Справа № 1-1003
2010 рік
ВИРОК
Іменем України
Місто Київ
16 грудня 2010 року
Деснянський районний суд м.Києва в складі :
головуючого – судді Котовича О.Л.,
при секретарі Двірко Т.В.,
з участю прокурора Горкавої В.В.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Головіно Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого в с.Головіно Черняхівського району Житомирської області, судимого :
1)26 січня 2000 року Житомирським районним судом Житомирської області за ст.ст.81 ч.2, 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 27 квітня 2001 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 5 днів,
2)8 липня 2002 року Черняховським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 24 грудня 2004 року умовно-достроково на 6 місяців,
3)14 вересня 2006 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.263 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28 січня 2009 року по відбутті покарання,
в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
ВСТАНОВИВ :
Підсудний ОСОБА_3 6 вересня 2010 року біля 23 годин 30 хвилин поряд з будинком АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_2 декілька ударів руками і ногами по голові і тілу, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, і повторно відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон ”Нокіа 2700” вартістю 899 гривень з сім-карткою оператора мобільного зв’язку ”Київстар” вартістю 25 гривень і 23 гривнями на рахунку та шкіряний гаманець вартістю 80 гривень з грошима в сумі 237 гривень, двома чеками з магазину ТЦ ”Нова лінія”, дисконтною пластиковою карткою ”Козирна карта”, заподіявши шкоду потерпілому на загальну суму 1264 гривні.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину не визнав і показав, що ввечері 6 вересня 2010 року, коли він повертався додому після прогулянки і ділової зустрічі, поряд з будинком АДРЕСА_1 він побачив на колінах в кущах раніше наглядно знайомого потерпілого ОСОБА_2, який блював. На його прохання по телефону двері в під’їзд йому відчинила ОСОБА_4 і потерпілий разом з ними зайшов в під’їзд і сів на батарею. Дома він перевзувся, вийшов з будинку і на вулиці побачив потерпілого, який лежав на асфальті під балконом першого поверху. Він підняв потерпілого, поклав на лаву, забрав з землі телефон і гаманець, які мав намір повернути ранком, оскільки знав квартиру на першому поверсі, до якої потерпілий приходив раніше в гості. Він пішов на ринок працювати, по дорозі зустрів знайомого помічника депутата, з яким розмовляв біля магазину ”Житниця” по вул.Закревського, 31. Мимо проїхав патруль міліції і його затримав. Потім з потерпілим прихали слідча група, вони робили огляд і фотографування і доставили його в райуправління міліції.
Незважаючи на невизнання підсудним вини вона доведена в ході судового слідства :
показаннями в суді потерпілого ОСОБА_2 про те, що ввечері 6 вересня 2010 року після вживання алкоголю в клубі ”Рудий кіт” він пішов ночувати до свого товариша ОСОБА_5 в будинок АДРЕСА_1, щоб його не лаяла дома дружина. Біля під’їзду його ззаду вдарив в потилицю і збив на землю підсудний ОСОБА_3, якого він раніше бачив біля клубу ”Рудий кіт”. Далі підсудний бив його руками і ногами по тілу, забрав з кишені куртки гаманець з грошима, з землі забрав його мобільний телефон, який випав з руки, вдарив ще раз в обличчя рукою і він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, йому надала допомогу жінка похилого віку з цього під’їзду і він сам пішов в міліцію робити заяву. З працівниками міліції він поїхав до магазину ”Житниця” на вул.Закревського, де був затриманий підсудний. Підсудний сидів в службовому автомобілі на задньому сидінні і він там бачив свій гаманець. На номер його мобільного телефону подзвонив працівник міліції і його телефон задзвонив в автомобілі. Працівники міліції сфотографували і вилучили його речі. На судово-медичну експертизу за направленням з міліції він не поїхав, оскільки не міг відлучитись з роботи,
показаннями в суді свідка ОСОБА_6 про те, що вечері 6 вересня 2010 року під час несення служби в складі автопатруля на АДРЕСА_1 він побачив підсудного ОСОБА_3 в білій кофті в компанії ще двох чоловіків. Тут же по рації від чергового він отримав орієнтування на чоловіка в білій кофті, який відкрито викрав мобільний телефон. Вони повернулись до компанії чоловіків, один з них назвався помічником міністра юстиції, разом з підсудним обурювався діями міліції, але йому вдалося зробити поверхневий огляд підсудного, при цьому в кишені був знайдений телефон ”Самсунг” затриманого і гаманець потерпілого, який його увагу не привернув, оскільки в орієнтуванні про грабіж гаманець не фігурував. Підсудного посадили на заднє сидіння службового автомобіля. Згодом на другому автомобілі приїхав потерпілий, водій зателефонував на номер потерпілого і той телефон задзвонив під сидінням, на якому сидів підсудний. Підсудний спочатку висунув версію, що телефон і гаманець не його, а потім – що купив ці речі у потерпілого. Потерпілий прямо вказав на затриманого ОСОБА_3 як на особу, яка скоїла грабіж. Під оком у потерпілого він бачив тілесне ушкодження. Потерпілий був нетверезий, але орієнтувався впевнено і поводився адекватно,
дослідженими судом показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_4, яка підтвердила, що в ніч на 7 вересня 2010 року відчиняла підсудному двері в під’їзд будинку і при цьому нікого на вулиці не бачила \а.с.26-28\,
протоколом від 7 вересня 2010 року з фотознімками, за якими в автомобілі міліції з номерним знаком 2585 на АДРЕСА_1 в м.Києві вилучено мобільний телефон ”Нокіа 2700” з сім-карткою оператора ”Київстар”, шкіряний гаманець з двома чеками ТЦ ”Нова лінія”, дисконтною карткою ”Козирна карта” \а.с.7-9\,
протоколом огляду і фотознімками вилученого мобільного телефону і гаманця \а.с.10-12\,
прилученими до справи в якості речових доказів мобільним телефоном і гаманцем \а.с.13\,
гарантійним талоном мобільного телефону ”Нокіа 2700” і чеком, за яким вартість телефону становить 899 гривень \а.с.17\,
протоколом очної ставки на досудовому слідстві між ОСОБА_3 і потерпілим ОСОБА_2, який показав, що саме ОСОБА_3 його побив і відкрито викрав гаманець і мобільний телефон \а.с.39-41\.
Доводи підсудного про те, що потерпілого він не бив і відкрито чужим майном не заволодів, а телефон і гаманець потерпілого він взяв на зберігання, суд відхиляє і відносить до спроби уникнути відповідальності за грабіж, оскільки ці доводи підсудного непереконливі і спростовані в ході судового слідства показаннями потерпілого ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_6, протоколами слідчих дій, які в своїй сукупності переконливо свідчать про вчинення ОСОБА_3 грабежу.
Показанням потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_6 вірить суд і вважає їх правдивими, оскільки вони послідовні, переконливі і узгоджені як між собою, так і з іншими матеріалами справи за відсутності у них підстав для обмови підсудного.
Протиріч в показаннях потерпілого про обставини скоєного ОСОБА_3 грабежу на досудовому слідстві і в суді немає, ці показання були послідовні як на досудовому слідстві так і в суді, а суд лише більш ґрунтовно допитав потерпілого про окремі обставини справи і з’ясував додаткові дані, на які слідчий увагу не звернув.
Показання свідка ОСОБА_4 в суді про те, що разом з підсудним, якому вона відчинила двері в під’їзд, зайшов нетверезий чоловік, схожий на потерпілого, ніяким чином ОСОБА_3 не виправдовують і про його алібі не свідчать з наступних причин :
за показаннями цього свідка ОСОБА_3 заходив в квартиру, але ночувати не залишився і скоро пішов з дому і більше в ту ніч не повертався,
підсудний не заперечує факт заволодіння гаманцем і мобільним телефоном потерпілого,
суд вірить показанням свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві про те, вона нікого не бачила на вулиці коли впускала ОСОБА_3 в під’їзд і ніхто з ним разом не заходив, оскільки протокол її допиту відповідає вимогам закону, сумнівів у суду не викликає і ці показання узгоджені з показаннями потерпілого і іншими матеріалами справи.
При цьому характер взаємовідносин між підсудним і свідком ОСОБА_4, про який вони самі свідчили в суді, тягнуть висновок про зацікавленість свідка у вирішені справи і про її бажання допомогти підсудному уникнути відповідальності за грабіж.
З клопотання підсудного, яке надійшло в суд із слідчого ізолятора, вбачається впевненість ОСОБА_3 у тому, що потерпілий має змінити в суді свої показання і не буде свідчити проти підсудного, при цьому ОСОБА_3 в клопотанні заявив про незаконні методи досудового слідства щодо потерпілого і просив суд виходити виключно з показань потерпілого в суді і не брати до уваги показання потерпілого на досудовому слідстві.
Всупереч сподіванням підсудного потерпілий в суді переконливо викрив ОСОБА_3 в грабежі, ці показання потерпілого узгоджені з іншими доказами вини підсудного, на незаконні методи досудового слідства потерпілий не посилався і тому в основу вироку суд покладає показання потерпілого в суді разом з іншими доказами.
Відкрите викрадення підсудним ОСОБА_3 чужого майна суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, як вчинений повторно грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого.
Оскільки стан алкогольного сп’яніння підсудного при вчиненні грабежу документально нічим не підтверджений, такий стан встановлюється виключно лікарем у відповідній медичній установі згідно ”Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів”, зареєстрованої в МЮ України 7 березня 1995 року за № 55\591, підсудний заперечує вживання алкоголю перед інкримінованим злочином і ці його доводи нічим не спростовані, то суд виключає цю обставину з обвинувачення підсудного.
При цьому суд виходить з неможливості ґрунтувати обвинувачення підсудного на припущеннях і бере до уваги те, що уточнення обвинувачення у викладених межах і виключення з нього недоведених слідчим обставин не погіршує становище підсудного, не порушує його право на захист і не впливає на кваліфікацію злочину.
При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини, тяжкість, суспільну небезпечність, нетяжкі наслідки злочину, попередні судимості ОСОБА_3, який не працює, відсутність пом’якшуючих покарання обставин, рецидив злочинів як обтяжуючу покарання обставину, і призначає покарання у вигляді позбавлення волі, яке ОСОБА_3 протягом необхідної достатності має відбувати в ізоляції від суспільства для виправлення і попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у вигляді п’яти років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 7 вересня 2010 року.
До набрання вироком законної сили запобіжним заходом ОСОБА_3 залишити взяття під варту з утриманням в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Апеляція на вирок може бути подана через місцевий суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим – в той же строк з часу вручення копії вироку.
Головуючий :