АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    2010 року листопада місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Павловської І.Г.,

  Сокола В.С.,

з участю секретаря

 судового засідання:  

  Антипова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Усунуто перешкоди зі сторони ОСОБА_5  в користуванні ОСОБА_6 Ѕ часткою в квартирі АДРЕСА_1 та вселено  ОСОБА_6 у вказану квартиру примусово.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_6 в повному обсязі , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 305 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач та його представник належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, про що свідчать їх телеграми (арк. справи 54-56), вказані особи не надали будь-яких доказів щодо поважності причин їх відсутності у судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що право ОСОБА_6 на проживання та користування часткою квартири, власником якої він є, порушене відповідачем, тому таке його право підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні власністю та його вселення в квартиру.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, закону, який регулює спірні правовідносини.

Згідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Положення статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319, 358 Цивільного кодексу України вказують на те, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Зокрема, приписи статті 317, частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України встановлюють, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві спільної часткової власності належить Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 11 вересня 2007 року.

Відповідач, маючи іншу Ѕ частки вказаної квартири, користується всією квартирою, в тому числі і часткою позивача та чинить перешкоди позивачу у праві користування належною йому власністю.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не містять законних підстав для скасування або зміни рішення суду.

Зміст частини першої статті 383, статті 391 Цивільного кодексу України вказують на те, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ' ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження  своїм майном.

У відповідності до вимог статті 10 частини 3, статті 60 частини 1 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи відповідача про відсутність встановлених судом першої інстанції фактів, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги, зокрема, щодо  чинення перешкод відповідачем в користуванні майном, що належить позивачу, спростовуються наданими в судовому засіданні під час з’ясування обставин справи поясненнями сторін стосовно ненадання відповідачем ключів від дверей квартири.

Письмові докази, наявні в матеріалах справи, щодо переписки між сторонами свідчать про неузгодженість сторін відносно  порядку користування та розпорядження спірною квартирою (арк. справи 26-29).

Заява ОСОБА_5 до Першого УВС м.Ялти про вжиття заходів, спрямованих на обмеження доступу ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1, копія якої долучена до матеріалів справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням відповідача (а.с. 58) також свідчить про конфліктний характер відносин сторін щодо користування квартирою.

Позовні вимоги позивача розглянуті судом першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих доказів сторонами по справі.

При такому положенні колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив порушене право позивача.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції обставини справи були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

І. Павловська В. Сіротюк В. Сокол