ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 грудня 2010 р.                                                                                    № 43/137  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Мирошниченка С.В. –головуючий,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргуСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на рішеннягосподарського суду м.Києва від 09.06.2010р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р.

у справі №43/137

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  "Демікс"

доСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

простягнення 89 113,87 грн.

             в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Чабіна М.С. (дов. від 01.09.2010р.);

відповідача: ОСОБА_6 (дов. від 17.05.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. у справі № 43/137 позов задоволено частково. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДЕМІКС" 45 732,19 грн. –основного боргу, 414,95 грн. –3 % річних, 1 302,89 грн. –інфляційних нарахувань, 19 908,76 грн. –штрафу, 3 319,58 грн. –пені, 706,78 грн. –державного мита, 187,18 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені позову в частині стягнення 23 472, 92 грн. збитків, понесених внаслідок ремонту навантажувача, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №43/137 апеляційна скарга СПД ФО ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. у вказаній справі залишено без змін.

СПД ФО ОСОБА_1 з вищевказаними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції не погодився, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі № 43/137 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "ДЕМІКС" подало відзив на касаційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1 в якому просить залишити без змін рішення господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №43/137, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2009 між ТОВ ТВФ "Планета Сервіс-К",  правонаступником якого є ТОВ "ДЕМІКС", (орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № КИ-090509, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в оперативну оренду технологічний транспорт, а саме: навантажувач електричний, модель CPD18J-D1, заводський номер 080516088 в кількості 1 шт., загальною вартістю 25 074, 00 дол. США (п. 1.1 договору).   

Відповідно до п. 3.2 договору орендне майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі.

Пунктом 4 договору сторони визначили оплату та порядок розрахунків, відповідно до якого плата за тимчасове користування майном за один календарний місяць складає 1 939, 00 дол. США, яка повинна сплачуватись орендарем згідно графіку оплат, на розрахунковий рахунок позивача шляхом 100 % попередньої оплати на підставі виставленого рахунку, не пізніше другого банківського дня місяця, за який перераховується орендна плата. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті по курсу купівлі долару США АКБ "Приватбанк" на МВРУ, на дату, що відповідає виписки рахунку.

Крім орендної плати, орендатор відшкодовує орендодавцю витрати, що пов’язані з доставкою майна на місце експлуатації та поверненням майна на місце зберігання на підставі рахунків, що виставлені орендодавцем, а також інші витрати, що передбачені договором (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 8.8 договору в період гарантійного строку повинно виконуватись обов’язкове технічне обслуговування (ТО) сервісною службою орендодавця, відповідно до умов гарантійного обслуговування.

Пунктом 10.1 договору сторонами погоджено строк дії договору –з моменту його підписання до 31.10.2010.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до акту прийому-передачі від 24.06.2009, підписаного сторонами на виконання умов договору № КИ-090509 від 29.05.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ч. 6 ст. 283 ГК України зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу (ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов’язання згідно умов договору належним чином не виконав, грошові кошти за оренду перерахував частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача складає: 45 732,19 грн. –основного боргу, 414,95 грн. –3 % річних, 1 302,89 грн. –інфляційних нарахувань, 19 908,76 грн. –штрафу, 3 319,58 грн. –пені та 23 472,92 грн. –збитків понесених внаслідок ремонту навантажувача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Оскільки, відповідач порушив умови договору по сплаті платежів в термін, передбачений графіком, то є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позовних вимог в частині стягнення з відповідача 45 732, 19 грн. –основного боргу,  414, 95 грн. –3 % річних та 1 302, 89 грн. –інфляційних нарахувань, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.  

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та штрафу за договором оренди № КИ-090509 від 29.05.2009.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судами, відповідно п. 9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пунктом 9.7 договору передбачено, що у випадку якщо орендар в односторонньому порядку розірве договір шляхом невиплати орендної плати протягом десяти календарних днів, орендодавець має право забрати своє майно, а орендатор зобов’язаний повернути майно та сплатити штраф в розмірі 10% від загальної суми майна протягом десяти днів з моменту отримання такої вимоги.

Оскільки орендарем не були виконані умови договору щодо сплати орендних платежів, позивачем на адресу відповідача направлялися претензія та платіжна вимога.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3 319,58 грн. пені та 19 908,76 грн. штрафу правомірний.

Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, а саме на те, що він належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи на 09.06.2010, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно п. 3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Ухвала господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. у справі № 43/137, якою засідання суду було відкладено на 09.06.2010, була надіслана на адресу сторін 21.05.2010, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.

При цьому, з протоколу судового засідання та ухвали суду від 19.05.2010 вбачається, що в судовому засіданні був присутній представник відповідача.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №43/137  не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                                    ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду м.Києва від 09.06.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №43/137 залишити без змін.

Головуючий:                                                                                                     Мирошниченко С.В.

Судді:                                                                                                                  Барицька Т.Л.

                                                                                                                            Жукова Л.В.