ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08.09.06 Справа № 9/573пн-ад.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан ЛТД», м. Лисичанськ
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про спонукання виконати певні дії
в присутності представників:
від позивача –Мельникова А.Ф., дов. № 75 від 01.02.06,
від відповідача –не прибув.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
1) зобов’язання ДПІ у Московському р-ні м. Харкові внести зміни в картку особового рахунку по обліку плати за торгові патенти на право здійснення торгівельної діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу ТОВ «Тітан ЛТД»шляхом зменшення сум нарахувань у 2005 році за 3-4 квартали та за 1-й квартали 2006 року у розмірі 14546,70 грн.,
2) зобов’язання відповідача здійснити зарахування переплати, здійсненої позивачем за торгові патенти на право здійснення торгівельної діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу у 2005 році за 3-4 квартали та за 1-й квартали 2006 року у розмірі 14546,70 грн. в оплату торгівельних патентів за 4-й квартал 2006 року та 1-й квартал 2007 року.
Відповідач, податковий орган, проти позову заперечує, посилаючись на те, що плата за торговий патент не є податком, а є обов’язковим платежем, що має іншу правову природу, тому заборона зміни вартості патенту законом про бюджет застосовуватися не може.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та відповідача, суд
в с т а н о в и в:
Позивач, ТОВ «Тітан», зареєстрований в якості суб’єкта господарювання виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 07.06.94р. за № 13811050001000582.
Згідно з п. 4.2 статуту товариство здійснює операції з надання послуг у сфері грального бізнесу.
У 2005 році позивач придбав торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на території м. Харкова:
* 6 штук строком дії з 21.09.05р. по 31.08.10р. (№№ 632165-632170);
* 1 патент № 632460 строком дії з 22.12.05р. по 30.11.10р.
Всього у 2005 році позивачем було придбано 7 торгових патентів, кількість яких не змінилася й у 2006 році.
Згідно картки особового рахунку у 2005 році (по строкам нарахування за 1-4 квартали 2005 року та 1-й квартал 2006 року) відповідачем здійснювались нарахування, виходячи із вартості одного патенту 4200 грн. на рік.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно здійснив нарахування плати за торгові патенти у 2005 році, виходячи із вартості 4200 грн. на рік, яка була встановлена ст. 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-VІ від 31.05.05р., згідно ст. 15 якого в частині третій ст. 5 цифри "1400" змінені цифрами "4200".
Такий висновок позивач робить через аналіз положень Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти».
Оцінивши доводи позивача і надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відповідно є загальнодержавним обов’язковим платежем, який є частиною доходів Державного бюджету України.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі –Закон про патентування) у фіксованому розмірі (за рік).
Щодо ствердження позивача про відсутність зміни ставки плати за патенти через аналіз положень Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти», то такі твердження є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України (далі –БКУ), закон про Державний бюджет України –закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
При цьому під виконанням Державного бюджету України за доходами розуміється, зокрема, забезпечення органами стягнення (якими є податкові органи) своєчасно та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) (ч. 3 ст. 50 БКУ), а бюджетний період становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 БКУ).
Таким чином, відповідно до БКУ, норми закону про державний бюджет України діють протягом календарного року та припиняють свою дію в останній день відповідного року. Тобто, зазначення у Законі України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285- ІV та деякі інші законодавчі акти про зміну ставок саме з розмірів, які були передбачені п. 3 ст. 5 Закону про патентування (у спірних правовідносинах –1400 грн.) цілком відповідає наведеним принципам законотворення та ніяким чином не свідчить про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік»не змінювались ставки плати за патенти у сфері грального бізнесу.
Суд вважає, що сплата за патенти у 2005 році здійснено позивачем з врахуванням вимог законодавства, виходячи з наступного.
Сплати вартості патентів за 3-й, 4 квартал 2005 року та 1-й квартал 2006 року повинна була відбуватися відповідно до Закону про патентування в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», яким, як зазначалось вище, були внесені зміни до цього Закону та вартість патенту у сфері грального бізнесу встановлена у розмірі 4200 грн. на рік, тобто 1050 грн. щоквартально.
Позивач у 3-му, 4-му кварталі 2005 року та у 1-му кварталі 2006 року фактично сплачував за торгові патенти, виходячи з вартості 1050 грн. за квартал.
Таким чином позов не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.09.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов