2-2454/10

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                               іменем України

                                                       (заочне)

20 грудня 2010 року                                               Обухівський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді                         Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання: Денисенко Ю.С.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий будівельний комбінат «Моноліт», третя особа Обухівська міська рада Київської області про визнання майнового права на об’єкт інвестування ;

                                                                  в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи якій зазначив, що між ним та відповідачем 15 листопада 2007 року був укладений договір згідно якого відповідач зобов’язувався передати позивачу у власність місце для паркування автотранспорту №78 загальною площею 12,72 га. квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, (на даний час АДРЕСА_1), а позивач зобов’язувався сплати вартість даного місця. Договором було встановлено, що передача місця для паркування буде здійснено в третьому кварталі 2009 року. Діючи відповідно до умов договору позивач свої зобов’язання виконав своєчасно та належним чином, відповідач же в порушення умов договору свої зобов’язання не виконав і на час звернення до суду відповідач дане місце для паркування у власність позивачу не передав, в зв’язку з чим, на думку позивача, відповідач порушує його права інвестора, а тому він просить в судовому порядку визнати за ним майнові права на об’єкт інвестування (а.с.1-3).

В судове засідання позивач, будучі належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, не з’явився, але подав письмове клопотання (вхідний №26804 від 16 грудня 2010 року), що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та справу розглядати за його відсутністю.    

Відповідач, будучі належним чином повідомлені про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про поважність неявки суд не повідомив, а тому суд, врахувавши заяву позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо отримання позивачем у власність проінвестованого, згідно договору, місця для паркування в будівлі, не введеній відповідачем в експлуатацію.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 47 Конституції України встановлено, що «кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадян матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду».

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом цивільного захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестор має право володити, користуватися і розпоряджатися об’єктами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, такими цінностями може бути майнові права на нерухоме майно.

Правовою природою виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, тобто право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що до об’єктів цивільних прав відносять речі, майнові права та інше, статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об’єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки, майнові права є не споживною річчю; майнові права визнаються речовими правами, а статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлюється, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Виходячи з цього речове право є юридичним поєднанням особи і речі, і всі суб’єкти визнають цей обов’язок обмежуючи тим самим особисті домагання цього предмета, тим самим речове право має абсолютний характер.

Фактичний зміст речового права проявляється в конкретних формах володіння річчю: об’єкт – тільки матеріальні речі, суб’єкти – особи, які можуть бути суб’єктами цивільно-правових відносин.

Речові права встановлюються законом, рішенням суду, заповітом або договором.

Таким чином об'єктом цивільного права за інвестиційними договорами є закріплені за позивачем майнові права, отримані в результаті інвестицій на конкретно визначену площу та якими позивач вправі володіти, користуватися і розпоряджатися.

Як вбачається з договорів укладених між сторонами - виникли договірні відносини щодо інвестування місця для паркування автотранспорту, тим самим позивач будучі інвестором вклав у будівництво об’єкту нерухомості власні кошти, а тому він до здавання об’єкту нерухомості в експлуатацію є власником майнових прав на об’єкт інвестування – місце для паркування автотранспорту №78, загальною площею 12,72 кв.м. в об’єкті будівництва другої черги житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по АДРЕСА_1.  

Ці майнові права є відмінні від права власності на майно, вони не потребують державної реєстрації і охороняються законом.

На даний час будівництво об’єкту інвестування не закінчене по вині відповідача, будь-які дії ним щодо закінчення будівництва не здійснюються, що вказує на можливість позбавлення позивача майнових прав на об’єкт інвестування, а тому суд захищаючи інтереси позивача вважає за необхідне визнати за ним майнові права на об’єкт інвестування.

Позивачем були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, від сплати судового збору він згідно рішення третьої особи, Обухівської міської ради Київської області, звільнений, а тому суд відповідно до ст.88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача та держави.

Керуючись ст.ст. 3,10,15,59,60,72,88,213,215,224,225 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст.ст.7,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст.16,177,190,328,331,626 ЦК України суд    

                                                                    В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити повністю .

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об’єкт інвестування – місце для паркування автотранспорту №78, загальною площею 12,72 кв.м. в об’єкті будівництва другої черги житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по АДРЕСА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий будівельний комбінат «Моноліт»  на користь ОСОБА_1 120 грн. , як відшкодування судових витрат сплачених при зверненні до суду.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий будівельний комбінат «Моноліт» на користь держави 1700 грн.,  як відшкодування судового збору.

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя