АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Павловської І.Г.,
Сокола В.С.,
з участю секретаря : Антипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні її позову до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми боргу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про сплив строку позовної давності та відсутність поважних причин пропущення позовної давності.
Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між ОСОБА_5 та відповідачкою у справі 12 серпня 2003 року та 12 жовтня 2003 року, були укладені договори позики на підтвердження чого були написані розписки, згідно яких ОСОБА_5 передала у борг ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1 412 доларів США та 6 552 доларів США відповідно, які остання зобов’язалася повернути до 12 серпня 2004 року (арк. справи 34-35).
Згідно умов вищеназваного договору позики його строк закінчився 12 серпня 2004 року, однак, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про захист свого порушеного права лише у травні 2010 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Про застосування строку позовної давності заявлено представником відповідачки – ОСОБА_7, що підтверджується його запереченнями від 22 липня 2010 року на позовну заяву ОСОБА_5 (арк. справи 31).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам закону, який регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги позивачки не містять законних підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Приписами статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідачка видала позивачці розписки про позичені гроші. Така форма надана договору за бажанням сторін.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Правилами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Посилання ОСОБА_5 на те, що вона хворіла, як на підставу для визнання їх поважними причинами пропущення позовної давності, не можуть бути визнані такими, що перешкоджали би своєчасно звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу , оскільки з наданої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції довідки вбачається, що позивачка хворіла у 2006 році лише окремий проміжок часу.
Не має підстав вважати, що судом першої інстанції також були встановлені обставини які б свідчили про переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України.
Виправлення в тексті розписки від 12 серпня 2003 року, яке здійснено позивачкою при зверненні до суду щодо дати повернення відповідачкою боргу в сумі 1 412 доларів США, про що вона не заперечувала, не породжує у названій цивільній справі будь-яких юридичних наслідків.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
І. Павловська В. Сіротюк В. Сокол