -8,12=3983,54 грн.;

- з січня 2004 року по грудень 2004 року : (205х2х0,90%+205х2х6+205х2х0,94%+237х2х4)-10,5x11=4983,42 грн.;

- з січня 2005 року по грудень 2005 року : (262x2x3+290x2x3+310х2х0,87%+310х2х0,97%+332х2х4)-10,5x10-9,15=6985,06 грн.

- з липня 2007 року по грудень 2007 року: (440х2х2=440х2х0,97%+460х2х3)- 10,50x5-10.2=5308,84 грн.

-з травня 2008 року по грудень 2008 року :( 525x2x5+545x2x0,91 %+545х2х0,85%+605х2х0,85%)- 10,5x5-9,56-8,96-8,9=8118,25 грн. а всього за мінусом отриманих 39041,95грн.

Оскільки, ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати, тобто передбачено саме доплату до заробітної плати, то відповідно до ст.233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Пунктом 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою KM України № 936 від 20.09.05, визначено, що виплата компенсацій та допомоги за ст.ст. 37, 39 Закону проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних рад у містах. Розпорядником коштів нижчого рівня визначено районні управління праці та соціального захисту населення. Тобто, виплата зазначених коштів передана останнім і вони провадять вказані виплати.

Функції щодо обслуговування бюджетних програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передані управлінню праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради , а тому кошти підлягають стягненню з останнього.

Від сплати судового збору позивача звільнено згідно п. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а відповідача - на підставі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" та рішенням Овруцької міської ради № 14 від 22.01.2009 року.

На підставі ст.19 Конституції України, ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради по проведенню виплат, що встановлені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96 року неправомірними.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці та соціального захисту населення Корост енської міської ради , передбачену ст.37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", допомогу у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1711,20 грн. та передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплату до заробітної плати за період з 01. 01.1998 року по 31.12.2008 року в сумі 39041,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На постанову суду до Київського Апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення її в повному обсязі, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського Апеляційного адміністративного суду .