У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

                          Головуючого судді – Міщенко О.А.      

                          Суддів -  Баглика С.П., Іващука В.Я.

                          З участю прокурора – Клімашевич Н.О.

                          Потерпілого – ОСОБА_1  

                          Захисника–адвоката  -  ОСОБА_2                    

розглянула  у відкритому судовому засіданні в місті Рівне  матеріали кримінальної  справи  за  апеляцією захисника–адвоката ОСОБА_2 в інтересах підсудної  ОСОБА_3 на постанову Острозького районного суду від 15 червня  2010 року.

        Цією постановою звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України  у зв'язку з закінченням строків давності.

          В поданій на постанову суду  апеляції захисник–адвокат зазначає, що дана постанова винесена з порушенням кримінально–процесуального закону, оскільки, на думку захисту, державним обвинувачем були порушені положення ст. 277 КПК України. Крім того, зазначає, що всупереч вимог ст.ст. 223, 228,229 КПК суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання захисту про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів невідповідності положень обвинувального висновку. Доводить, що  судом першої інстанції необґрунтовано відкинуті докази захисту, які мають істотне значення для вирішення справи, а взяті до уваги висновки потерпілої сторони. Просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_3  закрити  провадженням при  недоведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

           Заслухавши доповідача Міщенко О.А., доводи захисника-адвоката ОСОБА_2  про задоволення апеляції, думку прокурора Клімашевич Н.О. про залишення постанови суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція   підлягає  до  задоволення  частково.

З матеріалів справи вбачається,  що зібрані під час досудового слідства та судового розгляду докази, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи,  були повно, всебічно та об'єктивно досліджені судом.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, вчиненого за обставин викладених у постанові, ґрунтується  на встановлених судом доказах.

 Із показань потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що на а/д Городище–Рівне–Старокостянтинів зі сторони м.Рівне в напрямку м.Остріг на заокругленні доріг, ліворуч назустріч рухався автомобіль із швидкістю 120 -130 км/год., який раптово виїхав на його смугу руху, водій автомобіля „MITSUBISHI OUTLANDER" не зміг вирівняти автомобіль, в результаті чого відбулося зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля „AUDI A-4",  внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Згідно  висновку судово–медичної експертизи № 1934 від 15.10.2009 року, тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_1 виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.221-222).

 За висновками експертизи технічного стану транспортних засобів робоча гальмівна та рульова системи обох автомобілів знаходилися в працездатному стані та могли виконати функції передбачені конструкцією. (т.1 а.с.48-58; 62-74).

Як вбачається із висновку автотехнічної експертизи  № 327 від 15.09.2009 року причиною ДТП з технічної точки зору став виїзд на зустрічну смугу руху автомобіля  „MITSUBISHI OUTLANDER" під керуванням ОСОБА_3 (т.1 а.с.211-215)

За таких обставин дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковані вірно.

Покликання в апеляції на допущені судом істотні порушення кримінально–процесуального закону, щодо зміни прокурором обвинувачення в суді та повноважень змінювати обвинувачення, колегія суддів визнає такими що не заслуговують на увагу, оскільки в ч. 2 ст.231 КПК України зазначається, що якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Що і мало місце ( т. 1 а. с. 52 ) , оскільки причиною зміни початкового обвинувачення стала , фактично ,  технічна помилка слідчого під час складення ним обвинувального висновку на підставі постанови про притягнення як обвинуваченої  ОСОБА_3, випущення п. 12.3 ПДР України не вплинула істотно на зміну обвинувачення та застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією, та могла бути усунута в судовому засіданні , в порядку передбаченому ст.277 КПК України.

 Крім того, заперечення захисту, щодо повноважень державного обвинувача змінювати обвинувачення, колегія суддів розцінює як передчасні та суперечливі , такі , що  не узгоджуються з діючим законодавством , оскільки в Перехідних положеннях до Закону України „ Про внесення змін до Закону України „ Про прокуратуру „ , однією з основних функцій діяльності прокуратури є підтримання державного обвинувачення у суді . Державне обвинувачення формулюють до розгляду справи в суді , й прокурор стає державним обвинувачем саме в цей період.

Суд першої інстанції  правильно відмовив в  задоволенні клопотання захисту про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, оскільки, неповнота та неправильність була усунута у ході судового слідства.

         Доводи захисту про необхідність закриття справи щодо ОСОБА_3  не у зв'язку із закінченням строків давності, а через відсутність в її діях вини, та  доводи захисника–адвоката ОСОБА_2   про  відсутність причинного зв'язку між фактом ДТП та невідповідністю в діях ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 ПДР України  є безпідставним та необґрунтованими.

         ОСОБА_3 допустила ряд порушень пунктів Правил дорожнього руху України, що стали  причиною дорожньо–транспортної пригоди та наслідками, що настали. Порушення  п.12.3 Правил дорожнього руху на зміну кваліфікації дій ОСОБА_3 не впливає.  

         Колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.

          Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :  

          Постанову Острозького районного суду від 15 червня  2010 року щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України  у зв'язку з закінченням строків давності  залишити без змін, а апеляцію  захисника-адвоката  в інтересах ОСОБА_3 – без  задоволення.

                                                             С у д д і:

    підпис  / Міщенко О.А./       підпис / Баглик С.П./          /підпис /Іващук В.Я./

Вірно: Доповідач                                     Міщенко О.А.