Справа № 1-250
2007 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2007 р. Вінницький районний суд Вінницької області
в складі : головуючого Бондаренко О.І.
при секретарі Волощук І.О.
з участю прокурора Гантімурової Н.В.
підсудного ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженеця с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, проживаючого в смт. Стрижавка АДРЕСА_1, працюючого різноробочим ПСП «Батьківщина», раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, 21.02.2007 року близько 20 год. 30 хв. в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, в приміщенні кімнати відпочинку 4-го телятника КСП «Батьківщина» в ході суперечки з ОСОБА_2, маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень, шляхом нанесення потерпілому ударів палкою по лівій нозі та руці, ударів ногами в область ребер з лівої сторони та нанесення удару правою рукою в область ребер зліва, спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів 7-го, 8-го і 9-го ребер зліва, закритого перелому лівої ліктьової кістки в середній третині, закритого перелому лівого надколінника зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, забійної рани лоба, забійної рани лівої гомілки по передній поверхні в середній третині та згідно висновку експерта № 646 від 19.032007 року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та не являлись небезпечними для життя, спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, просив його суворо не карати.
Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність дослідження інших доказів, у зв'язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів.
Крім повного визнання власної вини, вина ОСОБА_1. у скоєному злочині підтверджується також письмовими доказами, а саме :
- заявою ОСОБА_2. від 21.02.2007 року (а.с.3 );
- протоколом огляду місця події від 22.02.2007 року (а.с.4);
- протоколом огляду речового доказу від 05.03.2007 року.(а.с.29-31 );
- протоколом відтворення обстановки та обставин місця події з ОСОБА_1, від 06.03.2007 року.(а.с. 37-41 );
- висновком експерта № 646 від 19.03.2007 року.(а.с.52-54 );
- характеристикою ОСОБА_1. з місця проживання (а.с.47 );
- довідкою Вінницького РТМО від 12.03.07 року № 3218 про те, що ОСОБА_1. на обліку в лікаря нарколога не перебуває.(а.с.46);
- довідкою Вінницького РТМО від 12.03.07 року № 3218 про те, що ОСОБА_1. з 29.06.1989 року по даний час перебуває на обліку з приводу розумової відсталості (помірна ступінь дебільності) (а.с.46);
- актом № 136 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 31.05.07 року про те, що на час скоєння правопорушення і на теперішній час ОСОБА_1. на хронічне душевне захворювання не страждав та не страждає. Він являв та являє собою особу з легкою розумовою відсталістю ступеня легкої дебільності, міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час скоєння злочину ОСОБА_1. перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1. не є душевнохворим і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с73-74).
Оцінюючи наведене, добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1. у скоєному злочині знайшла в суді своє підтвердження, а кваліфікація його дій за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, являється правильною.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, вчинення злочину вперше, посередню характеристику підсудного за місцем проживання, його сімейний стан та хворобливий стан здоров'я, повне визнання вини, відсутність матеріальних та моральних претензій потерпілого до підсудного, запевнення суду у неповторенні подібного.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1. суд відносить його щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, судом не виявлено.
Наведені обставини суд вважає такими, що дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1. міри покарання, не пов'язаної з ізоляцією від суспільства, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.
Долю речових доказів слід вирішити за правилами ст. 330 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2-х років 6-ти місяців обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном в 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладенні на нього обов'язки.
Згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1.: 1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; 2) повідомляти дані органи про зміну місця проживання, роботи; 3) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Речові докази: дерев'яну палку, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області - знищити.
До вступу вироку в закону силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1. змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з залу суду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: