ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
08 листопада 2007 р. |
№ 2-1/2007 (2-278/06) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Грейц К.В., |
|
суддів : |
Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги |
ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 31.07.2007 року Київського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 2-1/2007(2-278/06) Ріпкинського районного суду Чернігівської області |
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства Добрянської швейної фабрики “Полісся” |
|
третя особа: |
Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області |
|
про |
вважання доручення недійсним та визнання загальних зборів акціонерів ВАТ Добрянської швейної фабрики “Полісся” згідно протоколу від 10.06.2003 року такими, що не відбулися |
|
в судовому засіданні взяли участь представники : |
|
від позивача: |
не з'явились |
|
від відповідача: |
Требух Г.М. (довіреність № 150 від 12.06.2007р.) |
|
третя особа: |
не з'явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.02.2007 року у справі № 2-1/2007(2-278/06) (суддя Хоменко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; визнано загальні збори акціонерів ВАТ “Добрянська швейна фабрика “Полісся” від 10.06.2003 року такими, що не відбулися; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 4,25 грн. в рахунок сплаченого судового збору та 3,75 грн. в рахунок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року у справі № 2-1/2007(2-278/06) (головуючий суддя -Шипко В.В., судді -Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.) рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.02.2007 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення; в позові про визнання загальних зборів акціонерів ВАТ “Добрянська швейна фабрика “Полісся” згідно протоколу від 10.06.2003 року такими, що не відбулися, відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.02.2007 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.2 ст.15, ст.16 ЦК України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини, ст.55 Конституції України, приписи Постанови Президії Верховного Суду України від 03.03.2004 №15.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” № 483-У від 15.12.2006 року (який набрав чинності 29.12.2006 року) господарським судам, зокрема, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером Відкритого акціонерного товариства “Добрянська швейна фабрика “Полісся”. Згідно сертифіката акцій (т.1, а.с.256) і виписки з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 10.06.2003 (т.1, а.с.163) їй належить 11690 простих іменних акцій цього акціонерного товариства, що складає 30,024% статутного фонду.
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом про визнання загальних зборів акціонерів ВАТ “Добрянської швейної фабрики “Полісся” згідно протоколу від 10.06.2003 року такими, що не відбулися.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 10.06.2003 року відбулися збори акціонерів ВАТ “Добрянської швейної фабрики “Полісся”, про час і місце проведення яких вона, як акціонер, повідомлена не була. На зборах не міг бути забезпечений належний кворум, необхідний для їх проведення, оскільки на зборах були присутні тільки 2 акціонера, а протокол зборів ВАТ від 10.06.2003 року в частині реєстрації присутніх і прийняття рішень сфальсифікований.
Судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що, оскільки місцевим судом встановлено, що присутні на зборах 10.06.2003 року акціонери не володіли необхідною кількістю голосів для визнання зборів правомочними, то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання загальних зборів акціонерів ВАТ “Добрянської швейної фабрики “Полісся” згідно протоколу від 10.06.2003 року такими, що не відбулися, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання загальних зборів акціонерів такими, що не відбулися, у суду першої інстанції були відсутні з огляду на таке.
Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
На момент звернення позивача з позовом до суду дана категорія спорів у відповідності до чинного на той час законодавства розглядалися місцевим судом на підставі Цивільного процесуального кодексу України.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
визнання права;
визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
1. брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2. брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3. вийти у встановленому порядку з товариства;
4. здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;
5. одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Статтею 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 98 ЦК України передбачено:
- загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу;
- рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом;
- рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом;
- учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством;
- порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів;
- якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори;
- рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (ч.5 ст.98 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.41 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів (ч.8 ст.41 названого Закону).
Пунктом 9.2 Статуту ВАТ “Добрянської швейної фабрики “Полісся” визначено:
- загальні зборі акціонерів є вищим органом Товариства;
- збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які володіють більш, ніж 60% акцій Товариства;
- рішення загальних зборів акціонерів приймається або більшістю у 3/4 голосів акціонерів (з визначених у статуті питань) або простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах;
- скликання, порядок підготовки та проведення загальних зборів, вибори до органів управління та контролю Товариства, здійснюються у відповідності з чинним законодавством України, Статутом та Регламентом Товариства.
З усього вищенаведеного вбачається, що ні нормами чинного законодавства, ні статутом ВАТ “Добрянської швейної фабрики “Полісся” не передбачено такого способу захисту порушеного права акціонера як визнання загальних зборів акціонерів такими, що не відбулися.
Прийняття будь-яких рішень загальними зборами товариства, якщо в них взяли участь акціонери, що мають менш як 60 відсотків голосів, є підставою для визнання цих рішень недійсними (як таких, що прийняті неправомочними зборами акціонерів).
Касаційна інстанція відзначає і те, що передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. Разом з тим, оскільки визнання зборів, які фактично мали місце (тобто відбулися але без належного, за позицією суду першої інстанції, кворуму) такими, що не відбулися, не відновлює прав позивача брати участь в управлінні справами товариства, тому що не відбувається автоматичного визнання недійсними (анулювання) прийнятих на таких зборах рішень. Тому прийняте судом першої інстанції рішення носить цілком декларативний характер, тягне за собою не відновлення права, а є встановленням факту (при тому, що в господарських судах корпоративні, як і всі інші, справи розглядаються в порядку позовного провадження).
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 31.08.2007 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року у справі
№ 2-1/2007(2-278/06) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року у справі № 2-1/2007(2-278/06) -без змін.
|
Головуючий-суддя |
К.Грейц |
|
С у д д і |
С.Бакуліна Л.Рогач |