Справа № 2-а-1230/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого         судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач наказом Міністра оборони України від 29.01.2009 № 61 був звільнений з військової служби у відставку за п. «б» ч. 6 (за станом здоров’я), а з 30.01.2009 наказом Головного інспектора Міністерства оборони України від 30.01.2009 № 13 був виключений зі списків особового складу Головної інспекції Міністерства оборони України.

17.11.2009 за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена ІІ група інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.

Відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на одноразову грошову допомогу в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань призначення одноразової грошової допомоги (протокол засідання від 02.12.2009 № 8) він отримав грошові кошти в розмірі  162 162 грн., однак ця сума є значно меншою ніж та, яку він повинен був отримати відповідно до вищезазначеного Закону.

Позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати роз’яснення. З листа відповідача  від 08.10.2010 № 248/6/С/1351 він дізнався, що різниця у сумі виникла через невірне визначення Комісією Міністерства оборони України складових грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги.

Так, при визначені складових грошового забезпечення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, тоді як склад грошового забезпечення визначений ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв’язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499; визнати за ним право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто в розмірі 54-місячного грошового забезпечення у складі грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9  Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без обмеження постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499; стягнути з Міністерства оборони України на його користь недоплачений розмір одноразової грошової допомоги у сумі 194 562 грн.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 19.11.2010 відкрито скорочене провадження у справі.

07.12.2010 відповідач отримав копію ухвали від 19.11.2010 та копію адміністративного позову з доданими до нього документами, проте заперечень проти позову у строк, передбачений ч. 3 ст. 183-2 КАС України, до суду не надав. Тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29.01.2009 № 61 ОСОБА_1 звільнено у запас за п. «б» ч. 6 (за станом здоров’я).

Згідно з наказом Головного інспектора Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 30.01.2009 № 13 ОСОБА_1 з 30.01.2009 виключено із списків особового складу Головної інспекції  Міністерства оборони України, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Печерсько-Голосіївського об’єднаного районного у м. Києві військового комісаріату (а.с. 8).

Згідно з довідкою МСЕК № 007072 від 17.11.2009 позивачеві з 12.11.2009 встановлена ІІ група інвалідності, причини якої пов’язані з виконанням службових обов’язків (а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не надав суду витяг з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, звільнених з військової служби від 02.12.2009 № 8.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, одноразова грошова допомога йому була встановлена у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивачеві була перерахована одноразова грошова допомога в розмірі 162 162 грн.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 08.10.2010 № 248/6/С/1351, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги, відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (а.с. 11).

Судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з даного листа, який був надісланий йому 15.10.2010 (а.с. 12), а звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 15.11.2010, тобто в межах встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку.

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІ групи, виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення (4,5-річного грошового забезпечення).

Відповідно до п. 2 цієї постанови грошове забезпечення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Так, одноразова грошова допомога позивачеві була обчислена саме за таких умов і її розмір становить 162 162 грн., а саме: посадовий оклад – 2000 грн.; оклад за військове звання – 145 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 40 % – 858 грн.; всього (2000+145+858) х 54 = 162 162 грн.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні складу грошового забезпечення для встановлення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Статтею 16 вищезазначеного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Таким чином, одноразова грошова допомога повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

  З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Однак позивач визначив конкретну суму одноразової грошової допомоги у розмірі 194 562 грн., яка підлягає стягненню.  Проте, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд може визнати такі дії протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не брати на себе повноваження відповідача і ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Збройні Сили України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст.  9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий