Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я                                      2-8128/2010

 І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н И

                                                                       (заочне)

05 листопада  2010 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі:      головуючого судді                                Любчик В.М.

                     при секретарі                                         Сафроновій К.М.

                     за участю позивача                               ОСОБА_1

                            позивача                        ОСОБА_2

                            представника  позивача      Пукала А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Добропілля справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», третя особа  Приватне  акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іпшуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:   

          ОСОБА_1, ОСОБА_2   звернулися  до суду з позовом до ТОВ «Добропільське АТП» про стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 2220 гривень та моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмір 1500 гривень; судові витрати просять покласти на відповідача, стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 59,50 гривень, витрати на інформаційне технічне забезпечення процесу у розмірі 120 гривень, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 780 гривень, витрати на оплату юридичних послугу розмірі 2000 гривень, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.    

         Свої вимоги  позивачі обґрунтували  тим, що 16 листопада 2009 року ОСОБА_2 керував  автомобілем, ДЕУ ЛАНОС д/н НОМЕР_1, на підставі двреності, по пр. Перемоги м. Добропілля в напрямку вул. Залізничної. В цей же час по вул. Залізничній в напрямку м. Красноармійськ рухався автобус J-VAN, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, автобус виконував поворот наліво на пр. Перемоги. І своєю лівою частиною (кутом бампер-крило) допустив зіткнення з автомобілем. Удар прийшовся у передню частину автомобілю посередені. Від удару передню частину автомобілю зсунуло вліво приблизно на 80-100 см. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2009 року скаргу позивача було задоволено, постанову Олександрівського районного суду скасовано, ОСОБА_6 визнано винним у порушенні п.п. 10.1, 10.4, 10.5 Правил Дорожнього руху, та відповідно і у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено штраф у розмірі 340 гривень.  Позивачі зазначають,  що вказаним ДТП  пошкоджено належний ОСОБА_7 автомобіль ДЕУ ЛАНОС д/н НОМЕР_1, чим заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 10720 гривень, яку було сплачено за відновлювальний ремонт автомобілю. Крім того розмір шкоди підтверджують висновком спеціаліста № 11/01-47 експертного автотоварознавчого дослідження.

    Розмір моральної шкоди ОСОБА_7 обгрунтовує тим, що вона була позбавлена єдиного для неї засобу пересування на досить тривалий час, та у проблемах які з цим виникли по роботі, у сім’ї, у тому що її автомобіль було пошкоджено і тепер він не має такого товарного вигляду, як до ДТП.

    ОСОБА_2 оцінює розмір моральної шкоди також у 1500 гривень. Вона полягає у моральних переживаннях, яких він зазнав під час та після ДТП, оскільки перелякався за своє життя і здоров’я, отримавши удар по автомобілю, з того часу його постійно переслідує страх знову стати жертвою порушень ПДР з боку інших учасників дорожнього руху.

    Вказаний позов подали до ТОВ «Добропільське АТП», згідно ст. 1172 ЦК України, оскільки водій автобуса перебував у трудових відносинах з відповідачем і ДТП сталося з його вини під час виконання ним трудових обов’язків.

    Страховою компанією частково сплачено вартісь збитків на загальну суму 8500 гривень, тому позовні вимоги викладені з урахуванням відшкодованого.

    Представник позивачів, за договорм про надання правових послуг, Пукало А.В., позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив задовольнити на підставах зазначених в позовній заяві, надав довідку про сплату послуг у розмірі 2000 гривень, де 50 гривень – юридична консультація, підготовка позову до суду 450 гривень, представництво в суді 1500 гривень.

    Позивач   ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, суду пояснив,  що 16 листопада 2009 року приблизно о 07-00 годині  знаходився за кермом автомобіля, ДЕУ ЛАНОС д/н НОМЕР_1, на підставі довіреності, по пр. Перемоги м. Добропілля в напрямку вул. Залізничної. В цей же час по вул. Залізничній в напрямку м. Красноармійськ рухався автобус J-VAN, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, автобус виконував поворот наліво на пр. Перемоги. І своєю лівою частиною (кутом бампер-крило) допустив зіткнення з його автомобілем. Протокол про адміністративне правопорушення склали працівники ДАІ тільки відносно ОСОБА_6 Після ДТП ОСОБА_2 постійно переслідує страх знову стати жертвою порушень ПДР з боку інших учасників дорожнього руху, порушився його сон, крім того більше двох місяців він був позбавлений використовувати автомобіль як засіб пересування.

    Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

    Від представника третьої особи, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іпшуранс Груп», ОСОБА_8 надійшли пояснення по справі, з проханням розглянути справу без їх участі, направивши копію рішення в порядку ч. 3 ст.222 ЦПК України. 

    Представник відповідача,  в судове засідання 29.10.2010 року, 05.11.2010 року, не з’явилась,   про місце, час  розгляду цивільної справи була повідомлена належним чином, що підтверджується судовими розписками, про причини неявки суд не повідомила. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст.224 ЦПК України та ухвалити заочне рішення. Представник позивача, позивачі  проти цього не заперечували.

 Суд, вислухавши учасників  судового розгляду, вивчивши пояснення третьої особи, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із  ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено у судовому засіданні 09 листопада 2009 року о 07-00 годині у м. Добропіллі на перехресті вул. Залізнична  а/д Олександрівка-Красноармійськ ОСОБА_6, перебуваючи в трудових відносинах з товариством обмеженою відповідальністю  «Добропільське АТП»,  під час виконання своїх трудових обов’язків, керуючи автобусом J-VAN, д/н НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_2 виконав лівий поворот не зайянявши відповідного крайнього положення на проїзній частині, та при повороті даний автобус опинився на смузі зустрічного руху при цьому не впевнився, що його маневр буде небезпечним, та здійснив зіткнення з автомобілем ДЕО «Ланос» номерний знак НОМЕР_1, який приближався до перехрестя головної дороги, чим порушив вимоги п.п. 10.1,10.4, 10.5 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю, ДЕУ ЛАНОС д/н НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_1, завдані технічні ушкодження.

За даним фактом  постановою Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 340 гривень (а.с. 28).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної  небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. інше).

Факт перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з ТОВ «Добропільске АТП» сторонами не оспорювався, крім того в шляховому листі водієм автобуса зазначено саме його, та відображені печатки ТОВ «Добропільське АТП», що дає підставою для застосування  приписів ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 11/01-47 від 18 листопада 2009 року, який позивачем було надано до суду в обґрунтування позовних вимог, вартість матеріальної шкоди, причиненої власнику автомобіля ДЕУ ЛАНОС д/н НОМЕР_1, склала 9925,49 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 9060,13 гривень (а.с. 49-66).

До матеріалів справи позивачами залучено також копія акту виконаних робіт, де зазначено що позивачем ОСОБА_1 сплачено за проведені ремонтні роботи автомобіля 10 720 гривень (а.с. 31).

Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів   відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю майну, здоров’ю третьої особи.

02.06.2010 року позивачу ОСОБА_2 відбулася виплата страхового відшкодування по полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі автотоварознавчого дослідження № 11/01-47 від 18 листопада 2009 року, а саме платіжним дорученням № 27710 виплачено  8550,13 гривень, з розрахунку: 9060,13 грн. відновлювальний ремонт з урахуванням зносу – 510 грн. франшиза.

При визначенні розміру матеріальної шкоди спричиненої позивачу ОСОБА_1 в результаті пошкодження її транспортного засобу, суд приймає за основу автотоварознавче  дослідження № 11/01-47 від 18 листопада 2009 року, та саме  вартість матеріальної шкоди у розмірі  9925,49 грн.

Таким чином,  на користь позивача ОСОБА_1  з відповідача ТОВ «Добропільське АТП» слід стягнути 9925,49 грн – 8550,13 грн. = 1375,36 грн.

Суд вважає, що у зв’язку з дорожньо-торанспортною пригодою, позивачам ОСОБА_1, як власнику транспортного засобу, та ОСОБА_2, як особі яка була безпосереднім учасником ДТП, який був за кермом автомобіля, заподіяно і моральну шкоду, викликану тим що  сам факт дорожньо-транспортної пригоди з пошкодження автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, у позивачів порушились звичайні життєві зв’язки, вони були змушені займатися питаннями його ремонту, майже два місяці були позбавлені використовувати автомобіль, витрачали свій час для участі в розгляді позову, тому вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими, але розмір моральної шкоди є завищеним. Крім того враховує, що страховою компанією моральна шкода не відшкодовувалась.

Позивачами сплачено судовий збір у розмірі 51 гривня (а.с. 1), 8,50 гривень (а.с.2), 8,50 гривен (а.с.3) витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмір 120 гривень (а.с.4), витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 780 гривень (а.с. 67), витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 2000 гривень (а.с.68).

Згідно ч.1 і п.п.1- 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, витрати, пов’язані з залученням свідків, спеціалістів,перекладачів, та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, про пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

 Таким чином з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 31,60 гривень, та 6 гривень, витрати на інформаційне технічне забезпечення процесу у розмірі 74 гривні, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 483 гривні; на користь ОСОБА_2  судовий збір у розмірі 6 гривень.

 При вирішенні питання про стягнення витрат пов’язаних з правовою допомогою, та з урахуванням додатка до Постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590, який регулює це питання,  та того, що вимоги позивачів задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2– 500грн., а на користь ОСОБА_1 - 500грн.  

 На підставі викладеного, керуючись: Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 23, 1172,1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 58, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218,224-229 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», третя особа  Приватне  акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іпшуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

          Стягнути з  Товариства з обмеженої відповідальності «Добропільське АТП», смт Новодонецьке Добропільський район вул. Добропільська, 47, ідент. код 33604228  на користь ОСОБА_1, прож. АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1375 (одна тисяча триста сімдесят п’ять гривень) 36 копійок, моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, понесені нею судові витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 500 (п’ятсот) гривень, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 483 гривні, судовий збір у розмірі 31,60 гривень, та 6 гривень, витрати на інформаційне технічне забезпечення процесу у розмірі 74 гривні,  а всього 3469,96 гривень.

Стягнути з  Товариства з обмеженої відповідальності «Добропільське АТП», смт Новодонецьке Добропільський район вул. Добропільська, 47, ідент. код 33604228  на користь ОСОБА_2, прож. АДРЕСА_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча гривень), понесені ним судові витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 500 (п’ятсот) гривень, судового збору у розмірі 6 (шість) гривень, а всього 1506 (одна тисяча п’ятсот шість) гривень.

              В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію заочного рішення направити відповідачу – ТОВ «Добропільське АТП», третій особі - Приватне  акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іпшуранс Груп»  для відома.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику 05 листопада 2010 року.

Головуючий суддя                                     В.М. Любчик