ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

 

ПОСТАНОВА

         

05.10.07                                                                                           Справа№ 5/1088-18/150А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                                Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                      Ходачкевич Н.І.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

 

розглянувши справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до	Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова

 

про	оскарження дій та рішення суб'єкта владних повноважень

                                                                                  

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 21.05.2007 року);    

від відповідача:  Мельничук В.А. -головний державний податковий інспектор (довіреність за №11021/10-10-010 від 16.05.2007 року),

 

В С Т А Н О В И В :

 

       що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулася до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова за №00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року, першої податкової вимоги від 30.06.2006 року за №1/798 та другої -від 20.11.2006 року за №2/1335.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням строку встановленого підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також, позивач вважає, що ним здійснювалось виробництво та реалізація як столярних виробів так і господарських товарів, як зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, якими, зокрема, є і меблі, а тому, у органу державної податкової служби  були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.07.2007 року посилається на те, що грошова виручка від реалізації корпусних меблів у розмірі 82824 грн. 00 коп. не може бути доходом від виготовлення та реалізації господарських товарів та столярних виробів, як передбачено у свідоцтві фізичної особи -підприємця. А відтак, згадані доходи повинні оподатковуватись згідно загальної системи оподаткування, і тому органом державної податкової служби правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та надіслані податкові вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні теж заперечив проти позову з викладених підстав, а тому просить в його задоволенні відмовити.

 

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №85/17-1/2268110421 від 05.06.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 року за №00002011700/0/14612, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 17845 грн. 61 коп. (основний платіж).

Також, у відповідності до вимог п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, відповідачем були надіслані позивачу перша за №1/798 від 30.06.2006 року та друга за №2/1335 від 20.11.2006 року податкові вимоги.

В акті перевірки зазначено, що фізична особа -підприємець протягом 2003-2005 років займався виготовленням та реалізацією корпусних меблів, а оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку позивачеві видано на право здійснення та виготовлення господарських товарів та столярних виробів, то дохід отриманий від такої діяльності повинен оподатковуватись на загальних підставах.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог статті 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року за №727-98, з наступними змінами та доповненнями, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку (ч.1). Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць (ч.2).

Ухвалою Львівської міської ради за №1155 від 12.07.2001 року затверджено розмір єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб без створення юридичної особи. Також, в даній ухвалі визначено перелік видів підприємницької діяльності.

Порядок видачі свідоцтв про сплату єдиного податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року за №599 „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045.

Згідно ч.1 п.2 згаданого Порядку, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом 2003, 2004, 2005 років, займався підприємницькою діяльністю на підставі свідоцтв про сплату єдиного податку за №473 серія №417752 від 20.12.2002 року, за №1360 серія Б №190029 від 26.12.2003 року, за №859 серія В №568147 від 24.12.2004 року, в яких було визначено види діяльності -виготовлення та реалізація господарських товарів та столярних виробів.

Зазначені свідоцтва видавались на підставі заяв позивача, в яких був зазначений аналогічний вид діяльності тому, який вказаний у свідоцтві.

Слід звернути увагу і на те, що до письмової заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подаються платіжні документи про сплату єдиного податку за період не менше ніж за календарний місяць.

На виконання даної норми згаданого Порядку, позивачем на підставі квитанції за №6319/084 від 12.12.2002 року було сплачено 180 грн. 00 коп. за січень 2003 року; на підставі квитанції №6319/084 від 13.12.2004 року -240 грн. 00 коп. за 2004 рік; 240 грн. 00 коп. за 2005 рік, що не заперечується позивачем та відповідачем.

З врахуванням положень ч.4 ст.2 згаданого Указу та довідок про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку наявних в матеріалах справи, фізичною особою -підприємцем обрано підприємницьку діяльність, визначену Ухвалою Львівської міської ради за №1155 від 12.07.2001 року, за ставкою єдиного податку 120 грн. 00 коп., а саме виготовлення та реалізація столярних виробів.

Отже, діями позивача, зокрема, поданням заяви та сплатою ставки єдиного податку, підтверджується його волевиявлення щодо виду діяльності -виготовлення і реалізація столярних виробів, який визначений Ухвалою Львівської міської ради за №1155 від 12.07.2001 року.

При цьому, слід зазначити, що, якщо б фізична особа підприємець виявила бажання займатись діяльністю з виготовлення та реалізації меблів, у відповідності до вимог ч.2 ст.2 згаданого Указу, остання мала змогу реалізувати свій намір, подавши заяву із зазначенням  відповідного виду діяльності та сплативши зазначену ставку єдиного податку для цього виду підприємницької діяльності в розмірі 170 грн. 00 коп.  

З врахуванням того, що Ухвалою Львівської міської ради за №1155 від 12.07.2001 року, на підставі якої сплачується єдиний податок,  не визначено такого виду підприємницької діяльності як виготовлення та реалізація господарських товарів, позивач на підставі згаданих свідоцтв повинен був займатись лише підприємницькою діяльністю з виготовлення та реалізації столярних виробів.

 

Посилання представника позивача, як на підставу позовних вимог, на те, що корпусні меблі є господарськими товарами, не можуть бути предметом судового розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до згаданої ухвали міської ради окремим рядком п.19 зазначено такий вид діяльності як виготовлення та реалізація меблів з іншою ставкою єдиного податку -170 грн. 00 коп. і позивач не був позбавлений права ознайомившись із згаданою ухвалою міської ради обрати той вид діяльності, яким він бажає займатись.

А відтак, з врахуванням того, що сама фізична особа - піжприємець обирає вид підприємницької діяльності, якою він бажає займатись з врахуванням переліку видів діяльності визначеного в Ухвалою Львівської міської ради за №1155 від 12.07.2001 року, згадані посилання позивача не стосуються волевиявлення фізичної особи підприємця та визначення у свідоцтві того виду діяльності, яку обрав собі позивач.    

 

Таким чином, суд при прийнятті рішення виходив з того, що діяльність з виготовлення та реалізації корпусних меблів не охоплюється свідоцтвами про сплату єдиного податку, наявними в матеріалах справи.

В підтвердження висновків викладених в акті перевірки відповідачем подано товарні чеки, які в своїй сукупності підтверджують отримання позивачем від виготовлення та реалізації корпусних меблів у 2003 році чистого доходу в розмірі 33130 грн. 00 коп.; у 2004 році - 26894 грн. 80 коп.; 2005 роках -34882 грн. 40 коп.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не було спростовано наведених у акті перевірки розрахунків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.4 згаданого Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

З врахуванням того, що в 2003 році діяв Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року, з наступними змінами та доповненнями, Указ Президента України “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” від 13.09.1994 року за №519/94, з наступними змінами та доповненнями, органом державної податкової служби правомірно на підставі ст.ст.7,13,14 цього Декрету та на підставі згаданого Указу, було визначено прибутковий податок, що підлягає сплаті в сумі 9814 грн. 58 коп.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” за №889-ІV від 22.05.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, у відповідності до вимог підп.9.12.2 п.9.12 ст.9 якого,  якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, органом державної податкової служби згідно з п.22.3 ст.22 та п.7.1 ст.7 згаданого Закону, правомірно визначив суму податку з доходів фізичних осіб за 2004-2005 роки в сумі 8031 грн. 03 коп.

 

Посилання представника позивача на те, що органом державної податкової служби не було наведено пояснень з приводу того, які продані товари є меблями, а які столярними виробами, спростовуються п.19 згаданої ухвали міської ради, зокрема, столярні вироби -це вікна, двері, паркет та інше.

 

Не можуть братись до уваги посилання позивача на ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З врахуванням того, що позивачем 11.02.2004 року було подано річну податкову декларацію про доходи одержані у 2003 році, початок перебігу строку щодо визначення податкових зобов'язань з прибуткового податку з громадян почався саме з дати подання згаданої декларації.    

 

За викладених обставин, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про визнання нечинними податкових вимог від 30.06.2006 року за №1/798 та від 20.11.2006 року за №2/1335.

 

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про не обгрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

 

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

 

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                           

                                                 ПОСТАНОВИВ:

 

1.          В задоволенні позову відмовити.

2.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

         

 

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.