ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/367

24.10.07

 

         

За позовом

Свято-Флорівський жіночого монастиря Київської єпархії Української Православної Церкви у м. Києві

 

до	1. Київської міської ради   2. Державної організації "Київський науково-методичний центр по охороні реставрації та використанню пам'яток історії культури і заповідних територій"

 

треті особи

1. Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство

 

2. Промислове об'єднання «Укрпротез»

 

3. АЕК «Київенерго»

 

4. Управління   ресурсного   забезпечення Головного Управління МВС України в Київській області

 

5. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

про	визнання недійсною відмови про передачу у користування земельної ділянки.

 

          Суддя  Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача:               Юрченко О.І. (предст. за дов.);

від відповідача-1:       не з'явився;

від відповідача-2:       Чугайнова Т.О.;

від третьої особи-1     не з'явився;

від третьої особи-2     Лисиця О.В. (представник за дов.);

від третьої особи-3     Денисюк О.В. (представник за дов.);

від третьої особи-4     не з'явилися;

від третьої особи-5     не з'явилися.

 

У судовому засіданні 24.10.2007 за згодою представників присутніх сторін та третіх осіб на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

Позивач з урахуванням уточнення до позовної заяви від 19.09.2007 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати відмову Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії,  культури  і заповідних територій» про передачу спірної земельної ділянки  недійсною;

- визнати недійсним п. 14 Рішення № 116/276 від 28.11.2002 Київської міської Ради III сесії XXIV в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки Державній організації «Київського науково-методичний центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»;

- визнати Державний акт на право постійного користування земельної ділянки, виданий Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»на підставі рішення Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276, недійсним.

Ухвалою від 09.08.2007 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.09.2007.

У судове засідання 10.09.2007 представники Київської міської ради  не з'явились, через канцелярію суду подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.09.2007 розгляд справи було відкладено на 25.09.2007, в якому оголошувалась перерва до 01.10.2007.

Ухвалою від 01.10.2007 залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів: - Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 6/8); - Промислове об'єднання «Укрпротез»(04070, м. Київ, вул. Фролівська, 6/8, корпус 15); - АЕК «Київенерго»в особі Філії кабельні мережі АЕК «Київенерго» (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 20); Управління ресурсного забезпечення Головного Управління МВС України в Київській області (04070, АДРЕСА_1); Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та відкладено розгляд справи на 10.10.2007.

У судовому засіданні 10.10.2007 була подана узгоджена заява сторін про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 10.10.2007 задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору за згодою сторін.

 

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.11.1990 № 953 є користувачем земельної ділянки по вул. Фролівська, 6/8 та отримав на підставі зазначеного рішення право на оформлення у користування земельної ділянки, але при зверненні до Київської міської ради з листом про оформлення земельної ділянки у користування отримав відповідь про те, що рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.11.1990 № 953 скасовано, а спірна земельна ділянка Рішенням Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276 надана у постійне користування державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»і питання про передачу земельної ділянки потрібно вирішувати із землекористувачем. До листа додано я Рішення Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276.

Позивач звернувся до Відповідача -2 та запропонував  погодити передачу позивачу земельної ділянки по вул. Фролівська, 6/8, але згоди на передачу земельної ділянки не отримав.

 

Відповідач -1 надав суду письмовий відзив, у якому позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що приймаючи оскаржуване в частині рішення, він діяв у відповідності до вимог законодавства та не вийшов за межі наданих йому повноважень. При цьому відповідач-1 зазначає, що вказане рішення прийнято ним відповідно до ст.ст. 9, 53, 54, 95, 123 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

 

Відповідач -2 надав суду письмовий відзив, в якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому відповідач-2 зазначив, що будівлі монастиря знаходяться на балансі Відповідача -2 та передані в безстрокове безоплатне користування монастирю, земельна ділянка під монастирем закріплена за Відповідачем -2 на праві постійного користування для експлуатації та обслуговування Флорівського жіночого монастиря.

Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач пропустив строки для звернення до суду, а зазначена в позовній заяві територія належить до складу земель, які мають особливу історико-культурну цінність та не можуть передаватися у приватну власність із земель комунальної власності.

Крім того покладені на відповідача-2 зобов'язання перед монастирем стосовно передачі для експлуатації та обслуговування Флорівського жіночого монастиря земельної ділянки ніяким чином не чинить перепон користувачу.

Письмових пояснень по суті спору треті особи не надали, їх представники проти задоволення позовних вимог не заперечили.

 

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Як свідчать матеріли справи, 02.11.1990 Виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів прийняв Рішення № 953 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів»(далі -Рішення-1), відповідно до якого Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ»була відведена земельна ділянка по вул. Фролівська, 6/8, з метою подальшої передачі церковній громаді Свято-Флорівського жіночого монастирю.

В пункті 2 додатку № 4 до Рішення-1 зазначено, що метою відведення Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ»земельної ділянки є подальша передача земельної ділянки в користування церковній громаді Свято-Флорівського жіночого монастиря.

12 серпня 1991 року представником Головного управління С.А. Кулаковським складено Акт про відвід земельної ділянки загальною площею 3.372 кв. м, що розташована по вул. Лівера у Подільському районі м. Києва, в користування Православній церкві - Флорівському жіночому монастирю в місті Києві.

31 вересня 1991 року головним архітектурним управлінням м. Києва розроблено план земельної ділянки площею 3.372 м2 за адресою вул. Г. Лівера - Фролівській на виконання рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів № 953 від 02 листопада 1991 року за проектом Головного архітектурно-планувального управління м. Києва.

22 лютого 2007 року Свято-Флорівський жіночий монастир звернувся до Київської ради народних депутатів з клопотанням щодо виконання вимоги пункту 2 додатку № 4 до Рішення № 953 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів», а саме: оформлення акта на передачі земельної ділянки у користування.

01 березня 2007 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про здійснення передачі спірної земельної ділянки.

В своєму листі позивач зазначив про те, що Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ», правонаступником якого (відповідно до листів Київради) є Відповідач -2, надавав згоду про передачу спірної земельної ділянки позивачу.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема п. 1.4 Положення „Про Державну організацію "Київський науково-методичний центр по охороні реставрації та використанню пам'яток історії культури і заповідних територій", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.04.1998 № 972,  Державна організація "Київський науково-методичний центр по охороні реставрації та використанню пам'яток історії культури і заповідних територій" дійсно є правонаступником Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».

 

У відповіді, яку отримав Позивач від Відповідача - 1 в особі Головного управління земельних ресурсів Київради (лист від 12.04.2007 року № 03-52/10413) на виконання доручення Київради, зазначено, що Рішення № 953 Київського міського виконкому від 02.11.1990  скасовано та прийняте Київрадою нове рішення від 28.11.2002 № 116/276 (Рішення-2) про передачу земельної ділянки на вул. Фролівська, 6/8 в постійне користування Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій» і питання стосовно передачі земельної ділянки вирішується при умові отримання згоди землекористувача.

При цьому позивач зазначає, що, отримавши вказаного листа, він вперше дізнався про скасування рішення-1 та прийняття нового Рішення-2.

До матеріалів справи долучено копію Державного акта на право постійного користування земельної ділянки, виданого Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»на підставі рішення Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276.

Позивач також отримав відповідь (лист № 132 від 27.03 2007), в якій Відповідач - 2 відмовляється передати земельну ділянку Позивачу та у своєму листі посилається на те, що дії позивача є противоправними та безпідставними.

 

Як свідчать матеріали справи, Свято-Флорівський жіночий монастир розташований на вищевказаній земельній ділянці з XIII сторіччя, майно якого та сама земельна ділянка свого часу були вилучені державними органами СРСР.

З 1991 року повернення майна церковним громадам врегульовано в таких нормативно правових актах: Указі Президента України "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" (4 березня 1992 р.), Розпорядженні Президента України "Про повернення релігійним організаціям культового майна", Постанові Кабінету Міністрів України "Про використання культових споруд - визначних пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям", Постанові Кабінету Міністрів України "Про умови передачі культових будівель - визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям", Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій".

Статтею 17 Закону Української РСР «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятого 23 квітня 1991 року, передбачено, що релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Указом Президента України від 04 березня 1992 року № 125 передбачені заходи по поверненню майна з вказаних у постанові Ради Міністрів України від 5 квітня 1991 р. N 83 пам'яток архітектури, які не можуть бути передані відповідно до закону релігійним організаціям протягом 1992 - 1993 р.

Споруди та будівлі Свято-Флорівського монастиря, які використовує позивач як колишній власник для здійснення відправи богослужінь, обрядів, ходів та церемоній, не входить до цього переліку.

05 січня 1992 року Позивач звернувся до представника Президента України у м. Києві про передачу майна, яке знаходилося у державній власності і в свій час було примусово вилучено у церковної громади.

20 квітня 1992 року своїм розпорядженням № 114 представник Президента встановив заходи з передачі майна, що знаходилося у державній власності, із подальшим надаванням цього майна у користування Позивачу та відселення сторонніх організацій, які займали приміщення на території монастиря.

 

01 березня 1993 року Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ»уклав з Позивачем безстроковий та безоплатний охоронно-орендний договір на споруди та будівлю, які знаходяться на земельній ділянці, що використовується церковною громадою Свято-Флорівського жіночого монастиря.

19 січня 1996 року Позивач отримав лист № 37 за підписом голови Комітету охорони і реставрації пам'яток культури та історичного середовища Р. Кухаренко та директора Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»Н. Мамонтова, в якому зазначені керівники звертаються до Київської Державної адміністрації про доцільність повернення монастирю його історичних меж, що свідчить про згоду користувача спірної земельної ділянки передати її Позивачу.

Розглядаючи спір по суті, суд встановив наступне.

28.11.2002 Київська міська рада прийняла рішення № 116/276, яким у пункті 14 затвердила проект відведення земельної ділянки та передала у постійне користування Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»земельну ділянку загальною площею 3,41 га по вул. Фролівська, 6/8 у Подільському районі м. Києва з цільовим призначенням -„для експлуатації та обслуговування Флорівського жіночого монастиря”.

Цим же Рішенням-2 Київська міська рада визнала, що втратив чинність п. 1 переліку підприємств, яким відводилися земельні ділянки у Подільському районі м. Києва, доданого до Рішення-1.

Як зазначалось вище, згідно з Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 02.11.1990 № 953 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів»вирішено прийняти пропозицію головного управління архітектора і містобудування виконкому міськради, погоджені з райвиконкомами про відведення земельних ділянок підприємствам, установ і організацій для будівництва об'єктів згідно додатками 1-5, в тому числі відвести Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ»земельну ділянку по вул. Флорівська, 6/8.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Рішення-1 зазначено, що ціль відведення Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ»земельної ділянки  полягає у подальшій передачі земельної ділянки в користування церковній громаді Свято-Флорівського жіночого монастиря.

Таким чином, Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.11.1990 № 953 передбачено право на оформлення у користування Свято-Флорівському жіночому монастирю Київської єпархії земельної ділянки по вул. Флорівська, 6/8 у Подільському районі міста Києва, яка відповідно до плану відведення земельної ділянки та акта про відведення у користування  земельної ділянки складає 3,372 га.

У відповідності до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту.

Реєстрацію статуту позивача була здійсненна 30 жовтня 1991 року, тобто майже через рік з дня прийняття Рішення-1.

Позивач надав до справи архівні довідки та інші письмові докази, які підтверджують належність будівель та споруд на вищевказаній земельній ділянці Свято-Флорівському жіночому монастирю, який розташованій на цій земельній ділянці з ХІІІ віку.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»позивачу 01.03.1993 передано культові будівлі і майно, яке знаходяться на зазначеній земельній ділянці, на підставі охоронно-орендної угоди з Державним історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ» від 01.03.1993, на балансі якого вони знаходились, у безоплатне та безстрокове користування (оренду).

Згідно з Розпорядженням Президента України № 53/94-рп від 22 червня 1994 року „Про повернення релігійним організаціям культового майна” на виконання статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" місцевим органам державної виконавчої влади доручено забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Таким чином, твердження відповідача-2 про неможливість передачі у користування  земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки позивач був власником цього майна, що підтверджується матеріалами справи, а також не входить до переліку, визначеного постановами Ради Міністрів Української РСР від 5 квітня 1991 року, N 83 "Про перелік пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям", Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року N 198 та від 8 червня 1992 року N 311 "Про виключення окремих об'єктів із переліку культових споруд - визначних пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям".

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990, який діяв на час укладання охоронно-орендних угод при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі.

У  п. 1 Перехідних положень Земельного Кодексу України (від 2001 року)  визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію Земельного кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог нового Земельного кодексу України.

У Рішенні Конституційного суду України від 22.09.2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)" вказано, що згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України (від 2001 року) визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянки, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України (від 2001 року) встановлює, що право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державним актами. Право оренди землі оформляються договором, який реєструється відповідно до закону.

Позивач скористався своїм правом на оформлення земельної ділянки у користування на вул. Фролівська, 6/8 та звернувся до відповідача-1 з клопотанням про оформлення у користування земельної ділянки.

Відповідно до п.9.9 Роз'яснення № 02-5/109 Вищого господарського суду від 29.02.1996 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»рішення компетентного державного органу, зазначеного у статті 17 Закону про повернення або передачу майна у власність конкретної релігійної громади, є необоротним.

Отже, з урахуванням ст. 120 Земельного Кодексу України від 2001 року та п.18 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ»позивач набув право на оформлення постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або самоврядування.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що захист свого права особа здійснює через суд у спосіб, що встановлений законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтями 74, 77 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні»передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність перед державою, фізичними та юридичними особами. Спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішується в судовому порядку.

Суд відзначає, що рішення "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 28.11.2002 N 116/276 було прийняте Київською міською радою в межах повноважень, однак положення пункту 14 цього рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, порушує права позивача щодо оформлення у користування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування Свято-Флорівського жіночого монастиря по вул. Флорівська, 6/8 у Подільському районі м. Києва площею 3,372 га.

 

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельної ділянки, виданого Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»на підставі рішення Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276, та про визнання недійсною відмови Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії,  культури  і заповідних територій»про передачу спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 чинного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України  “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних  з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих  органів,  тобто  офіційний письмовий документ,  який породжує певні правові наслідки,  спрямований на регулювання тих  чи  інших суспільних  відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Пунктом 6.2 цього ж роз'яснення визначено, що не можуть оспорюватися в  господарському суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру; не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т. п., які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій.

Суд відзначає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є рішенням (актом) в розумінні законодавства України, оскільки право постійного користування земельною ділянкою в даному випадку виникає саме на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виключно посвідчує таке право.

Статтею 11 ЦК України  передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а саме рішення, постанови інше.

Акт на постійне користування, наданий Відповідачу-2, не є актом цивільного законодавства у розумінні ст. 11 ЦК України.

Відмова Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії,  культури  і заповідних територій»про передачу спірної земельної ділянки, викладена в листі, також не є рішенням (актом) в розумінні законодавства України та не породжує певних правових наслідків, не регулює тих  чи інших суспільних відносин та не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.

При цьому лист, який був надісланий відповідачем-2 на адресу позивача, не може вважатися відмовою, як того вимагає чинний Земельним кодексом України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельної ділянки, виданого Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»на підставі рішення Київської міської ради від 28.11.2002 № 116/276, та в частині визнання недійсною відмови Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії,  культури  і заповідних територій»про передачу спірної земельної ділянки.

 

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  Винятки  з цього правила, а також  підстави  зупинення  і  перериву  перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Позивач стверджує, що йому тільки 12 квітня 2007 року на підставі листа № 03-52/10413 від Відповідача - 1 стало відомо про скасування рішення № 953 від 02.11.1990 про оформлення права передачу земельної ділянки Свято-Флорівському жіночому монастирю та на підставі доданих додатків про те, що 28.11.2002 Київська міська рада прийняла рішення № 116/276, яким у пункті 14 затвердила проект відведення земельної ділянки та передала у постійне користування Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій»земельну ділянку загальною площею 3,41 га по вул. Фролівська, 6/8 у Подільському районі м. Києва з цільовим призначенням -„для експлуатації та обслуговування Флорівського жіночого монастиря”.

Суд враховує, що позивачу могло бути відомо про прийняття вказаного рішення ще у 2002 році, коли воно було прийнято.

Разом з тим, п. 14  вказаного рішення як підставу відмови позивачу в оформленні  земельної ділянки в користування покладено в основу відповіді Головного управління земельних ресурсів Київради лише 12.04.2007 (лист від 12.04.2007 року № 03-52/10413).

У відповіді, яку отримав Позивач від Відповідача - 1 в особі Головного управління земельних ресурсів Київради (лист від 12.04.2007 року № 03-52/10413) на виконання доручення Київради, зазначено, що Рішення № 953 Київського міського виконкому від 02.11.1990  скасовано та прийняте Київрадою нове рішення від 28.11.2002 № 116/276 (Рішення-2) про передачу земельної ділянки на вул. Фролівська, 6/8 в постійне користування Державній організації «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій» і питання стосовно передачі земельної ділянки вирішується при умові отримання згоди землекористувача.

Тобто, п. 14  спірного рішення було визначено як підставу для відмови позивачу п. 14  вказаного рішення лише 12.04.2007, а тому права та законні інтереси позивача були порушені саме в 2007 році.

При цьому позивач дізнався, що п. 14  спірного рішення само по собі порушує його права та інтереси лише отримавши листа відповідача-1 від 12.04.2007 № 03-52/10413 про відмову позивачу в оформленні  земельної ділянки в користування.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, що відповідає положенням законодавства.

 

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів суду всіх обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог в частині визнання недійсними державного акта на право користування земельною ділянкою та відмови (листа) позивачу в оформленні користування земельною діяльною.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, виникненням спору з вини відповідача-1 судові витрати в сумі 203,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача та відповідача-1 у рівних частинах.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  п. 1-1 ст. . 80, ст.  82-85 ГПК України, господарський суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити частково.

Визнати пункт 14 рішення Київської міської ради від 28.11.2002 N 116/276 «Про надання у користування, вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»для обслуговування та експлуатації Свято-Флорівського жіночого монастиря на вул. Флорівська, 6/8 у Подільському районі м. Києва»недійсним.

В решті позову відмовити.

 

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Свято-Флорівський жіночого монастиря Київської єпархії Української Православної Церкви у м. Києві   (04070, м. Київ, вул. Флорівська, 6/8, код ЄДРПОУ 22893412) 42,50 грн. витрат за сплату державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

 

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

 

Суддя

О.О. Євсіков

 

Дата підписання рішення -02.11.2007.