Ц.с. №2-2433/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

заочне

20 грудня 2010 року                                                   Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі         Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,

      В С Т А Н О В И В:    

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи, якій зазначив, що 29 червня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір позики згідно якого позивач передав, а відповідач отримав 19000 грн., які зобов’язувався повернути до 20 липня 2010 року . Борг на даний час відповідачем не сплачено, а тому позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь не повернуту суму боргу, моральну шкоду та судові витрати, а всього 22120 грн.00 коп.. (а.с.4-5)

В судове засідання позивач не з’явився, але подав письмове клопотання (вхідний №290135 від 20 грудня 2009 року), що позов підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутністю.

  Відповідач, будучі повідомлений про час, місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, в судове засідання не з’явився, про поважність неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.    

Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами 29 червня 2010 року був укладений договір позики, згідно якого позивач передав, а відповідач отримав в борг 19000 грн., які зобов’язувався повернути до 20 липня 2010 року, що підтверджується копією договору.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо повернення позики відповідачем позивачу.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою ст. 203 ЦК України, а саме – зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дані вимоги є в правочені укладеному сторонами, так як відповідач бажав укласти договір з власної ініціативи, в зв’язку з чим сам особисто його написав, підписав та визначив свої зобов’язання, що підтверджується договором позики.

При укладанні договору позивач та відповідач мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків – перехід коштів від позивача відповідачу, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України, що вказує на його правомірність.

Договір  між сторонами відповідно до ст.1047 ЦК України був укладений в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач отримавши кошти позивача, в час визначений договором кошти не повернув, тим самим відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, що вказує на правомірність звернення позивача, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача отримані, але повернуті кошти в сумі 19000 грн..

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то данні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки необумовлені в договорі позики укладеного між сторонами та суперечать вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які ним були понесені при зверненні до суду, підлягають стягненню з останнього відповідно до ст.88 ЦПК України.  

Позивач, як потерпілій від аварії на ЧАЕС звільнений від сплати судового збору, а тому він повинен бути стягнутий з  відповідача, згідно статті 88 ЦПК України, на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,212-214,224,225 ЦПК України, ст.ст.203,215,525,526,1046,1047,1049 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  заборгованість за договором позики в сумі 19000 грн. , інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього  19120 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 190 грн. судового збору.

           В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні протягом даного строку з дня отримання копії рішення.

    Рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача. яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

      Суддя