Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого Вавшка В.С.,
суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,
при секретарі: Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства (далі-ПП) «Стимул-Плюс» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди;
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи, зазначала, що 15 жовтня 2009 року її прийняли на роботу в ПП «Стимул – Плюс» на посаду охоронника. 1 червня 2010 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. На день звільнення відповідач відмовився виплатити їй заробітну плату за період з 1 січня 2010 року по 1 червня 2010 року.
Також, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає, у душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв’язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_5 просила стягнути з ПП «Стимул – Плюс» на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4000 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 3767 грн.74 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2010 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Стимул – Плюс» на користь ОСОБА_5 кошти в розмірі 2400 грн. та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 927 грн. Стягнуто з ПП «Стимул – Плюс» на користь держави судовий збір в розмірі 24 грн. 43 коп. Стягнуто з ПП «Стимул – Плюс» на користь держбюджету м. Вінниці в Староміському районі витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 08 коп. В іншій частині позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначений позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це не оспорювалось сторонами, що 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 і ПП «Стимул-Плюс» укладено трудову угоду № 98. Згідно якої ОСОБА_5 як виконавець взяла на себе обов’язок виконати такі роботи: забезпечення громадського порядку, збереження товарно-матеріальних цінностей, контроль за порядком ввозу-вивозу матеріальних цінностей. Замовником робіт є ПП «Стимул плюс». За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві кошти – 800 грн., оплата виконується 1 раз на місяць. Сторони підписали дану угоду.
Перевіркою територіальної державної інспекції праці у Вінницькій області на предмет додержання законодавства про працю визначено, що ніяких документів, які б засвідчували факт оформлення ОСОБА_5 на підприємство не виявлено. Наказ про призначення не видавався, в книзі обліку руху трудових книжок запис не робився, записів про ОСОБА_5 в табелях обліку робочого часу підприємства також відсутні.
За даними бухгалтерського обліку з січня 2010 по травень 2010 року нарахованої заробітної плати працівників ПП «Стимул Плюс» ОСОБА_5 заробітна плата не нараховувалась.
На думку суду першої інстанції підставою внесення в трудову книжку ОСОБА_5 записів про прийняття, переведення та звільнення з ПП «Стимул-Плюс» є трудова угода N«98 від 15 жовтня 2009 року, яка не є трудовим договором. Записи в трудовій книжці зроблені помилково, не на підставі наказів директора, що порушує вимоги п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в якому вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Накази відносно ОСОБА_5 підприємством не видавались. Відповідно до п. 2.6 вказаної Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 2400 грн., суд виходив з того, що згідно акту виконання робіт(надання послуг) ПП «Стимул-Плюс» від 3 квітня 2010 року ОСОБА_5 виконано робіт на суму 1600 грн., а також відповідно до трудової угоди укладеної з ПП «Стимул-Плюс», позивач виконувала роботи в закладі Середня загальноосвітня школа №26 в м. Вінниці з 1 квітня 2010 року по 15 квітня 2010 року, тому підприємство за надані послуги заборгувало позивачці ще 800 грн.
Відмовляючи у позовних вимогах у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами була укладена не трудова, а цивільно-правова угода, де сторонами є виконавець та замовник, а не роботодавець та працівник.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому) трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Укладення трудового договору є підставою виникнення трудових правовідносин, які, відповідно до ст. 3 КЗпП України, регулюються нормами трудового законодавства.
Колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції в тій частині, що між сторонами не існувало трудових правовідносин, оскільки це спростовується самою угодою №98 від 15.10.2009 року, в якій містяться всі елементи трудового договору, визначені в ст.21 КЗпП України, зокрема : визначені обов’язки та обсяг роботи працівника (п.1.1. та п.1.2), визначені обов’язки роботодавця по забезпеченню умов праці (п.1.3., п.1.4), зазначено норму та період оплати праці ( розділ 2 договору).
Частиною 4 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи, тому колегія суддів вважає, що 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 і ПП «Стимул-Плюс» дійсно була укладена трудова угода № 98, а тому усі правовідносини між ОСОБА_5 та відповідачем повинні регулюватися нормами трудового законодавства.
У зв’язку з цим, колегія суддів визнала доводи апеляційної скарги у частині заборгованості по заробітній платі з ПП «Стимул-Плюс» на користь ОСОБА_5 у розмірі 4000 грн. обґрунтованими, оскільки відповідно ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Також є обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати, а тому з ПП «Стимул-Плюс» на користь позивачки в силу ст.117 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення судового рішення, що складає 5341 грн.93 коп. ( 800 грн. х 6 місяців 21 день)
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Верховний Суд України у п.9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» роз’яснив, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
З урахуванням наданих доказів, виходячи з наявності підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, а також вимог розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_5 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного та ст.3, ч.1 ст.21, ч.4 ст.24, ч.1 ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 60, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Стимул-Плюс» задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Стимул-Плюс» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 4000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5341 грн.93 коп. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного підприємства «Стимул-Плюс» на користь держави судовий збір у сумі 101 грн. 91 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення у частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць у сумі 800 грн. допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді:(підписи)
З оригіналом вірно :