УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 305/2412/18

провадження № 51-4105 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2024 року,

встановив:

Як вбачається із касаційної скарги та копії судового рішення, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2024 року вирок районного суду залишено без змін.

Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо нього.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_4 не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 119 КК України, однак належного вмотивування зазначеним доводам не наводить.

Натомість засуджений вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.

При цьому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій касаційній скарзі засудженийне зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень і чому ці порушення слід відносити до підстав для їх скасування чи зміни касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.

Водночас у поданій скарзі засуджений належним чином не вказує, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом та які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

Крім цього, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Проте у касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2024 року та постановити нове рішення.

Таким чином, вимоги засудженого ОСОБА_4 до касаційного суду є неконкретними та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а відтак, підлягають уточненню.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте засудженим не додано копії оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3