Справа № 2-1270/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївській області
У складі: головуючого - судді Франчук О.Д.
при секретарі - Коршак О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Южноукраїнська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Южноукраїнську про встановлення фактів нещасних випадків на виробництві, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
27.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Южноукраїнську (далі Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську), в якому просить встановити факт того, що з ним при виконанні виробничих завдань в якості монтажника вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації третього розряду будівельно-монтажного управління ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в січні 2003 року, 05 квітня 2005 року та в січні-вересні 2006 року сталися нещасні випадки на виробництві, в результаті яких він постраждав; зобов’язати ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» провести відповідне розслідування даних нещасних випадків зі складанням актів за формою Н-1 та П-4 та направити його на медично-соціальну експертну комісію СМСЧ-2 м. Южноукраїнська для визначення процента втрати професійної працездатності, встановлення причинного зв’язку між отриманими травмами та захворюваннями з виробництвом, встановлення факту нанесення моральної шкоди в зв’язку з пошкодженням здоров’я та для можливого встановлення інвалідності; зобов’язати Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську Миколаївської області виплатити йому одноразову страхову виплату з розрахунку його середньомісячного заробітку за результатами проценту втрати професійної працездатності, але не більше чотирьохкратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої утримуються внески у Фонд; зобов’язати Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську Миколаївської області виплачувати йому щомісячні страхові виплати виходячи із ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який він мав до пошкодження здоров’я по кожному нещасному випадку, які з ним трапилися; стягнути з Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську Миколаївської області на його користь моральну шкоду у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат в сумі 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати; поновити йому строк для звернення до суду з вимогами про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, оскільки він пропущений ним з поважних причин; визнати незаконним наказ № 1659 Лс від 22 листопада 2006 року про звільнення його з роботи з 27 жовтня 2006 року за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновити його на роботі в будівельно-монтажному управлінні ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в якості монтажника вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації третього розряду; стягнути з ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2006 року по день винесення рішення по справі; стягнути з ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на його користь моральну шкоду в сумі 100000 грн..
Позовні вимоги мотивував тим, що він працюючи в СМУ ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» монтажником вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації, на робочому місті, в січні 2003 року отримав ушкодження коліна, 05 квітня 2005 року був отруєний невідомою речовиною, а в січні-вересні 2006 року отримав забій правого плеча, але вищезазначені нещасні випадки, в результаті яких було спричинено шкоду його здоров’ю, не були належним чином зафіксовані керівництвом підприємства як нещасні випадки, акти про нещасні випадки не складались. Наказом № 1659 Лс від 22 листопада 2006 року він був звільнений з роботи з 27 жовтня 2006 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули. З цього приводу він звертався до прокуратури м. Южноукраїнська з заявою щодо незаконних дій посадових осіб ВП «ЮУ АЕС». Після проведення прокурорської перевірки, йому стало відомо про те, що за період його роботи в ВП «ЮУ АЕС» отримання ним виробничих травм не реєструвалося.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягав на тому, що нещасні випадки в результаті яких була спричинена шкода його здоров’ю, сталися з ним саме на робочому місці при виконанні ним своїх трудових обов’язків. Просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та поновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав, посилаючись на те, що передбачений законодавством строк для звернення до суду ним пропущено з поважних причин.
Представник відповідача ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що наявність отриманих ОСОБА_1 виробничих травм не підтверджено жодним документом, а на підприємстві відсутні акти про розслідування нещасних випадків та акт розслідування професійного захворювання (отруєння) відносно позивача, у зв’язку з тим, що на підприємстві не траплялися нещасні випадки з позивачем, в результаті яких він постраждав та отримав право на страхове відшкодування. Відповідно до наказу № 1659 Лс від 22.11.2006 року ОСОБА_1 було звільнено з 27.10.2006 року за прогули згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогою визнання незаконним наказу № 1659 Лс від 22 листопада 2006 року про звільнення його з роботи з 27 жовтня 2006 року за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому просив застосувати до цих позовних вимог строк позовної давності. Вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів спричинення йому такої шкоди та вини підприємства пов’язаної з ушкодженням здоров’я та наслідками його звільнення за порушення трудової дисципліни.
Представник відповідача Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську не може бути належним відповідачем по справі, так як у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» проводить відповідні страхові виплати на підставі існуючих даних про страхові випадки, так як особову справу ОСОБА_1 ВП «Южно-Українська АЕС» не передавало до Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську. Відділення Фонду на протязі 2005-2010 років не отримувало від спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 на працівника ВП «ЮУ АЕС» ОСОБА_1. Позивач по теперішній час не звертався на особистий прийом до начальника Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську з питань проведення розслідування нещасного випадку або приховування підприємством нещасного випадку, який стався при виконанні ним трудових обов’язків. Також просила в задоволенні позову відмовити в зв’язку з пропуском позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та працював в БМУ ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» монтажником вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації в період з 20.12.1993 року по 27.10.2006 року. (а.с. 18, 34).
27.10.2006 року табельниця відділу кадрів ВП «ЮУ АЕС» довела до відома керівництво про те, що 02.10.2006 року, 03.10.2006 року та 27.10.2006 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, без поважних на те причин, що підтверджується доповідною (а.с. 19).
27.10.2006 року службовою запискою (а.с. 20) було доведено до відома начальника відділу кадрів ВП «ЮУ АЕС» про відсутність ОСОБА_1 на роботі, про відмову останнього надати пояснення причин його відсутності, що підтверджується актом (а.с. 21).
Враховуючи вищевикладене профспілковий комітет ВП «ЮУ АЕС» дав свою згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогули, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 22-23).
Відповідно до наказу № 1659 Лс від 22.11.2006 року (а.с. 24), ОСОБА_1 було звільнено з 27.10.2006 року за прогули згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що зроблено запис в трудову книжку останнього (а.с. 36).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач не надав суду ніяких доказів того, що строки звернення до суду за захистом своїх прав ним пропущено з поважних причин. Його доводи про те, що він звертався до прокуратури, працівники якого тривалий час не повідомляли його про результати перевірки викладених ним фактів порушення адміністрацією ВП «ЮУ АЕС» трудового законодавства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються повідомленнями прокурора м. Южноукраїнська позивачеві про результати розгляду його звернень (а.с. 27-28).
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення йому строку для звернення до суду з вимогами про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати; визнання незаконним наказу № 1659 Лс від 22 листопада 2006 року про звільнення його з роботи з 27 жовтня 2006 року за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на роботі в будівельно-монтажному управлінні ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в якості монтажника вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації третього розряду; стягнення з ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2006 року по день винесення рішення по справі не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Згідно п. 15 Положення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства повинен протягом доби про кожного потерпілого повідомити засобами зв’язку або надіслати екстрене повідомлення за встановленою формою підприємство, де працює потерпілий, відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Як встановлено в судовому, в ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» відсутні акти про розслідування нещасних випадків та акт розслідування професійного захворювання (отруєння) відносно ОСОБА_1.
В порушення вимог законодавства позивач не звертався до Держгірпромнагляду згідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» або до відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську про приховування нещасних випадків або професійних захворювань.
З долучених до матеріалів справи медичних документів (а.с. 37-75), не міститься даних, які б підтверджували звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою в зв’язку з нещасними випадками, які сталися з ним на роботі, в результаті яких була заподіяна шкода його здоров’ю.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законом порядку зобов’язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо встановлення факту того, що з ним при виконанні виробничих завдань в якості монтажника вентиляційних систем і кондиціювання повітря пневмотранспорту і аспірації третього розряду будівельно-монтажного управління ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в січні 2003 року, 05 квітня 2005 року та в січні-вересні 2006 року сталися нещасні випадки на виробництві, в результаті яких він постраждав; зобов’язання ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» провести відповідне розслідування даних нещасних випадків зі складанням актів за формою Н-1 та П-4 та направлення його на медично-соціальну експертну комісію СМСЧ-2 м. Южноукраїнська для визначення процента втрати професійної працездатності, встановлення причинного зв’язку між отриманими травмами та захворюваннями з виробництвом, встановлення факту нанесення моральної шкоди в зв’язку з пошкодженням здоров’я та для можливого встановлення інвалідності; зобов’язання Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську Миколаївської області виплатити йому одноразову страхову виплату з розрахунку його середньомісячного заробітку за результатами проценту втрати професійної працездатності, але не більше чотирьохкратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої утримуються внески у Фонд; зобов’язання Відділення ВД ФССНВ в м. Южноукраїнську Миколаївської області виплачувати йому щомісячні страхові виплати виходячи із ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який він мав до пошкодження здоров’я по кожному нещасному випадку, які з ним трапилися не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами, факт заподіяння позивачу моральної шкоди незаконними діями відповідачів, підстави відшкодування та розмір моральної шкоди, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин суд вважає, що позов слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 209, 214, 215, 218 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Южноукраїнську про встановлення фактів нещасних випадків на виробництві, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.Д. Франчук